79. Д. Чижевський про чинники формування Української духовності.
Чижевський Д. І. (1894-1977) – укр. філогог, історик філософії.
За Ч-ким саме філософія є репрезентатором національної культури, національного світогляду. Він викреслює три основні моменти, які характеризують національну філософію: метод філософського дослідження, побудову системи філософії і її архітиктоніку (становище і роль у системі тих чи інших цінностей).
Характер розвитку людської думки Ч-кий пов’язував із особливістю культурно історичних епох. Згідно з його точкою зору, історичний процес це не сукупність випадкових рухів і змін, що мають якийсь спільний напрям, а кожна епоха має свій власний характер, свій стиль, своє обличчя. При цьому часовий зміст значно ширший від хронологічного. Вівчення історико-філософського матеріалутут не можливе без знання всієї культури періоду, до якої належить матеріал. Так протягом одного культурного періоду може з’явитися яскравих представників цього періоду, які своїми творами визначають чітко напрямок, стиль, зміст. Але не рідкі і випадки, коли перед нами лише поодинокі твори даного типу:може найкращий приклад з історії укр. культури “Слово о полку Ігоревім”. Але протягом доби можуть з’явитися один або декілька представників які якби, є “центром ваги” культурної доби. Встановленню таког центру за Ч-ким в кожному випадку справою конкретною. Так Ч-кий приводить приклад що Котляревський стоячи (не дивлячись на існування його попередників як Некрашевич)на самому початку певної доби, є з усім тим “вершком центром тяжіння так званої котляревщини”. Шевченко, що виступає вже після численних, та не тільки дрібних романтиків, є теж безсумнівним “центром тяжіння” цілої укр. романтики (хоч він певними елементами своєї творчості виходить за її межі). Тичина (в перший період творчості) є представником укр. символізму і центром ваги цього літературного напрямку, хоч прийшов він на самому кінці розвитку символізму.
Далі Ч-кий проводить приклад, коли основні твори періоду проходять в його кінці, так Сковорода був останньою або запізнілою ”розкішною квіткою” укр. барокко.Ч-кий вважав, що формування укр. філософії було тісно пов’язано з евр. процесами. Інтелектуальний розвиток України і Російської імперії загалом складався під впливом німецького містицизму й поетизму 16-18ст. німецьких ідеалістів класичної філософії 18 - поч. 19ст. Певну роль у формуванні укр. філософії також відіграв французький раціоналізм і просвітництво, західне картезіанство. Єдиним представником укр. філософії Ч-кий рахував Сковороду, під впливом якого формувалася філософська думка і в Росії.
За Ч-ким специфіка укр. філософської думки формувалась з особливостей укр. світогляду, серед яких відокремлював: емоціоналізм, нахил до духовного усамітництва, гармонію внутрішнього і зовнішнього, прагнення до злагоди миру, релігійність. Останнім Ч-кий у розвитку відводив містиці і розумів під нею не просто дещо таємниче, основане на вірі, а все не вчення про єднання людського, людської душі з Богом. Спираючись на свою концепцію культурно-історичних епох він відкрив філософію укр. барокко, дав культурно історичну періодизацію розвитку філософської думки в Україні:10-18ст. формування передфілософії; 18ст. - бароккова епоха; 19ст. - епоха романтизму.
Еще по теме 79. Д. Чижевський про чинники формування Української духовності.:
- Про оренди в Україні за формою орендової інтерцизи , про ранню четверту розміну з татарами під Переволочною; про відняття Портою української влади в господаря Дуки і про вручення Ti свавільному розстризі Хмельниченкові з гетьманством і новим князюванням; про його, Хмельниченкові, збитки і про скарання його за те на смерть; про лядський страх через Хмельниченкове гетьманство і про їхню радість з його погибелі; про Драгинича, Куницького та іншихгетьманів і полковників лядських, що були в Немирові
- Ухвала Української Національної Ради про злуку Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою (3 січня 1919)
- 10. Формування української державності в ході визвольної війни.
- Постанова ВУЦВК i PHK УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогурозвиткові української мови» (1 серпня 1923р.)
- Соціально-політичні наслідки визвольної війни 16481657 рр. Формування Української держави.
- Галицько-Волинське князiвство як фактор формування української державності.
- Етносоціальні зміни в Україні, проблема формування української нації.
- Формування української нацiональної держави. Внутрiшня й зовнiшня полiтика гетьманської адміністрації.
- Закон про виділ Української Ради (4 січня 1919 p.)
- Акт про відновлення Української Держави (30 червня 1941 р.)
- Закон CPCP «Про створення військових формувань союзник республік і про перетворення у зв'язку з цим Народного комісаріату оборони із загальносоюзного у союзно-республіканський народний комісаріат» (1 лютого 1944р.)
- Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
- Закон про прийняттяЗахідноїУкраїни до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (15 листопада 1939 p.)
- Закон УкраїнськоїДержави про заснування Української Академії наук[138] (1918p.)
- Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
- Про заборону української мови. Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва (18липня 1863р.)
- Закон Української PCP «Про утворення союзно-республіканського Народного комісаріату закордонних справ УРСР» (4 березня 1944 р.)