<<
>>

§ 2. Суб'єкти, процесуальний порядок і строки розгляду в суді кримінальних справ у апеляційному провадженні

Апеляцію може бути подано: 1) на вироки, що не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами; 3) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 4) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; 5) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених ст.

347 КПК,

Суб'єктами, які мають право подати апеляцію на зазначені рішення місцевих судів є:

1) засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання;

3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішували питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав закриття справи;

1 Докладніше з цього питання див.: Михеенко М. М., Нор В. Т., ШибікоВ. П. Кримінальний процес України. — К., 1999. — С 412—414.

493

6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його за-конний представник і захисник — у частині мотивів і підстав направлення справи на дода-ткове розслідування;

7) цивільний відповідач або його представник — в частині, що стосується вирішення позову;

8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;

9) потерпілий і його представник — у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

10) цивільний позивач або його представник — у частині, що стосується вирішення позо-ву;

11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

12) інші особи у випадках, передбачених ст.

348 КПК.

На думку В. Т. Маляренка та І. В. Вернидубова, у зв'язку з реформуванням системи виправлення судових помилок та запровадженням апеляційної інстанції дещо мають змінитися і функції прокурора у стадії перегляду судових рішень, які не набрали законної сили.

По-перше, право подавати апеляцію слід надати лише тому прокуророві, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

По-друге, права прокурора щодо подання апеляції, викладення її змісту, строків подання, доповнення, зміни й відкликання апеляції у процесі попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції та під час розгляду справи цим судом мають бути такими самими, як і інших учасників судового розгляду. Зокрема, прокурор має додержуватися вимог закону щодо реквізитів апеляції та її змісту, подавати апеляцію у встановлений законом строк, може вносити доповнення чи зміни до апеляції, відкликати її та подавати заперечення на апеляції інших учасників судового розгляду лише до початку розгляду справи в апеляційній інстанції1.

1 Маляревко В. Т., Вернидубов І. В. Прокурор у кримінальному судочинстві. — К., 2001. — С. 208.

494

Процесуальний порядок апеляційного провадження відрізняється від провадження в міс-цевих судах тим, що воно не повторює порядку розгляду справи судом першої інстанції, а має спрощений порядок судочинства з точки зору перевірки законності зібраних доказів по справі, перевірки однобічності або неповноти проведеного дізнання, досудового і судо-вого слідства тощо, що дозволяє апеляційному суду в стислі строки перевірити криміна-льну справу та виправити допущені порушення кримінально-процесуального закону.

Кримінально-процесуальна наука розроблює науково обгрунтовані практичні рекомендації для застосування та вдосконалення законодавства з метою забезпечення необхідних умов швидкого та повного розкриття всіх злочинів. Всебічної теоретичної розробки, перш за все, потребують питання кримінального процесу, які недостатньо врегульовані в законодавстві й неповністю досліджені наукою, що ускладнює практичну діяльність органів з боротьби зі злочинністю.

Ряд питань, що потребують теоретичного дослідження і подальшої правової регламентації, пов'язаний з кримінально-процесуальними строками в апеляційному провадженні, які, в свою чергу, є умовою реалізації кримінально-процесуальних дій учасників процесу.

Ці проблеми в юридичній літературі в повному обсязі не досліджувалися, а висвітлюються лише щодо окремих інститутів кримінального процесу.

З розвитком кримінально-процесуального законодавства розвивались і вдосконалювалися й правові норми, що реалізують процесуальні строки.

Ефективність процесуальної діяльності органів досудового слідства й суду значною мірою залежить від оперативності всіх осіб, які беруть участь у процесі.

Ніщо так негативно не впливає на результати кримінального процесу, як повільність і рутинність. Ці вкрай негативні явища різко послабляють його попереджувально-виховний вплив, серйозно порушують права та законні інтереси осіб, потерпілих від злочинів, знижують розкриття останніх. Так само шкідлива і поспішність, що не може не призвести до порушення прав громадян, грубого порушення законності, що, в свою чергу, породжує справедливі нарікання й скарги, повторні розслідування і судові розгляди.

Забезпечуючи швидкість процесу, що є необхідною передумовою успішного розкриття кожного злочину, вста-

495

новлені строки сприяють створенню обстановки невідворотності викриття та покарання кожного винного, і, тим самим, здійснюють попереджувально-виховний вплив як на само-го злочинця, так і на оточуючих нестійких членів суспільства. Про роль строків у кримі-нальному процесі свідчить і те, що вони цілком достатні для здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників кримінального процесу. Строки слугують для досягнен-ня найбільш високих результатів при найменших затратах засобів і часу, оптимальності судочинства, а також принципу процесуальної економії1.

Кримінально-процесуальні строки слід розглядати не як технічну норму, а як дуже істотну правову категорію, зміст якої полягає в забезпеченні публічно-правових інтересів.

Іншими словами, процесуальні строки покликані забезпечувати досягнення завдань кримінального судочинства по кожній конкретній справі й разом з тим охорону прав і законних інтересів учасників процесу, в тому числі обвинуваченого і потерпілого2.

Традиційно в українському судочинстві єдиною формою перевірки законності й обгрунтованості вироків, ухвал, постанов суду, що не набули законної сили, було касаційне провадження.

Згідно зі змінами у кримінально-процесуальному законодавстві (ст. 347 КПК), крім касаційного застосовано провадження з перевірки вироків, постанов і ухвал, винесених місцевими судами, так зване апеляційне провадження.

Зміст, порядок підготовки і перелік документів, які додаються до апеляції, визначається ст. 350 КПК.

Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою — в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку. Не вважається пропущеним вказаний строк, якщо до його закінчення апеляцію було здано на

1 Якупов Р. X. Исчисление процессуальных сроков в советском уголовном процессе: Учебное пособие. — М., 1990. — С. 2.

пошту або адміністрації місця попереднього ув'язнення. Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду, протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи (ст. 349 КПК). Тут важливо зазначити, що апеляційний суд повинен перевіряти вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і щодо яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301і КПК докази не досліджувалися, не перевіряють-ся. Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення (ст. 365 КПК).

Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у ст.

348 КПК заінтересованих осіб, інтересів яких стосується апеляція. Протягом п'яти діб, з часу поміщення оголошення на дошці об'яв суду, зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення.

Щодо засудженого, який утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи. При цьому засудженому також роз'ясняється право протягом указаного часу (п'яти діб) з моменту вручення цих документів подавати свої заперечення на апеляцію.

Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 351 КПК).

У разі подання апеляції з пропуском встановленого у ст. 349 КПК строку і за відсутності клопотання про його відновлення постановою головуючого вона визнається такою, що не підлягає розгляду.

У разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок, виніс ухвалу, постанову про відновлення пропущеного строку.

497

Кримінально-процесуальне законодавство не вказує, які саме причини пропуску апеляцій-ного строку визнаються поважними і можуть бути основою для відновлення строку. Проте практика свідчить, що це може бути тяжка хвороба учасника процесу, який має намір по-дати апеляційне оскарження, порушення транспортного повідомлення через стихійне ли-хо, самі стихійні лиха, несвоєчасне виготовлення протоколу судового засідання. Цей пе-релік не є вичерпним. Можливі й інші поважні причини, які визначає суд1.

Наприклад, у справі по обвинуваченню К. потерпіла В. подала апеляцію па оскарження вироку і клопотання про відновлення пропущеного строку. Ужгородський апеляційній суд визнав пропущений строк через хворобу адвоката неповажною причиною, бо він хворів недовгий час. Проте колегія по кримінальним справам Верховного Суду України, розглянувши скаргу В., визнала пропуск строку поважним2.

Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.

Про день і час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких не перешкоджає судовому розгляду клопотання.

За результатами розгляду апеляції суд виносить ухвалу, постанову, якою відновлює про-пущений строк або відмовляє у його відновленні та визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду. У разі винесення судом ухвали чи постанови судді про відмову у відновленні пропущеного строку, вона може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК (повідомлення про апеляцію).

Апеляція, як правило, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. Однак чинне кримі-

1 Див.: Коваленко Є. Г. Порядок і строки розгляду в суді кримінальних справ під час апеляційного провадження // Міжнародне право і національне законодавство: 36. наук, праць Київського міжнар. ун-ту. — Вип. 2. — К., 2002. — С. 164—171.

нально-процесуальне законодавство передбачає винятки. Наприклад, при вирішенні питань про відмову в застосуванні заходів безпеки, або при їх скасуванні на постанову судді про відмову в задоволенні такої скарги протягом трьох діб з дня її винесення може бути подано апеляцію безпосередньо до апеляційного суду за місцем проживання особи, яка подала скаргу.

Аналогічний порядок і строки подання апеляції безпосередньо в апеляційний суд встановлені, якщо надійшла скарга на дії судді про відмову чи обрання як запобіжного заходу взяття під варту підозрюваному, обвинуваченому. На постанову судді про продовження строку тримання особи під вартою також протягом трьох діб з дня її винесення може бути подано апеляцію до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником. Подання в таких випадках апеляції не зупиняє виконання постанови судді. Постанови судді апеляційного, касаційного суду України і Верховного Суду України оскарженню не підлягають, на них не може бути внесено подання прокурора.

Апеляційна перевірка судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 347 КПК, здійснюється з додержанням вимог гл. ЗО КПК. При перевірці цих рішень судове слідство не провадиться. Апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 52\ 1652, 1653, 177 і 205 КПК, розглядаються не пізнішеє, як через три доби після їх надходження до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребуються апеляційним судом (ст. 382 КПК).

При цьому також слід мати на увазі, що до апеляції прокурора і захисника необхідно додавати стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, за винятком деяких випадків, передбачених у законі.

Після повідомлення прокурора та інших зацікавлених осіб про надходження апеляції, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи.

499

Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеля-ційного суду. Вона повинна надійти до апеляційного суду не пізніше як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду.

У разі необхідності апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суду областей, міст Києва і Севастополя, а також військові апеляційні суди регіонів і Військово-Морських Сил можуть провести попередній розгляд справи, який здійснюється в судовому засіданні суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора.

На судові засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду кримінальної справи: засуджений, обвинувачений (якщо справу розглядатиме апеляційний суд по першій інстанції), захисник, законний представник потерпілого, обвинуваченого, підсудного тощо. Неявка в судове засідання зазначених учасників кримінальної справи не перешкоджає її розгляду.

Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд. Прокурор та інші учасники судового розгляду висловлюють свої думки щодо питань, винесених на розгляд, після чого суддя ви-даляється в на-радчу кімнату для підготовки винесення постанови.

При попередньому розгляді справи апеляційний суд може прийняти одне з таких рішень:

1) про питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду;

2) про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;

3) про зупинення провадження в справі;

4) про повернення справи суду першої інстанції. При попередньому розгляді справи апеляційний суд

може розглянути такі питання, які пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду:

1) про необхідність проведення судового слідства та його обсяг;

2) про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;

3) про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;

4) про доручення суду першої інстанції;

5) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;

500

6) про виклик у необхідних випадках перекладача;

7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;

8) про день і місце розгляду справи;

9) всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи.

Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення їх становища або суд визнає за необхідне провести судове слідство. У цих випадках викликаються і їх захисники, якщо їх участь у справі відповідно до вимог ст. 45 КПК є обов'язковою. Засуджений, що утримується під вартою, підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд також у випадках, якщо про це надійшло його клопотання.

Апеляційний суд може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, якщо є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповністю або однобічно.

З метою усунення неповноти чи однобічності судового слідства в суді першої інстанції апеляційний суд вправі дати цьому суду доручення про виконання окремих процесуальних дій. На виконання цього доручення суд першої інстанції проводить відповідну дію з додержанням вимог, передбачених главою 26 КПК.

Протокол судового засідання передається до апеляційного суду, який дав доручення, і приєднується до справи.

При попередньому розгляді справи за необхідності ведеться протокол (статті 356—358 КПК).

Якщо апеляційний суд прийняв рішення розглядати справу без попереднього її розгляду суддею, то про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду. Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через начальника відповід-ної установи.

Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно повинен викликати до суду апеляційної інстанції Цих осіб, їх законних представників, а також захисників, якщо їх участь у справі згідно зі ст. 45 КПК є обов'язковою

501

(ст. 354 КПК). Неявка своєчасно повідомлених учасників судового процесу, крім проку-рора, не є перешкодою для розгляду справи апеляційним судом.

Судова практика знає чимало випадків неповідомлення заінтересованих осіб або несвоєчасного їх повідомлення про дату призначення справи для розгляду в касаційному (апеляційному) суді.

Наприклад, суд першої інстанції Жовтневого району м. Києва не повідомив потерпілій К., яка оскаржила вирок, про день розгляду справи в касаційному (апеляційному) порядку, що стало істотним порушенням прав потерпілої, тому ухвалу суду було скасовано для своєчасного повідомлення всіх учасників судового розгляду справи1.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в призначений судом першої інстанції день. Проте у випадках, якщо при попередньому або апеляційному розгляді справи апеляційний суд визнав за необхідне провести судове слідство, витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання певних осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також у разі особливої складності справи, він може перенести розгляд справи не більш як на тридцять діб (ст. 360 КПК).

За результатами розгляду скарги суд апеляційної інстанції виносить ухвалу. Прийнята та підписана всіма суддями в умовах нарадчої кімнати касаційна ухвала оголошується в залі судового засідання негайно після її постановления. Проте, згідно зч. 2 ст. 379 КПК у справах, що вимагають значного часу для складання мотивованої ухвали, суд має право обмежитись складанням і оголошенням лише її резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини та оголошений учасникам судового розгляду. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.

Ухвала апеляційної інстанції є остаточною і набирає законної сили після її оголошення. Вона може бути скасована лише в касаційному провадженні або в порядку ви-

ключного провадження. Відповідно до ст. 381 КПК не пізніше трьох діб після розгляду справи, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 379 КПК, після складання та оголошення повного тексту ухвали, справа надсилається до суду першої інстанції для виконання ухвали. Для виконання вироку чи постанови апеляційного суду, якщо вони не були оскаржені до суду касаційної інстанції, справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після набрання вироком, постановою законної сили.

Суди апеляційної інстанції в основному забезпечують правильне вирішення кримінальних справ. Проте в апеляційному порядку скасовуються та змінюються чимало вироків, поста-новлених судом першої інстанції.

Наприклад, за десять місяців 1997 р. у районні суди м. Києва для виконання вимог ст. 88 КПК України повернуто 89 справ, що надійшли до касаційної (нині — апеляційної) інстанції. Херсонським обласним судом у Ге-нічеський районний суд неодноразово поверталася справа К., оскільки потерпілий не був ознайомлений з протоколом судового засідання. Через це справу розглянуто в другій судовій інстанції лише через дев'ять місяців після постановления вироку.

Разом з тим, у діяльності судів апеляційної інстанції є недоліки, внаслідок яких помилки і порушення закону судами першої інстанції своєчасно не усуваються.

Тому судам апеляційної інстанції слід реагувати на такі випадки порушення закону, в тому числі на випадки тяганини, на порушення вимог закону про повідомлення відповідних осіб за поданими скаргами, а також про день розгляду справи в касаційній (апеляційній) інстанції1.

Розгляд справи в апеляційному провадженні починається з роз'яснення головуючим прав усім учасникам судового розгляду справи, а також права давати пояснення з приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебатах, а особам, які подали апеляції, — права підтримувати апеляції або відмовитись від них. Клопотання учасників

1 Див.: Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку» від 12 жовтня 1989 р. № 8 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963—2000): Офіц. вид.: У 2 т. / За заг. ред. В. Ф. Бойка. — К., 2000.

503

судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом за правилами ст. 296 КПК.

Після цього головуючий чи один із суддів доповідає суть вироку чи постанови, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали.

Неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено КПК або рішенням апеляційного суду.

Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, головуючий також повідомляє учасникам судового розгляду справи суть справи, викладає основні доводи апеляції і заперечення, що надійшли на апеляцію, з'ясовує питання підтримання апеляції, а також ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцій у порядку, передбаченому ст. 318 КПК, і переходить до судових дебатів.

Судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами глави 26 КПК лише щодо тієї частини вироку, законність і обгрунтованість якої заперечується в апеляції.

Судові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться відповідно до вимог ст. 318 КПК і полягають у промовах учасників судового розгляду справи щодо тієї частини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції.

Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим прокурором, виступає першим, а в інших випадках — останнім.

Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановления рішення щодо законності й обгрунтованості вироку суду першої інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.

Нарада суддів апеляційного суду проводиться з додержанням вимог, передбачених статтями 322 і 325 КПК.

Протокол судового засідання та фіксування технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у разі проведення ним судового слідства (ст. 362 КПК).

504

Після виходу складу суду із нарадчої кімнати головуючий проголошує одне з таких рі-шень:

1) ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції — без задоволення;

2) ухвалу про скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд у суд першої інстанції;

3) ухвалу про скасування вироку чи постанови і закриття справи;

4) ухвалу про зміну вироку чи постанови;

5) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;

6) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч. 2 ст. 347 КПК, апеляційний суд:

1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції без задово-лення;

2) скасовує ухвалу чи постанову і повертає її на новий судовий розгляд у суд першої інстанції, а у разі скасування ухвали чи постанови про закриття справи — повертає її на додаткове розслідування;

3) скасовує окрему ухвалу чи постанову;

4) змінює ухвалу чи постанову;

5) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції (ст. 366 КПК).

<< | >>
Источник: Коваленко Є. Г.. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер,2004. — 576 с. 2004

Еще по теме § 2. Суб'єкти, процесуальний порядок і строки розгляду в суді кримінальних справ у апеляційному провадженні:

  1. 10. Процесуальна характеристика суду (судді)'.
  2. § 2. Суб'єкти, процесуальний порядок і строки розгляду в суді кримінальних справ у апеляційному провадженні
  3. Реформування законодавства. Розвиток галузей права
  4. Кримінальна процесуальна реституція як спосіб відшкодування потерпілому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням
  5. Місце і роль перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, у механізмі цивільного судочинства
  6. Сучасний стан та перспективи розвитку правового регулювання перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції
  7. Визначення об’єктів апеляційного та касаційного оскарження
  8. Процесуальний порядок та строки апеляційного і касаційного оскарження судових рішень у цивільному процесі
  9. 3.1. Процесуальні особливості перегляду судових рішень суду першої інстанції. Межі розгляду справи
  10. Правові наслідки перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції
  11. ВИСНОВКИ
  12. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  13. Підстави і порядок перегляду судових рішень адміністративних судів за нововиявленими обставинами
  14. 2. Вирішення проблем організації діяльності органів судової влади в аспекті перегляду рішень адміністративних судів