<<
>>

3. Психологічні прийоми політичного впливу.

Від методів політико- психологічних досліджень переходимо до розгляду прийомів, які знаходяться на грані прямого втручання психології в політику. Боротьба за владу вимагає від політиків бути висококласними практичними психологами.

Проаналізуємо принципи політичних дій (впливів), що базуються на прикладному застосуванні психології. Не беремо загальновідомі компоненти політики – вироблення і прийняття рішень, переконання людей, організацію виконання рішень і т.д. Вони добре відомі. Закцентуємо увагу на досить скритих політичних феноменах. Політична інтрига – складний, заплутаний, інколи загадковий збіг обставин, який веде до погано прогнозованих для буденної свідомості, як правило несподіваних наслідків. Зовнішньо, феноменологічно, така інтрига являє собою з’єднання в часі і просторі декількох різнопорядкових політичних подій і процесів, які породжують якісно новий напрямок розвитку політичної ситуації. Внутрішньо, з точки зору механізмів, інтрига є наслідком цілеспрямованих зусиль, політико-психологічної гри політичних сил і (чи окремих політичних діячів, які спрямовують події до потрібних результатів в умовах ніби розвиток цих подій спонтанний, несподіваний, самовільний). Найбільш виразно ці механізми інтриги проявляються в такій її різновидності як політичний заколот. Значно рідше інтрига є наслідком дійсно випадкового збігу обставин – в цьому випадку вона являє собою таку гру політичного випадку, наслідками якої можуть скористатися самі несподівані сили і фігури. Цілеспрямована інтрига являє собою досить тривалий процес який містить 3 компоненти. По-перше, це зав’язка – поява задуму, цілі, ідеї інтриги. По-друге, кульмінація – виникнення критичної ситуації, що містить максимум заплутаності і одночасно підготовку умов для досягнення поставлених цілей. По-третє, вирішення – досягнення ініціаторами інтриги мети, що скрита для більшості.
Розрізняють короткочасні та довготривалі інтриги... Політична інтрига може носити як внутрішньо- так і зовнішньополітичний характер (визначається цілями). Зрозуміло, політичні інтриги носять елітарний, верхів очний характер і погано співвідносяться з інтересами народних мас. Єдиний засіб проти – махінацій, демократизація і широка гласність політичного життя... Політична змова. Поняття політична змова означає таємну згоду (угоду, договір) декількох осіб, що виступають в індивідуальній якості чи в якості лідерів політичних сил, про спільні дії проти когось чи рідше чогось для досягнення певних політичних цілей. Зговір – особливий різновид інтриги, який відрізняється максимально можливою конспіративністю. Змова завжди спрямована „проти”, а не „за”. Політична мімікрія. Від англ. – „наслідування”. У поширеному до недавнього часу вітчизняному трактуванні мімікрією вважалось „безпринципне пристосування” до оточуючого соціально-політичного середовища і умов життя, що склались заради досягнення якоїсь вигоди. В аналітичному розумінні політична мімікрія означає складний комплекс захисних мір і пристосувань соціально-політичного характеру, який дозволяє вижити і зберегтись тим соціальним групам, сила, прошаркам, для яких у суспільстві виникли нестерпні умови життя і дяльності. (Наприклад, представники правлячих колись класів). Провокація (від лат. виклик) – спонукання окремих осіб, груп, організацій і навіть мас до дій, які спричинять тяжкі наслідки для них. Іноді – зрадницькі дії, що здійснюються агентами поліції чи спецслужб, спрямованих на дискредитацію тих чи інших особистостей, груп, організацій, партій. Інший зміст провокації в тому, що вона є інструментом впливу на свідомість і поведінку людей, що спонукає їх до прийняття вигідних провокатору рішень. Містифікація (від грец. mystes – той, що знає таємниці і від лат. facere – робити) – спланований обман при допомозі різноманітних засобів. В масових масштабах – за допомогою пропаганди та агітації тих чи інших дій. Наприклад, містична історія Жанни д’Арк, у подальшому містика – політико-психологічний прийом – введення противника в оману. Є ще цілий ряд інших психологічних прийомів політичних дій, блеф, шантаж, політична війна, „спецпропоганда”. Являючи собою різні явища, вони мають вихідну політичну структуру. Це ті сфери політики, які як правило залишаються глибоко в тіні через свою „ненормативність” непроглядність. Тим не менше вони є досить ефективними.
<< | >>
Источник: Яременко П.М.. Прикладні проблеми політичної психології. 2013

Еще по теме 3. Психологічні прийоми політичного впливу.:

  1. 3.2. Ідентифікація правової системи України з романо-германським типом
  2. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
  3. Вступ.
  4. Методи політико-психологічних досліджень.
  5. 3. Психологічні прийоми політичного впливу.
  6. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
  7. 51. Цінності як ядро духовного світу людини. Структура цінностей.