<<
>>

Методи політико-психологічних досліджень.

Прикладні завдання політичної психології знаходяться в рамках чотирьох основних сфер: внутрішньої політики, зовнішньої політики, воєнно-політичної сфери і області масових інформаційних процесів.

У внутрішній політиці політична психологія має прикладне значення практично у всіх основних вимірах: від боротьби лідерів за владу ,психології влади, до стану масової свідомості, що забезпечує підтримку чи, навпаки, відкидає владу. У зовнішній політиці політична психологія використовується для вивчення впливу на владу і населення іноземних держав, хоча тут її можливості менші, ніж у своїй країні. Однак, тут є специфічні об’єкти: психологія дипломатії, переговорів, механізму міжнародної взаємодії, що включає діяльність міжнародних організацій, врегулювання конфліктів і налагодження міжнародного співробітництва. У воєнно-політичній сфері політична психологія використовується для ведення „психологічної війни” з противником, підтримки бойового духу своїх військ, а також для пропагандистсько-психологічного забезпечення різних аспектів воєнних дій. В області масових інформаційних процесів психологія особливо не замінима: через цю сферу іде велика частина впливу на психіку людей. Прикладна психологя відіграє важливу роль і всередині цієї сфери: в оптимізації дії засобів масової інформації для ефективного впливу на аудиторію, організацію і проведення виборчих компаній і т.д. Дослідницькі методи процедури і прийоми сучасної політичної психології досить різноманітні. Це пояснюється тим, що в політико-психологічних дослідженнях використовуються методи і прийоми, запозичені із цілого ряду суміжних наук: психології, політології, соціології, а інколи ще психолінгвістики, етнографії та інших наукових дисциплін. Це пояснюється двома причинами. З однієї сторони, в політичній психології поки що відсутні загальновизнані, жорсткі теоретичні схеми, які б могли диктувати строгу визначеність методичних процедур.
З іншої сторони, сам складний характер об’єктів, які вивчає політична психологія змушує будувати дослідження за міждисциплінарним принципом, поєднуючи підходи декількох наук так, щоб вони найбільш адекватно відображали суть складного і багаторівневого об’єкта – поведінки людини в політиці. В результаті своєрідний методичний плюралізм. Вибір методів вивчення диктується самим конкретним об’єктом дослідження. Методи дослідження політичної психології особистості поділяються на контактні і дистантні. Перші вимагають прямого спілкування із досліджуваною людиною. Другі дозволяють досліджувати його здалеку. Контактні методи включають цілий ряд методик, який береться із психологічного арсеналу. Вивчаючи особистість людини, застосовують анкети, різного роду питальники, спеціальні тести на виявлення і визначення політичних цінностей і переваг. При дослідженні політика використовують такі методики, як: метод незакінчених речень, тест Люмера, тест-питальник типу ММРІ, багатофакторний тест Кетелла та ін. Дистантні методи – різновидність методів, які не вимагають прямої „контактної” взаємодії з політиком. До них належать: психобіографічні методи, які включають інтерв’ю з його однодумцями, родичами і т.д. Широко використовується і метод експертних оцінок, який дозволяє отримати деякий „узагальнений погляд зі сторони” на того чи іншого політика, причому очима компетентних в політиці осіб – експертів. Важливу роль відіграє аналіз „продукції” політичного діяча. До неї відносяться тексти, манера виступу, жести і т.д. Вся ця продукція успішно вивчається при допомозі різних варіантів методу контент-аналіз. В якості матеріалу використовуються статті і книги, написані даним політиком, відео і аудіо-записи його виступів ... Ще метод складання особистісних когнітивних карт політиків. Методи дослідження політичної психології малих груп. Серед таких методів велике значення до цього часу мають різноманітні варіанти соціометричного методу, який розробив Дж. Морено. Соціометричні опитування базуються на опосередкованому опитуванні переваг членів групи по відношенню одних до одного. Цей метод дозволяє виявити неформальну структуру групи, її лідерів...
Психосемантичні методи. Другим методом, який дозволяє дослідити поличну психологію груп, яка володіє вираженими політичними цінностями, є метод побудови їх психосемантичного простору. Використовуючи варіанти методу семантичного диференціалу Ч. Олуда, дослідники навчились визначати штампи і кліше в лексиці політичних партій. Вивчаючи партійні документи публічного характеру, можна побудувати багатовимірну типологію свідомості політичних активістів. Методи дослідження політичної психології великих груп. В першу чергу для вивчення великих гру широко використовують спостереження і соціологічні опитування. Спостереження може бути коротко-, середньо- і довготривалим. Останнє, як правило, проводиться багаточисленними дослідницькими групами і вимагає значних зусиль по збору матеріалів і створенню єдиної системи індикаторів, що підлягають фіксації в процесі спостереження. Метод включеного спостереження... Опитування і анкетування, які проводяться на вибірках різного масштабу, дають корисну інформацію, яка піддається політико-психологічній інтерпретації за умови правильного складання анкет. Сьогодні широко використовуються дві групи опитувальних методів. По-перше, це інтерв’ю, яке передбачає прямий контакт інтерв’юера з респондентом. По-друге, масові анкетні опитування, які не обов’язково передбачають такий контакт – поштові опитування, публікації анкет в засобах масової інформації і т.д.... Особливу популярність в останні роки отримали так звані фокусовані інтерв’ю на основі методу фокус-груп. Суть методу проста. Замість того щоб проводити багатотисячні опитування, збирається декілька невеликих (7-10 чоловік) груп „типових представників” різних великих груп і прошарків суспільства, з якими протягом декількох годин „сфокусовано” обговорюють проблеми, які цікавлять дослідників. В доповнення до кількісних соціологічних даних це дає необхідний якісний матеріал. Аналіз всієї можливої статистичної інформації дає додаткові можливості дослідження великих груп. Ще один метод політичної психології – вивчення документів.
Він включає аналіз офіційних матеріалів, стенограм засідань парламенту, програм партій, звітів про офіційні переговори і т.д. Методи дослідження політичної псохології мас. При вивченні масових спільнот роль відіграє метод спостереження. Коли мова йде про стихійну поведінку натовпу, інших методів дослідження в режимі реального часу практично просто не існує. Вивчення „зібраної” (наперед оголошені мітинги, демонстрації) чи „незібраної” публіки включає фоно- і відео-запис, експертні опитування і анкетування (для „зібраної”) і масові соціологічні опитування (для „незібраної” публіки). Ігрове моделювання в політичній психології крім названих вище груп методів виділяють і ряд загальних політико-психологічних методів. Вони адекватні відносно більшості конкретних об’єктів. Особливу роль в політичній психології відіграє експеримент який має специфічну форму ігрового моделювання. Порівняльно-історичні методи. До них відносяться методи історичного опису і конкретного аналізу, періодизації і історичних аналогій, а також порівняльний, хронологічний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, прогностичний методи. Сюди ж входять методи періодизації та історичних аналогій. Порівняльно-історичні методи дають можливість вивчати політико-психологічні явища і процеси у тісному зв’язку з історичними обставинами, в яких вони виникли і діяли, а також їх якісні зміни на різних етапах розвитку. Системний метод має найбільш загальне значення для політичної психології. Саме він дозволяє вивчати політику як комплексний процес, виявляти на загальному фоні розвитку того чи іншого політичного явища найбільш буттєві психологіяніні компоненти, прослідковувати їх взаємозалежність і вплив на політичні явища і процеси.
<< | >>
Источник: Яременко П.М.. Прикладні проблеми політичної психології. 2013

Еще по теме Методи політико-психологічних досліджень.:

  1. 1.3.3. Типологізація сучасних правових систем світу
  2. Вступ.
  3. Винекнення і розвиток політичної психології
  4. Методи політико-психологічних досліджень.
  5. 3. Психологічні прийоми політичного впливу.
  6. Веденние
  7. ПРИНЦИП ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ:
  8. Системограма фахової освіти керівників в органах державної влади та управління
  9. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
  10. ВСТУП
  11. 1.3. Теоретико-методологічний інструментарій дослідження