3.Поняття про психопатії. Коротка характеристика циклоїдної психопатії.

Певні взаємовіносини між типом акцентуації характеру, видом неправильного виховання і типом психопатичного розвитку є основою для діагнозу останнього.

Психопатія – стійка аномалія особистості, що характеризується дизгармонією емоційно-вольової сфери, і специфічним, переважно афективним мисленням.

Психопатія розгладається як аномалія характеру , особистості і не є захворюванням психіки.

Для встановлення психопатії як нозологічного діагнозу важлива наявність тріади П.Г. Ганнушкіна:

· Тотальність патологічних рис характеру;

· Відносна стабільність їхніх виявів проягом життя;

· Соціальна дезадаптація. Загальна характеристика

Психопатії виникають на основі взаємодії природженої чи рано набутої біологічної неповноцінності нервової системи і впливу зовнішнього середовища. Але одного впливу зовнішніх факторів для утворення психопатії недостатньо. Від нормального характеру, на який наклало відбиток неправильне виховання чи педагогічна занедбаність, психопатія відрізняється неповноцінністю нервової системи, що лежить в її основі.

Причини виникнення психопатій різноманітні. Дизгармонія особистості може виникнути під впливом спадкових факторів, внутрішньоутробного впливу шкідливих речовин, травм під час пологів, патології раннього постнатального періоду. Причиною психопатій може бути також тривалий несприятливий соціальний вплив, наприклад неправильне виховання, що створює неадекватні стереотипи емоційного реагування.

Нензрілість психіки проявляється в:

· Підвищеній навіюваності, схильності до перебільшень і фантазій у істеричних осіб;

· В емоційній лабільності у збудливих;

· В слабкості волі у нестійких;

· В незрілому мисленні у параноїчних особистостей.

У різних класифікаціях психопатій (за Є. Крєпєліним, П. Ганнушкіним, Г. Сухарєвою, О. Кербіковим) виділяються різні види та групи психопатій.

О. Кербіков (1971) виділяє психопатії за причинами їх виникнення:

· Конституціональні;

· Органічні;

· Крайові.

Як узагальнення основних видів психопатій та їх перехідних форм можна користуватися схемою, що запропонована Б. Шостаковичем:

· Збудлива;

· Істероїдна;

· Паранойяльна;

· Шизоїдна;

· Астенічна;

· Епілептоїдна;

· Психостенічна;

Орім перелічених слід зазначити ще нестійку психопатію (за Г. Сухарєвою) та циклоїдну (за Г. Ганнушкіним) Циклоїдний тип психопатії

Характеризується немотивованими коливаннями настрою від зниженого (субдепресивного) до підвищеного (маніакального). Циклоїдний тип психопатії рідко фіксується в дитячому віці. Звичайно він проявляється в середньому шкільному. Частіше буває гіпертимний варіант з переважанням підвищеного насторою. В дітей цього типу спостерігається задоволення і адаптація до оточуючого. Задоволення викликають голосні і ритмічно повторювані звуки, яскраві кольори і нові смакові враження. Ці діти схильні до жартів, пустощів, ризику. Через певне прискорення темпу психічних процесів виникає прагнення “отримати задоволення тут і зараз”, непереносимість обмежень та заборон. Дитина цього типу не висловлює відверто свій протест проти обмежень, а спокійно ігнорує їх, займаючись більш привабливою діяльністю. Спілкування дає їй велике задоволення, але глибока емоційна прихильність виникає рідко. Однолітки сприймаються переважно як партнери по спільній грі та розвагах. У 10-12-річному віці в дітей можуть виникати досить тривалі періоди (днями, тижнями) протягом яких вони відчувають спади настрою, лінощі, безпідставну слізливість і роздратованість. Такі стани лякають дитину. Вона гостро переживає зміни свого настрою. Нерівномірність емоційного тонусу позначається і на успіхах в навчанні, на стосунках з батьками і однолітками. В дітей з циклоїдним типом психопатії часто трапляється підвищений травматизм через високу схильність до ризику в періоди підвищення настрою і підсвідомих прагнень до самопокарання при депресії. Самостійна компенсація циклоїдної психопатії в дитячому віці неможлива, в підлітковому – усвідомлення тимчасових депресивних фаз поліпшує стан.