13.3.4.3астійний диск зорового нерва

Етіологія і патогенез. Застійний диск зорового нерва — це набряк диска зорового нерва незаиального характеру, зумовлений, як пра-

Мал. 13.1. Застійний диск зорового нерва: a — гіперемія; б — набрякання;

в — ішемія; г — атрофія

вило, підвищенням внутрішньочерепного тиску.

Клінічна картина. Офтальмоскопічна картина застійного диска зорового нерва різноманітна, вирізняється динамічністю. B її розвитку можна простежити чотири послідовні стадії (мал. 13.1):

I стадія — гіперемії — характеризується зміною кольору диска внаслідок розширення капілярів. Зазначають також початкову проміненцію, легку нечіткість меж, нерівномірне збільшення калібру вен. Однак не всі ці ознаки, окрім гіперемії, зумовленої капілярною дилатацією, обов’язкові й не всі вони виявляються одночасно.

II стадія — набрякання — супроводжується збільшенням об’єму диска за рахунок набряклих збіжних нервових волокон сітківки; спостерігають його гіперемію і збільшення площі диска. Набряк охоплює сітківку, венозні судини розширюються і закручуються, виникає венозний застій; артеріальні судини звужуються; у шарі нервових волокон іноді з’являються штрихоподібні крововиливи й ексудати. Утворюються концентричні перипапілярні складки сітківки. Виявляють виражену нечіткість меж диска зорового нерва.

III стадія — ішемії — характеризується зниженням кровонаповнення судин диска, унаслідок чого спадає набряк, істотно звужуються капіляри, аж до спазму; гіперемія помітно зменшується, що зумовлює ішемію і збліднення диска.

IV стадія — гліозно-атрофічна — супроводжується появою відповідних ознак дистрофії нервових волокон і проліферації гліозної тканини. Наростає блідість, відбувається інволюція випинання диска зорового нерва.

Після нормалізації внутрішньочерепного тиску офтальмоскопічна картина зорового нерва починає відновлюватися, хоча слід пам’ятати, що зворотний розвиток процесу і повне відновлення вихідного стану можливі лише на перших трьох стадіях. 3 настанням гліозно-атрофічної стадії після регресу набряку в диску зазначають виражені залишкові симптоми; нерідко навіть після усунення причини патології атрофія зорового нерва неухильно прогресує. Знання цих особливостей перебігудопомагає офтальмологові визначитися з оптимальними термінами хірургічного втручання.

B умовах застійного диска впродовж тривалого часу зберігаються зорові функції, за винятком швидкоминущого затуманення; гострота зору не змінена, і лише в гліозно-атрофічній стадії вона істотно знижується. Поле зору більше відповідає фазам патологічної еволюції застійного диска. B I стадії збільшується сліпа пляма, у II і III стадіях імовірна депресія периферичних відділів сітківки, у IV стадії з’являються грубі зміни в полі зору (здебільшого відбувається його концентричне звуження).

Діагностика. Диференціювати застійний диск необхідно з невритом і псевдоневритом. Особливо це важко зробити в початковій стадії і в стадії атрофії. Помилка в діагнозі може зумовити неправильну лікарську тактику і завдати шкоди хворому. Дуже важливі анамнестичні дані, що свідчать про лікворогіпер- тензійний синдром (періодичне затуманення зору, головний біль, нудота, блювання). До необхідних методів дослідження належать рентгенографія черепа, комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія та ін.

Лікування. Насамперед потрібно визначити причинуосновного захворювання і розпочати його лікування. Після усунення причини нормалізацію диска зазначають у I стадії впродовж 1—2 тиж., у II — 3—4 тиж., у III — до 8 тиж. У IY стадії відновлення не відбувається, виникає так звана вторинна атрофія зорового нерва, що й спричинює тактику лікування для запобігання атрофічним змінам.

13.3.5.