79. Д. Чижевський про чинники формування Української духовності.

Чижевський Д. І. (1894-1977) – укр. філогог, історик філософії.

За Ч-ким саме філософія є репрезентатором національної культури, національного світогляду. Він викреслює три основні моменти, які характеризують національну філософію: метод філософського дослідження, побудову системи філософії і її архітиктоніку (становище і роль у системі тих чи інших цінностей).

Характер розвитку людської думки Ч-кий пов’язував із особливістю культурно історичних епох. Згідно з його точкою зору, історичний процес це не сукупність випадкових рухів і змін, що мають якийсь спільний напрям, а кожна епоха має свій власний характер, свій стиль, своє обличчя. При цьому часовий зміст значно ширший від хронологічного. Вівчення історико-філософського матеріалутут не можливе без знання всієї культури періоду, до якої належить матеріал. Так протягом одного культурного періоду може з’явитися яскравих представників цього періоду, які своїми творами визначають чітко напрямок, стиль, зміст. Але не рідкі і випадки, коли перед нами лише поодинокі твори даного типу:може найкращий приклад з історії укр. культури “Слово о полку Ігоревім”. Але протягом доби можуть з’явитися один або декілька представників які якби, є “центром ваги” культурної доби. Встановленню таког центру за Ч-ким в кожному випадку справою конкретною. Так Ч-кий приводить приклад що Котляревський стоячи (не дивлячись на існування його попередників як Некрашевич)на самому початку певної доби, є з усім тим “вершком центром тяжіння так званої котляревщини”. Шевченко, що виступає вже після численних, та не тільки дрібних романтиків, є теж безсумнівним “центром тяжіння” цілої укр. романтики (хоч він певними елементами своєї творчості виходить за її межі). Тичина (в перший період творчості) є представником укр. символізму і центром ваги цього літературного напрямку, хоч прийшов він на самому кінці розвитку символізму.

Ч-кий вважав, що формування укр. філософії було тісно пов’язано з евр. процесами. Інтелектуальний розвиток України і Російської імперії загалом складався під впливом німецького містицизму й поетизму 16-18ст. німецьких ідеалістів класичної філософії 18 - поч. 19ст. Певну роль у формуванні укр. філософії також відіграв французький раціоналізм і просвітництво, західне картезіанство. Єдиним представником укр. філософії Ч-кий рахував Сковороду, під впливом якого формувалася філософська думка і в Росії.

За Ч-ким специфіка укр. філософської думки формувалась з особливостей укр. світогляду, серед яких відокремлював: емоціоналізм, нахил до духовного усамітництва, гармонію внутрішнього і зовнішнього, прагнення до злагоди миру, релігійність. Останнім Ч-кий у розвитку відводив містиці і розумів під нею не просто дещо таємниче, основане на вірі, а все не вчення про єднання людського, людської душі з Богом. Спираючись на свою концепцію культурно-історичних епох він відкрив філософію укр. барокко, дав культурно історичну періодизацію розвитку філософської думки в Україні:10-18ст. формування передфілософії; 18ст. - бароккова епоха; 19ст. - епоха романтизму.