Причини та характер І світової війни.
Війна - це соціальне явище, що являє одну з форм розв’язання суспільно- політичних, економічних, ідеологічних, а також територіальних та інших протиріч між державами, народами, націями, верствами й окремими соціальними групами засобами збройного насильства.
Усі війни, незалежно від характеру, цілей, мають негативний вплив на суспільство (людські жертви, втрата матеріальних і духовних цінностей, спотворення суспільної свідомості, деморалізація суспільства тощо). Війни та їх наслідки пройшли у своїй історії складний шлях: від впливу на окремі сторони суспільного життя до впливу на долю світової цивілізації.
Причини війн криються в особливостях розвитку тих чи інших суспільств. Одночасно із загальними діють специфічні (особливі) причини.
Відносно причин першої світової війни (1914-1918 рр.), то їх можна розподілити на геополітичні і внутрішні. Г оловними причинами були боротьба за переділ світу, економічні протиріччя найбільших імперіалістичних країн. Останні були обумовлені ге- ополітичними змінами.
Як відомо, франко-прусська (1870-1871 рр.) та австро- прусська-італійська (1866 р.) війни призвели до змін у системі міжнародних відносин. У результаті цих війн були проголошені Німецька імперія та Італійське королівство. Ці події за часом співпадають із закінченням Громадянської війни і реконструкцією у США (1861-1877 рр.) та специфічною революцією в Японії
(1868 р.).
Отже, у різних частинах світу відбулися однакові за значенням події. Разом зі “старими” капіталістичними країнами (Франція, Великобританія), що звільнилися від вантажу минулого, з’явилися “молоді” країни - Німеччина, Італія, США, Японія, які відразу ж привнесли в міжнародну політику елемент нестабільності, зокрема, було порушено питання про перерозподіл вже розподіленого світу.
Загострення протиріч призводить до гонки озброєнь. Вже на початку 1914 року вона досягла апогею.
Лідером стає Німеччина. Рейхстаг приймав один за одним закони про збільшення чисельності армії, яка стає найбільш оснащеною технічно у порівнянні з французькою та російською.Таким чином, відбувається мілітаризація економіки та свідомості величезної кількості людей, зростають настрої реваншизму та шовінізму.
Ще однією політичною причиною стало оформлення двох військово-політичних блоків - Антанти (Росія, Англія, Франція, США) та Троїстого Союзу (Німеччина, Італія, Австро- Угорщина). Саме імперіалісти цих угруповань і, передусім, Троїстого союзу, й розв’язали першу світову війну. Уже під час війни від Троїстого союзу відійшла Італія і примкнули до нього Туреччина й Болгарія. Так створився Четверний союз. На боці Антанти проти Німеччини та її союзників у війну вступили: Японія, Італія, Румунія і США. Про катастрофічні масштаби цього конфлікту свідчать хоча б окремо взяті статистичні дані: 33 країни, які раніше чи пізніше взяли участь у війні, мобілізували 65 млн солдатів, з яких 10 млн загинуло і 20 млн було поранено. Жертви серед цивільного населення були майже такими ж. Війна набрала не лише масового, а й тотального характеру.
До геополітичних причин можна також віднести протиріччя між державами за ринки сировини та збуту готової продукції, боротьбу за сфери впливу на світову політику. Кожна з держав бачила у війні також можливість для розв’язання внутрішніх проблем - соціально-економічних, національних, політичних.
Таким чином, перша світова війна велася за переділ уже поділеного світу, за захоплення колоній, ринків збуту і джерел сировини, за пригноблення інших народів. Тому за своїм характером вона була несправедливою, загарбницькою, імперіалістичною.
Приводом до війни стало вбивство ерцгерцога Франца- Фердинанда та його дружини.
Щодо України, то вона стала об’єктом зазіхань, як з боку країн Троїстого союзу, так і Антанти. Так, Росія під гаслом “возз’єднання братів-русинів” хотіла приєднати до свого складу Г аличину Буковину та Закарпаття.
Крім того, включення до війни на боці Німеччини й Австро-Угорщини Туреччини були висунені вимоги про приєднання до Росії проток Босфору і Дарданелл, міста Константинополя (Стамбула) з прилягаючими до них прибережними смугами території.Австро-Угорщина намагалася зберегти своє панування в Галичині, Буковині та Закарпатті, а також приєднати ще Волинь і Поділля.
Німецькі юнкери й буржуазія намагалися розгромити й розчленувати Росію, відірвати від неї Україну, Прибалтику, Польщу, Кавказ і, підпорядкувавши їх своєму впливові, створити „Велику Німеччину”, що мала завоювати світове панування. Намагаючись ввести в оману українських трудящих, вони заявляли про створення „Самостійної України” під егідою Німеччини. Насправді йшлося про перетворення України в колонію німецького імперіалізму, звідки б Німеччина черпала сільськогосподарські продукти, сировину, вугілля, руду та інші багатства і збувала б товари своєї промисловості. Українці ж, як „нижча раса”, мали стати рабами німецьких панів. Разом із тим Україна розглядалася німецьким імперіалізмом як зручний плацдарм для їх проникнення на схід, в Азію, аж до Індійського океану.
Водночас слід додати, що і Австро-Угорщина, і Росія прагнули використати війну задля придушення національно- визвольного руху українського народу. Як тільки війна розпочалася, російський уряд відновив закон про заборону друку українських видань, закрив усі газети і журнали, заборонив діяльність “Просвіт” та інших суспільних організацій, розпочав політичні репресії. Австро-угорський уряд, скориставшись війною, запроторив тисячі українців до в’язниць і концтаборів.
Отже, у розв’язанні першої світової війни винні представники, як Антанти, так і Троїстого союзу. Становище ж України у цій війні було досить складним. З одного боку, її землі стали плацдармом і об’єктом військових дій, а з іншого - український народ змушений був воювати за різні держави( за Росію воювали 3 млн. українців, а в австрійській армії налічувалося 250 тис. українців), ведучи братовбивчу війну.
2