3.Поняття про неврози

Неврози – зриви особистості в її суспільних відносинах, що хворобливо переживаються, супроводжуються розладами в соматичній сфері, викликані психічними факторами і не зумовлені органічними змінами.

Точних даних про поширення неврозів немає. Відомості про випадки є лише по окремих регіонах. За цими даними приблизно 2-2.5% популяції мають неврози.

В вітчизняній літературі виділяють 3 клінічні форми неврозів:

– неврастенія;

– істеричний невроз;

– невроз нав’язливих станів.

Вживаються також поняття:

– депресивний невроз;

– невротична депресія.

В міжнародній класифікації виділяють:

– невроз страху;

– іпохондричний невроз і т.д.

Основна причина виникнення неврозів - психічна травма. Але настійки прямолінійний зв’язок спостерігається досить нечасто. Виникнення неврозу зумовлене часто не прямою і безпосередньою реакцією особистості на несприятливу ситуацію, а більш чи менш тривалою переробкою особистістю ситуації і її наслідків і нездатністю адаптуватися до нових умов.

Можна уявити співвідношення травматизації психіки при виникненні неврозу наступною схемою: чим більша схильність до неврозу, тим менша психічна травма достатня для розвитку його. При цьому психічна травма завжди суб’єктивно значуща і для різних особистостей психотравмуюче значення мають різні сторони і наслідки однієї й тої ж психічної травми.

Поняття “схильність до неврозу” неоднозначне, воно складається із факторів спадковості, особливостей формування особистості і астенізуючих факторів, що передують виникненню неврозу. Звичайно, можуть успадковуватися деякі особливості особистості, такі, як замкнутість, тривожність, педантичність і ін., хоча ці риси можуть виникнути під впливом постійних контактів з батьками, що мають такі ж особливості особистості.