<<
>>

\ є. Організаційна структура і повноваження

Права власності та управління корпорацією належать трьом категоріям людей:

(1) акціонерам, (2) директорам, (3) уповноваженим особам. Управлінням займають

ся директори, уповноважені особи та акціонери.

Кожна група має чітко визначені

права щодо цього.

Права та обоє 'язки акціонерів. Права акціонерів виписуються в пунктах договору, постановах корпорації та в законі штату про корпорації. Акціонери мають і повні, і обмежені права стосовно контролю книг бухгалтерського обліку та реєстрації, наприклад для одержання інформації про справи корпорації . Акціонери фактично не беруть участі в діяльності корпорації. Вони також не мають права діяти особисто від імені корпорації. Головне поле їх діяльності — це голосування на зборах акціонерів. У більшості штатів прийнято обов'язково проводити акціонерні збори щорічно. Про це акціонери завчасно інформуються письмово.

Кожен акціонер має право на один голос стосовно власної частки загального капіталу. Але він не обов'язково повинен бути присутнім на зборах. Для голосування з якогось питання акціонер може передати свій голос уповноваженій особі, оформивши відповідне доручення. І така форма голосування досить розповсюджена. Адже відкриті корпорації мають велику кількість акціонерів, і проводити збори за участю всіх просто неможливо.

Завдяки праву голосу акціонери контролюють діяльність корпорації трьома основними шляхами. (1) Вони можуть: (1) обирати або усувати з посади директорів ;

(2) вносити поправки до договору та постанов корпорації; (3) погоджуватись або не

погоджуватись із екстраординарними змінами в корпорації, наприклад такими, як

злиття з іншою корпорацією.

Акціонери через їх обмежену відповідальність не несуть зобов'язань за жодні корпоративні борги або інші операції. Виняток становить лише розкриття таємниць корпорації. Якщо ж корпорація банкрутує, акціонери втрачають тільки свої вклади .

Права акціонерів у корпораціях відкритого типу.

У великих корпораціях відкритого типу права акціонерів фактично не поширюються на керівництво підприємством. Акціонери довіряють управління посадовим керівним особам -менеджерам. Без погодження з керівниками корпорації більшість акціонерів не намагається брати на себе будь-які повноваження. По-перше, вони вважають себе просто пасивними інвесторами. Крім того, акціонери часто не вірять у свої сили стосовно удосконалення діяльності корпорації або ж у здатність проконтролювати керівництво корпорації. До того ж це вимагає багато часу, грошей, енергії (потрібно організовувати опозицію, шукати підтримки у інших акціонерів тощо).

44 Все-таки є секрети бізнесу і не варто їх розкривати для конкурентів корпорації.

Директори звичайно працюють повний термін. Якщо ж акціонерам не вигідно співпрацювати з директором, його просто не обирають на новий строк. Однак акціонери мають право усунути директора і достроково, але для цього необхідно вказати причини, конкретні статті закону і зібрати більшість голосів. Див. RMBCA § 8.08(a).

46 Див. Henn and Alexander. §§ 199-203.

Правове врегулювання підприємницької діяльності 487

Акціонери відкритих корпорацій інколи робили спроби посилити контроль над корпорацією. Для цього існують навіть відповідні федеральні закони. Розділ 14 Закону про обмін цінних паперів (Securities Exchange Act) та деякі підзаконні акти чітко регулюють процедуру отримання доручень від акціонерів відкритих корпорацій . Крім того, з метою уникнення шахрайства, нечесного ставлення до акціонерів закон і підзаконні акти передбачають відповідну процедуру складання та відправлення на узгодження щорічного звіту. Затвердження останнього також регулюється. Акціонери, навіть за дорученням, повинні мати можливість голосувати за чи проти висловлених правлінням пропозицій. Крім того, керівництво корпорації зобов'язане включати в такий документ пропозиції, заяви окремих акціонерів, вони також повинні бути проголосованими. Розділ 14 сповідує політику «корпоративної демократії» і забороняє керівництву тлумачити корпорацію як його виключну власність48.

Директори.

Директори відповідають за управління корпорацією та проведення загальної політики. Перші директори вказуються в договорі про корпорацію або обираються засновниками. Вони працюють на своїх посадах до перших річних зборів акціонерів або до виборів і призначення їхніх наступників. Надалі директори обираються більшістю голосів акціонерів, як правило, терміном на 1 рік . Кількість директорів у корпорації може бути різною; в деяких штатах обирають не менше трьох, а в деяких працює один.

Директори, керуючи діяльністю корпорації, регулярно проводять збори правління. Вони не мають права діяти індивідуально від імені корпорації. До виконання береться тільки спільне рішення правління. На відміну від простих працівників, дії яких від імені корпорації повинні бути нею затверджені, директори керують корпорацією тільки заручаючись згодою правління. Вони приймають основні рішення стосовно нормального функціонування корпорації. Насамперед це проголошення та виплата дивідендів акціонерам, призначення посадових осіб, контроль за їх роботою та усунення від роботи, прийняття фінансових рішень.

Директори розпоряджаються власністю інших осіб, вони є своєрідними «опікунами», які мають зобов'язання і перед акціонерами, і перед корпорацією. Опікунство вимагає від директорів турботи про акціонерів та лояльного ставлення до них. Йдеться насамперед про сумлінність та ділову розсудливість у веденні справ корпорації. Директори повинні здійснювати опіку якісно, помірковано, як при вирішенні своїх особистих справ. Це стосується і підприємницької інформації . Директорам, крім всього іншого, забороняється використовувати загальні фонди або конфіденціальну інформацію корпорації для задоволення своїх особистих пот-реб, конкурувати з корпорацією, незаконно використовувати комерційні таємниці та продавати контрольний пакет акцій без згоди корпорації . Директор, який порушує обов'язки опіки або лояльності, несе відповідальність перед корпорацією та акціонерами.

Службовці. Службовці корпорації відповідають за поточну діяльність корпорації.

В більшості випадків їх беруть на роботу і звільняють за згодою правління директорів. Йдеться насамперед про головного управляючого справами, президента, віце-президента, бухгалтера та секретаря. Службовці виконують рішення правління та керують поточною діяльністю корпорації. Власність службовців у самій корпорації обумовлюється в контракті, хоча інколи вона розподіляється рішенням правління.

47 Див. 15 U.S.C.A. § 78 п.

А* Див. Medical Committee for Human Rights v. Securities & Exchange Comm., 432 F.2d 659 (D.C. Cir. 1970).

Хоча у більшості штатів законодавство дозволяє обирати директорів на довший термін. 50 Див. Smith v. Van Gorkom, 488 A.2d 858 (Del. 1985).

Див. Henn and Alexander, § 234; RMBCA §8.30; Globe Woolen Co. v. Utica Gas & Electric, 121 N.E. 378 (N.Y. 1918).(Cardoso. Y.).

488 Розділ XV

Службовці мають ті ж самі обов'язки опіки та лояльності перед корпорацією, акціонерами, що і директори. Крім того, вони повинні забезпечувати злагоджену роботу усіх підрозділів корпорації52. Службовці, що працюють за контрактом, не можуть виступати від імені корпорації без повноважень на це. Навіть уповноважені службовці мають укладати контракти, якщо вони не оформлені як агенти корпорації.

Позови (клопотання) акціонерів. Порушення керівництвом корпорації своїх обов'язків можуть бути предметом позову з боку акціонерів. Акціонери мають право зареєструвати «прямий» або «непрямий» позов. Прикладом прямого позову є примушення керівництва оголосити і сплатити дивіденди 53. Він є прямим, тому що тут йдеться про посилення обов'язків службовців стосовно акціонерів.

«Непрямий» позов — це позов на посилення обов'язків службовців стосовно корпорації. В таких позовах акціонери порушують справу від імені потерпілої кор-порації. Якщо неправомірні дії директорів, службовців завдають збитків самій корпорації, остання може порушити справу проти своїх службовців або директорів. Але ж директори та службовці контролюють корпорацію, і вони все робитимуть, щоб остання їх не переслідувала.

Непрямий позов акціонерів якраз і дає змогу корпорації порушити справу. Навіть один акціонер має право порушити справу від імені корпорації. Він може вимагати відшкодування завданої шкоди (і великої, і малої), не маючи при цьому ніяких персональних збитків. У разі виграшу непрямого позову та задоволення інтересів корпорації позивач-акціонер має право на відшко-дування з її боку витрат (наприклад, оплата послуг адвокатів), які були зумовлені позовом .

Оскільки непрямі позови мало зачіпають особисті права громадян, законодавство та судочинство обмежують такі позови з метою уникнення зловживань, Наприклад, закон зобов'язує, щоб ініціатор непрямого позову був акціонером, який подає заяву про порушення справи. За таких обставин унеможливлюється придбання особою акцій після заяви про порушення справи лише з метою подання позову. Крім того, за законом, акціонери, які бажають порушити справу, повинні дати керівництву час для вирішення проблеми або усунення недоліків. Нарешті, якщо інші, не зацікавлені, директори визначили, що позов спрацює не в інтересах корпорації, суд може відхилити таке клопотання .

Правило винесення рішень. Якщо акціонери подають позов на директорів та службовців корпорації, то останні мають право використати «правило винесення рішень» . Це правило випливає з «презумпції про те, що при прийнятті ділових рішень директори та службовці керувалися наявною інформацією, діяли чесно, сумлінно і були впевнені, що все робиться в інтересах корпорації»57. Однак суд не бере до уваги це правило, якщо за рішенням правління криються певні наміри 5 . Це правило допускає лише ненавмисні помилки та слабо обгрунтовані управлінські рішення. Якщо ж директори свідомо дозволили корпорації порушити закон, то це правило не спрацьовує . З іншого боку, директорам великих корпорацій, які вповноважені здійснювати загальну політику корпорації, не дозволяється займатися ретельною перевіркою працівників з метою виявлення незаконності в їхніх діях, якщо відсутні обгрунтовані підозри 60.

52 Див. RMBCA, § 8.42; Henn and Alexander, §§ 219-243.

53 Див. Henn and Alexander, § 360; Godley v. Crandell & Godley Co., 105 N.E. 818 (N.Y. 1914).

Див. Henn and Alexander, §§ 361—367.

Див. Henn and Alexander, § 362.

56 Див. Clark (виноска 2), § 3.4.

57 Aronson v. Lewis, 473 A. 2d 805, 812 (Del. 1984).

58 Див. Sinclair Oil Corp. v. Levien, 280 A. 2d 717, 720 (Del. 1971); Schlensky v. Wrigley, 237. N.E. 2d 776

(111. App. 1968); Herald Co. v. Seawell, 472 F. 2d 1081 (10 th Cir. 1972).

59 Див. Miller v. American Telephone & Telegraph Co., 507 F. 2d 759 (3d Cir. 1974).

60 Див. Graham v. Allis-Chalmers Manufacturing Co., 188 A. 2d 125 (Del. 1963).

Правове врегулювання підприємницької діяльності 489

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме є. Організаційна структура і повноваження:

  1. § 1. Сутність прокурорського нагляду за органами дізнання і досудового слідства
  2. 2.1. Аудит установчих документів та ознайомлення зі структурою документообороту
  3. 3.1. Основні юридичні ознаки сучасної правової системи України
  4. \ є. Організаційна структура і повноваження
  5. Особливості стабілізації 20-х років. Розвиток країн Європи та Америки.
  6. Особливості післявоєнної відбудови та стабілізації. Країни Західної Європи та Північної Америки у другій половині XX ст.
  7. Механізми забезпечення законності: загальні і спеціальні.
  8. § 1. Органи верховної влади та центрального управління
  9. § 3. Центральніоргани виконавчої влади
  10. 4.3. Виконавчі структури державних утвореннь 1917 – 1921 рр.
  11. Перебудова органів влади й управління в роки Великої Вітчизняної війни
  12. Конституційний процес. Конституція України 1996 р. Конституційна реформа
  13. Інституційна та функціонально-правова організація забезпечення екологічної безпеки.
  14. Реорганізація товариств з обмеженою відповідальністю: юридичні ризики
  15. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -