3.Поняття про деліквентну поведінку.

Під деліквентною поведінкою розуміють ланцюг проступків, провин, дрібних правопорушень (від лат. Делінкво – здійснювати проступок, провинитися), що відрізняються від криміналу, тобто таких, що караються згідно з Карним кодексом серйозних правопорушень і проступків.

Деліквентність починається з шкільних прогулів і приєднання до асоціальної групи ровесників. За дрібне хуліганство, знущання над молодшими і слабшими, відбирання дрібних кишенькових грошей у менших, крадіжка (з метою покататися) мотоциклів, які потім кидають, де прийдеться. Рідше зустрічається шахрайство, зухвала поведінка в суспільних місцях. До цього приєднуються «домашні крадіжки» невеликі грошей. Всі ці дії в неповнолітньому віці не є приводом для покарання в відповідності з Карним кодексом, та й подібна поведінка у дорослих частіше є предметом розгляду на товариських судах і причиною адміністративних покарань.

Але підлітки можуть виявляти велику деліквентну активність і тим спричиняти багато неприємностей. Деліквентність є найчастішою причиною розгляду в комісіях по справах неповнолітніх.

Іноді усі ці порушення поведінки називають девіантною поведінкою, що не зовсім вірно відображає суть справи. Дев-ть – відхилення від прийнятих норм – поняття більш широке, до нього входить не лише деліквентність, але і інші порушення поведінки - від ранньої алкоголізації до суїцидних спроб.

Підліткова деліквентність в більшості випадків має соціальні причини - недоліки виховання, перш за все. 85% деліквентних підлітків, за даними різних виростають в неповній сім'ї, тобто без батька або в деформованій - з вітчимом чи мачухою.