Впливи романської архітектури.
3 другої половини XII ст. помітно слабшає візантійський вплив у давньоукраїнській архітектурі. Поступовий відхід від візантійських зразків – при збереженні візантійської основи хрестовокупольного храму – фактично розпочався ще з будівництва Софії Київської.
Цей відхід був пов’язаний з утвердженням впливу романської архітектури. Археологічні досліди в українських храмах XI-XII ст. відзначають наявність при них характерних для романського стилю баптистеріїв (хрестилень), а також двох веж по обох кінцях західного фасаду.Стилістичні ознаки романської архітектури досить виразно виявились в Успенському соборі Єлецького монастиря. Про це свідчить знаменита романська капітель півколони, що була однією з шести капітелей шести півколон, які проходили вздовж південної і північної стін церкви, по три на кожній, з надвірного боку. Всередині церкви дослідники виявили цілу низку типових романських деталей: віконце в стіні до баптистерію з двома колонками посередині; на зовнішньому боцi апсиди баптистерію – характерні романські деталі – аркатуру і зубчастий пасок тощо. Аналогічні вияви романського стилю можна спостерігати у церкві Успіння Богородиці у Володимирі (1160). Наявність цих ознак, виявлених у цілій низці архітектурних пам’ятників, дала підставу дослідникам говорити про романізацію візантійського стилю на Україні. Таким чином, зберігаючи свої національні риси й особливості, українська архітектура розвивалася в контексті процесу, що був спільним майже для всієї Європи. Порівняно з країнами Західної Європи на Україні романізація дещо спізнилася, але це не змінило провідної тенденції її культурного розвитку. Увійшовши в коло європейських народів, український народ у своїй мистецькій творчості опинився під впливом спільного для більшості з них закону універсальних стилів. Усі великі мистецькі стилі останнього тисячоліття – візантійсько-романський, готичний, ренесанс, бароко, рококо, класицизм, еклектизм – розвивалися на Україні здебілыпого у хронологічних рамках кожного з цих стилів.
При цьому в кожному з них українці демонстрували свою самостійну й оригінальну творчість.3 розпадом Старокиївської держави у XII-XIII ст., як уже зазначалося раніше, поряд зі старими політичними і культурними центрами – Києвом, Черніговом, Переяславом – виростають нові – Володимир-Волинський, Галич, Холм, Туров. Їх політичне піднесення супроводжується бурхливим культурним розвитком. Галицько-Волинському князівству, що розвивалося у тісних політичних і культурних контактах з країнами Центральної Європи, судилося відіграти важливу роль у засвоєнні Україною духовних надбань європейських народів. Одним з проявів цього процесу було посилення романізації галицько-волинської архітектури. На західноукраїнських землях, як і на Подніпров’ї, головним типом церковної будівлі був хрестовокупольний тринефний храм. Проте тут вони споруджувалися не з цегли, а з кам’яних блоків,які ретельно припасовувались один до одного, що було характерним для романської архітектури. Споруду прикрашали аркатурно-колончастим пояском, капітелями, перспективними порталами та іншими елементами романського стилю, пануючого в тогочасній Західній Європі. На вплив цього стилю вказує і будівництво в Галицько-Волинській землі церков-ротонд (Перемишль, Володимир-Волинський). Одним з найяскравіших зразків романського стилю в Україні є церква Святого Пантелеймона у Галичі, що після неодноразових руйнувань і перебудов дожила до наших днів. Виразно романський характер має головний портал храму, завершений півколисто-заглибленим архівольтом, який підтримують чотири стовпці, по два з обох боків дверей. Зразками романського архітектурного різьблення є капітелі стовпів на першій і другій парах, а також низка інших декоративних деталей. На думку дослідників, різьблення головного порталу, зокрема фриз над капітелями, нагадує різьблення ломбардських і надрейнських романських будівель – наприклад, у Шпаєрі, що є цілком зрозумілим з огляду на літописні звістки про жваві українсько-німецькі зв’язки княжої доби.
Романський характер має також бічний портал у південній стіні храму. Ще одним важливим елементом, де простежується вплив романського стилю, є всі три опуклі апсиди, стіни яких поділені на поздовжні поля з допомогою тонких півкруглих стовпців, злучених між собою вгорі гладкими луками й увінчаних кошиковими капітелями.Собор Святого Пантелеймона є типовим прикладом поєднання східного, візантійського і західного (романського) стилів у єдину гармонійну цілісність, що характеризує галицьку архітектурну школу. Її пам’ятки, як правило, були візантійськими в плані, але поряд з цим мали низку романських архітектурних елементів.
Витвором цієї школи був також і Успенський кафедральний собор княжого Галича. Його план відповідав усім вимогам візантійської традиції. Це був квадрат із вписаним рівнораменним хрестом, що його утворювали головний середній неф собору з поперечним нефом – так званим трансептом. Чотири могутні колони підпирали центральну баню, а у східній стіні були три півкруглі апсиди. В наземній своїй частині собор мав багато рис романського стилю: портали й вікна з валковим фризом в шахівницю, висячі півколонки на апсидах з масками на підставках-консолях, зубчастий фриз, кубуваті капітелі круглих колон та консольок, характерну профіляцію основ пілястрів, плетінчатий орнамент й, нарешті – саме будівництво з тесаного каменю.
Таким чином, початки романських впливів з’являються в українській архітектурі дуже рано, ще до середини XI ст. (Київ, Чернігів); найбільше посилились вони в другій половині XII ст. – під час інтенсивного будівництва в Галичині за князювання Ярослава Осмомисла. Наступним етапом романізації української архітектури є період розбудови нової столицi Данила Романовича – Холма – у першій половині XIII ст. Першим з відомих у Холмі храмів була вишукано оздоблена церква Іоана Златоуста. Її прикрашали металеві бані лазурового кольору із золотими зірками. Галицько-Волинський літопис згадує і церкву Святої Богородиці, що вражала своїм багато оздобленим iнтер’єром. Оригінальною прикрасою будівель стали різнобарвні майолікові плитки на підлозі. Ці барвисті візерунки були запозичені польськими митцями і згодом стали оздобою багатьох храмів у Польщі. Галицька архітектурна школа істотно вплинула на формування білокам’яної архітектури у Володимиро-Суздальській землі.