<<
>>

5.1. Індивідуально психологічні особливості поведінки в конфлікті

Керування власною поведінкою в ситуації

конфліктної взаємодії становить, так би мовити, внутрішній аспект керування конфліктами і

має суто психологічний характер. Усвідомлення особистістю ситуації як конфліктної

часто густо актуалізує почуття небезпеки,

тривоги, страху.

Відбувається мобілізація особистісних ресурсів, у дію вводиться весь арсенал засобів, наявний у кожного з учасників.

Розбіжності між сторонами конфлікту можуть

посилюватися специфічними особистісними

рисами та якостями людей.Багато інформації для обрання правильного способу поведінки в

конфліктних ситуаціях може дати визначення особливостей темпераменту та характерологічних рис учасників конфліктів.

Загальноприйнятим є поділ темпераменту людей, залежно від

вроджених якостей їх нервової системи, на чотири типи: (холеричний,

сангвінічний; флегматичний та меланхолічний). Відтворюючись у

життєвій активності та емоційній стійкості людини, темпераменти

позначаються й на характері спілкування, особливостях поведінки в

конфліктах. Наприклад, такі риси особистості, як емоційність, раціональність, виразність, багато в чому визначаються темпераментом.

• Холеричний темперамент характеризується підвищеною збудженістю та неврівноваженістю. У стосунках з людьми холерики надто

експресивні, виразні, поведінка їх непередбачувана, емоційна. Оточенню вони здаються яскравими натурами, але їхній настрій не буває

сталим, характерні перепади від симпатій до антипатій. У конфліктах

вони схильні до бурхливих емоційних спалахів, різких змін настрою.

Найбільшу вигоду від діяльності холерика в конфліктній ситуації

можна отримати, якщо постійно забезпечувати йому зміну характеру

діяльності, проблем, завдань.

• Сангвінічний темперамент також відзначається помітною психічною активністю, швидко реагує на зміни ситуації. Товариськість та

неконфліктність сангвініків створюють умови доброзичливого клі170171

мату в робочих стосунках.

Щодо поведінки у конфлікті — це найсприятливіший з усіх типів: сангвініки добре пристосовуються до зміни обставин, порівняно легко переживають невдачі та неприємності.

• Флегматичний тип має характерною ознакою слабку збуджуваність та чутливість. В основному це люди спокійні, в рухах дещо уповільнені, у них не буває різких перепадів настрою. У конфліктних ситуаціях вони більш витримані. Відзначаються також сталими намаганнями і почуттями, наполегливістю в досягненні мети. Щоб отримати позитивний результат, їх не слід квапити.

• Меланхолійний тип характеризується підвищеною чутливістю й

збудженістю. У конфліктних ситуаціях люди цього типу вразливі,

вони відчувають велику внутрішню напругу та перебільшений страх.

У них спостерігається схильність до нудьги, вони часто замикаються

в собі, усамітнюються. Проте слід враховувати, що меланхоліки, за

умови доброзичливого ставлення, сприятливого мікроклімату, можуть досягати значних успіхів у творчій діяльності.Виникнення та ескалація конфлікту є ймовірними, якщо, наприклад, та чи інша робоча група буде створена без урахування доцільних

поєднань темпераментів. Тому психологи радять враховувати, що в

парах партнерів, які взаємно не сприймають один одного, частіше

зустрічаються поєднання “холерик — холерик”; “сангвінік — сангвінік”

та “флегматик — сангвінік”. Найбільший діапазон узгодження з іншими типами темпераменту мають меланхоліки, які зберігають сталі

відносини з меланхоліками, флегматиками та сангвініками. Поєднання в групі меланхоліка з холериком є конфліктогенним. Взагалі

холерики через свою нестриманість погано співіснують з будь якими

типами темпераменту.

Сангвінікам та флегматикам меншою мірою, ніж іншим типам темпераменту, потрібна довірлива обстановка, бо вони здатні самі вирішувати свої проблеми. Тому їхні стосунки менш довірливі, але більш

стабільні [29, с. 17–18].Зрозуміло, що не всіх людей можна поділити на чотири типи темпераменту. Питання щодо типології темпераменту ще не остаточно

вирішено в науці.

Проте в житті досить часто зустрічаються люди з

домінуванням зазначених типологічних темпераментних ознак.

Певне визнання в психології отримала класифікація темпераментів, що базується на врахуванні таких психологічних особливостей,

які визначаються термінами інтроверсія, екстраверсія (ці поняття були запроваджені в психологію К. Юнгом). • Інтроверти схильні до самоаналізу, замкнені, не люблять допускати сторонніх у свій внутрішній світ, соціальна адаптація в них утруднена. Класичним прикладом інтровертованості може слугувати

образ Дон Кіхота, який настільки глибоко занурений у власні уявлення, що не лише забуває про реальність, а й просто ігнорує її. Особливо інтровертованість Дон Кіхота кидається у очі на тлі екстраверта Санчо Панси, партнера й антипода лицаря.• Екстраверти імпульсивні, комунікабельні, спрямовані на взаємодію із зовнішнім світом, прагнуть нових вражень. Ці люди легко

знайомляться, мають широкі зв'язки, але характер їхнього спілкування не відзначається глибиною. Для них важливу роль відіграє сам

контакт з людьми.

Проте, як наголошує відомий російський психолог А. В. Петровський, власне до темпераменту можна зарахувати лише динамічний

аспект тих психологічних рис, які характеризують ці типи [78, с. 439].Врахування індивідуально психологічних особливостей поведінки

передбачає діагностику характерологічних рис учасників конфлікту.

Характер — це сукупність стійких особливостей особистості, що виникають у діяльності та спілкуванні й зумовлюють типові способи її

поведінки. Характер проявляється в тому, як людина ставиться до:

• інших людей (комунікабельність — замкненість, принциповість —

безпринципність, правдивість — неправдивість, ввічливість — грубість та ін.);

• себе (самовпевненість — невпевненість у власних силах, самолюбство — принизливість, егоцентризм — альтруїзм та ін.);

• справи (добросовісність — недобросовісність, відповідальність —

безвідповідальність та ін.),• до речей (жадібність — щедрість, акуратність — неохайність та ін.).У реальному житті характери людей надзвичайно варіативні, своєрідні й різноманітні. Існує чимало варіантів типізації характерологічних рис особистості.Так, Дж. Г. Скотт, автор популярного видання з практичної конфліктології, досліджуючи особливості поводження зі складними у спілкуванні людьми, виокремлює такі конфліктогенні типи [93, с. 176–181].

“Шерманівський танк” — людина груба, безцеремонна, яка вважає

що всі повинні їй поступатися. Вона може поводитись так, бо переконана у своїй правоті й бажає, щоб про це знали всі навколо. Водночас

деякі з таких людей можуть боятися розкриття своєї неправоти. Для

“танка” підрив його іміджу — жахлива перспектива. Якщо предмет

172конфлікту не є особливо важливим, то краще ухилитися від нього або

пристосуватися. Краще поступитися такій людині в малому, щоб заспокоїти її. Якщо ж ви обрали інший шлях, то краще почати з того,

щоб надати такій людині можливість випустити пару. Потім слід спокійно й переконливо висловити власну точку зору, але не ставити під

сумнів її правоту, оскільки неминучим буде зіткнення з її ворожою

реакцією. Визначте свою роль як миротворця, який перебуває понад

конфліктом. Знешкодьте лютість такої людини власним спокоєм; це

допоможе їй упоратися з агресивністю, і ви зможете дійти спільного

рішення.

“Прихований агресор” — людина, яка намагається завдавати людям

прикрощі за допомогою різних залаштункових махінацій, прихованих проявів агресії. Таку поведінку представник цього типу вважає

виправданою: хтось інший помилився, а він виконує роль таємного

месника, відновлюючи справедливість. У такий спосіб він може поводитись і тому, що не має достатньої влади, аби діяти відкрито. Якщо ви вирішили, що ухилятися або терпіти цю людину не для вас,

найкращий спосіб — виявити конкретний факт спричинення зла і потім з'ясувати приховані причини. Якщо вона заперечуватиме факти,

наведіть докази. При цьому вам слід зберігати спокій, щоб людині не

здавалося, що ви агресивно налаштовані до неї, бо це може призвести до відкритої сутички. Якщо ви наведете кілька прикладів та аргументів, які викривають цю людину, вона має припинити нападки на

вас або відкрито визнати їх.“Розгнівана дитина” за природою не є злою людиною. Вибух емоцій відображає її бажання взяти ситуацію під контроль. Так може поводитися чоловік, коли приревнував дружину і боїться втратити її,

або начальник, який відчуває, що підлеглі “відбилися від рук”. Щоб

уникнути ескалації конфлікту, краще надати можливість такій людині накричатися або переконатися в тому, що ви слухаєте її. Потрібно

дати їй зрозуміти, що вона контролює ситуацію й тим самим заспокоїти її. Слід дипломатично й доброзичливо запропонувати такій людині обговорити конфліктну проблему.

“Скаржник” — постійно скаржиться. Він дуже бажає бути почутим. Це одна з основних причин його невдоволеності. Коли ж його

вислухають, до нього повертається відчуття власної значимості. Надайте йому можливість висловити власні почуття. При цьому ви не

зобов'язані в усіх випадках визнавати скаргу справедливою. Якщо

вам вдасться припинити потік безперервних скарг, ви зможете зай173нятися самим конфліктом, пошуком реальних варіантів його вирішення.

“Мовчун” — потайна людина, яка ускладнює спілкування та спільну діяльність тим, що не бажає розкривати причини своєї замкнутості. Така поведінка може бути результатом переконання, що її думку

не беруть до уваги, намаганням уникнути конфронтації. Таку людину слід доброзичливо спонукати до розмови, переконуючи, що хоч би

що вона сказала, ви не будете ображатися чи висувати звинувачення.

Однак важливо дотримуватися почуття міри. У спілкуванні з такими

людьми швидко уривається терпець, але якщо предмет конфлікту

важливий, слід довести справу до кінця.

“Суперпоступливий” — ззовні здається безконфліктним, бо завжди

поступається, намагається сподобатись іншим. Але час від часу представники цього типу створюють проблеми: ви розраховуєте на людину, яка погоджується з вами в усьому, а потім з'ясовується, що її слова розходяться зі справами. Співробітник бере на себе якусь роботу —

і не виконує її, приятель погоджується щось для вас зробити, але в останню мить знаходить привід для відмови. Якщо ви вважаєте за необхідне продовжити спілкування з такою людиною, необхідно показати їй, що ви бажаєте від неї щирості. Її слід переконати в тому, що

ваше ставлення до неї визначатиметься не тим, що вона в усьому з вами погоджується, а тим, наскільки буде правдивою з вами і наскільки послідовними будуть її вчинки.

Проте далеко не всі люди є конфліктогенними за своєю природою.

Конфліктна поведінка, крім проявів певних рис особистості, є результатом взаємодії різних чинників.

У прогнозуванні конфліктної поведінки надзвичайно важливу

роль відіграють характерні особливості контактності особис+

тостей. З цих позицій слід враховувати поради психологів, які за

здатністю виходити на контакт розрізняють такі типи людей: “черепахи”, “хамелеони”, “леви”, “дикобрази”, “безбарвні”.“Черепахи” ховають свої почуття та переживання під “панциром”,

вони не здатні на бурхливі їх прояви.

“Хамелеони” “тримають ніс за вітром”, вони добре й швидко підіграють співрозмовникові: співчувають, обурюються і підлещують залежно від обставин.

“Леви” перебувають у постійному русі, діях, їх внутрішній світ не

обмежується переліком службових справ. Вони відчувають свою ділову перевагу й пишаються цим.

174“Дикобрази” завжди стривожені, ворожі, вони ніби постійно очікують прикрощів від оточення.

“Безбарвні”, здається, розчиняються в навколишньому середовищі,

вони нічим не помітні, не залишають сліду в пам'яті.

Визначивши, до якого типу належить суперник, можна побудувати тактику спілкування з ним, не створюючи ситуацій, за яких йому

довелося б вийти за межі свого психологічного типу. Так, “черепаху”

не слід викликати на відвертість, “дикобраза” — тривожити негативними прогнозами розвитку явищ тощо. Потрібно пам'ятати, що людина може належати до будь якого типу і водночас поєднувати риси

інших типів. Утім, всі ці якості проявляються в подальшому спілкуванні, а для першого контакту найважливіше створити позитивний

імпульс для спілкування, розкріпачення людини [29, с. 19–20].Умовою ефективного спілкування та раціональної поведінки в

конфліктній ситуації є розробка взаємоприйнятного всіма учасниками рішення на основі глибокого аналізу причин і змісту юридичного

конфлікту. У зв'язку з цим цікава класифікація людей за характе+

ром пізнавальної діяльності та способами прийняття рішень. За

такими ознаками психологи розрізняють типи: емоційний, аналітич+

ний, відчуваючий та інтуїтивний

Емоційний тип невпевнено почувається в нових умовах, намагається уникнути рішень, які розривають його зв'язок із минулим. Часто стійка схильність до конфліктного реагування на ті чи інші життєві обставини є проявом емоційної сфери людини. Вона виявляється в

нестриманості, імпульсивності, це так звана вибухова поведінка.

Емоційні люди важко змінюють свою думку про іншу людину. Вони

розглядають події лише з позицій особистої оцінки: що кому колихтось зробив.

Аналітичний тип відзначається деякою байдужістю у ставленні до

оточення, подій. Та це на перший погляд. Події глибоко цікавлять

цих людей, але тільки як строго логічний процес. Вони самі живуть

за створеним ними графіком і стежать, до якої системи входять вчинки інших людей. Вони не швидкі в діях. Перед тим як діяти — мають

подумати. Внаслідок цього аналітичний тип частіше бездіяльний у

кризових ситуаціях. Однак якщо криза поглиблюється, підвищуєть+

ся їхня спроможність подолати її. Жоден тип не здатен планувати

майбутню діяльність так, як вони. Причому люди цього типу обстоюють план дуже активно, якщо його розробили вони. Мова — засіб їхньої боротьби в конфлікті. Якщо в такого типу людей не досить роз+

175винений інтелект, вони перетворюються на догматиків, стають самовпевненими, пихатими, зарозумілими.

Відчуваючий тип сприймає дійсність, не посилаючись ні на минуле, ні на майбутнє. Прекрасно справляється з кризовими ситуаціями

та несподіванками.

Інтуїтивний тип часто справляє враження людини легковажної,

нереалістичної. У цих людей постійно виникають різні ідеї, які вони

одразу ж намагаються реалізувати. Вони, як правило, вкрай непунктуальні. Добре надихають інших передбаченням майбутнього, гарні

агітатори. Якщо вони розумні та врівноважені — добре передбачають

майбутнє. Якщо їхній інтелект невисокий, здатні дуже зашкодити

оточенню. Свої переконання такі люди обстоюють із запалом. Життя

часто втомлює їх, вони мало ним дорожать. Вони поспішливі у спілкуванні [29, с. 20–21].

Психологи стверджують, що провокація та ескалація конфліктів у

певних ситуаціях може бути наслідком розбалансованих, гіпертрофовано розвинених особистісних рис, або так званих акцентуацій

характерів. Класифікація типів акцентуацій має певну складність і

не збігається за назвами у різних авторів. (К. Леонгард, А. Лічко).

Проте опис акцентуйованих рис значною мірою видається ідентичним, що дає змогу зарахувати до основних акцентуйованих типів такі

характеристики.

Гіпертимний — енергійна, самостійна людина, яка прагне до лідерства, схильна до ризику, авантюр. Їй не притаманна самокритичність, вона не переносить самотності. Для цього типу конфлітогенними є умови монотону, жорсткої дисципліни, постійні вказівки та зауваження.

Дистимічний — характеризується постійно зниженим настроєм,

замкнутістю, песимістичністю, ригідністю мислення та утрудненим

спілкуванням. Ситуації, які потребують активної позиції, змін звичного способу життя, для нього конфліктогенні. Проте в конфлікти

вступає зрідка, і тільки пасивною стороною.Циклоїдний — характеризується циклічними перепадами настрою.

В різні періоди змін діють відповідні конфліктогенні фактори (за гіпертимним або дистимічним типами).

Емотивний — надзвичайно чутлива, вразлива людина, яка глибоко

переживає найменші прикрощі, невдачі. Трагічно сприймає сварку з

близькою людиною, хворобу рідних. Несправедливість, хамство можуть призвести до нервового зриву.

176Демонстративний — людина, яка прагне бути в центрі уваги. Постійно потребує підтвердження своєї значимості, повагу сприймає як

належне. Схильна до інтриг. Рівень домагань завищений. Провокує,

“грає” у конфлікти, легко переживає поверхові конфлікти, почувається при цьому “затишно”. Для неї протипоказані замкнене коло

спілкування, одноманітна робота, недооцінка заслуг.

Збудливий — вирізняється підвищеною дратівливістю, нестриманістю, агресивністю. Активно конфліктує навіть з незначного приводу, погано уживається в колективі. Навіть незначні приводи призводять до невротичних зривів.

Застряваючий — владолюбний, самовпевнений тип, який, “застряє”

на власних думках і почуттях, не прощає образ. Чітко поділяє людське

оточення за критерієм “друзі — вороги”. Незговірливий, схильний до

тривалих суперечок, у конфлікті частіше буває активною стороною.

Педантичний — це формаліст, якому притаманна надмірна акуратність. Скрупульозний у роботі, але занудливий у “переживаннях”

подробиць. Страждає від себе сам: часто здається, що його скривдили. У конфлікти вступає рідко, в конфліктній ситуації надто тривожний, надмірно чутливий до деталей.Тривожний — людина, яка характеризується мінливістю настрою,

балакучістю, підвищеною розсіяністю. Невпевнена у собі, вкрай нерішуча, підозрілива, боягузлива, схильна до розпачу. Беззахисність часом робить її об'єктом жартів, “козлом відпущення”. Довго переживає невдачі, постійно сумнівається у своїх діях. На конфлікт може піти зі страху або через загрозу покарання, кепкування, несправедливих обвинувачень.

Екзальтований — емоційний, вразливий тип, який підвищено реагує на зовнішні події. Трагічно сприймає невдачі, горе. Схильний до

панічних настроїв, відчаю.Інтровертивний — нетовариський, замкнений, заглиблений у себе

тип. Характеризується підвищеною вразливістю, у прояві почуттів

стриманий, емоційно холодний. Має на все власну думку, яка багато

в чому відрізняється від загальноприйнятої. У конфлікти вступає

рідко, переважно після спроб вторгнення у його внутрішній світ.

Конформний — комунікабельний, товариський, балакучий. Рідко

має власну думку, точку зору, прагне бути як усі. Схильний до

необміркованих вчинків, легко піддається чужому впливу. Конфліктність проявляється в ситуаціях вимушеної самотності, безконтрольності, невпорядкованості життя.

177В акцентуйованих особистостей конфліктність провокується внаслідок перебільшеного розвитку окремих характерологічних рис за

рахунок інших. Через це ускладнюються їхні стосунки з оточенням.

“Схильність” до конфліктів у акцентуйованих особистостей часто не

усвідомлюється, є результатом дії глибинних структур їхньої психіки

і тому важко виправляється.На усунення або зведення до мінімуму негативних факторів, які травмують особистість, спрямована дія механізмів психологічного захисту.

Вони забезпечують людині несвідому компенсацію нездатності ефективно поводитися в конфлікті, послаблюють пов'язані з ним стрес і тривогу.

Дослідження механізмів психологічного захисту було започатковано

З. Фрейдом, який розглядав їх як продукт індивідуального досвіду та

навчання. Усього описано понад 20 механізмів. Розглянемо деякі з них.

1. Заперечення — несвідома відмова допустити існування певних

фактів чи трансформування реальності з метою пристосування її до

своєї поведінки. Тобто інформація, яка може призвести до конфлікту,

не сприймається.

2. Витіснення — активне вилучення зі свідомості неприйнятних

мотивів та переживань. Це несвідомий психічний акт позбавлення

від внутрішнього конфлікту, під час якого неприйнятний мотив чи

травмуюча інформація відкидаються на порозі свідомості.

3. Проекція — несвідоме приписування іншій людині власних почуттів, бажань, прагнень, вад, у яких людина не хоче собі зізнатися,

розуміючи їх негативну спрямованість. У результаті “знімаються” почуття власної провини.

4. Ідентифікація — несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині, недоступних, але бажаних для себе.

5. Раціоналізація — псевдораціональне пояснення людиною своїх

побажань та дій, справжні причини яких криються в соціально та

особисто несприйнятливих прагненнях. Раціоналізація пов'язана зі

спробою знизити цінність недоступного.

6. Придушення — витіснення бажання чи конфліктної ситуації у

сферу підсвідомого.

7. Заміщення — перенесення дії, спрямованої на недоступний

об'єкт, на дію з доступним об'єктом (наприклад, “відвести душу”).

8. Ізоляція— неприємним емоціям, факторам, які травмують людину, блокується доступ до свідомості.

Специфічними механізмами психологічного захисту в конфлікті

можуть бути гумор і сміх.178Психологічний захист, з одного боку, усуває, знімає нестабільний

стан особистості, виконуючи функцію адаптації, з іншого — позбавляє людину можливості активно впливати на ситуацію. Механізми

психологічного захисту служать в ситуації конфлікту засобами боротьби з негативними психічними станами, поки людина не знайде

раціональніших способів розв'язування проблеми.179

<< | >>
Источник: В. М. Іванов, О. В. Іванова. Юридична конфліктологія : Навч. посіб. для студ. вищ.навч. закл. / В. М. Іванов, О. В. Іванова. — К. : МАУП,2004. —224 с.: іл. 2004

Еще по теме 5.1. Індивідуально психологічні особливості поведінки в конфлікті:

  1. Передмова
  2. Розділ 5. Психологія поведінки в конфлікті
  3. 5.1. Індивідуально психологічні особливості поведінки в конфлікті
  4. 5.2. Конфліктна поведінкаяк взаємодія сторін
  5. Зміст
  6. 2.6. Судово-психологічна експертиза
  7. а. Індивідуальна практика і малі фірми
  8. Надійність біологічних систем, як загальний закон індивідуального розвитку. Природа спадковості
  9. Індивідуальні відмінності у здібностях людини.
  10. Індивідуальний когнітивний стиль - властиві людині індивідуально-своєрідні способи оброблення інформації про своє оточення.
  11. Індивідуальний стиль діяльності.
  12. Розкрийте співвідношення понять людина, суб’єкт, особистість, індивід, індивідуальність.
  13. 2.Девіації сексуальної поведінки. Форми транзитних підліткових девіацій.
  14. Принцип урахування віково-психологічних та індивідуальних особ­ливостей
  15. 75. Методика психокорекції на засадах індивідуальної психології А.Адлера.
  16. 2. Істотні умови договору кредитування індивідуального житлового будівництва
  17. 4. Сторони договору кредитування індивідуального житлового будівництва, їх права та обов'язки
  18. 44. Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».
  19. Спеціально-кримінологічне та індивідуальне запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -