10. Формування української державності в ході визвольної війни.

Гетьманщина мала всі ознаки державності.

1. Політична влада(військова, політична, адміністративна) належала гетьману та козацькій старшині. Козацькі ради розв'язували найваж­ливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, але їхнє значення неухильно знижу­валося.

2. Територією Гетьманщини були завойовані ук­раїнськими військами землі. її кордони зміню­вали україно-польські договори, проте Київщина залишалася козацькою.

3. Політико-адміністративний устрійскладався з полків, що ділилися на сотні. Кількість полків змінювалася; за Зборівським договором, їх було 16. Полк міг охоплювати від 11 до 22 сотень. Ве­ликі міста зберігали магдебурзьке право, і влада в них належала магістратам. Рештою міст керу­вали городові отамани, а селами — сільські ота­мани; посада отамана була виборною. Запорозь­ка Січ була автономною й не входила до жодно­го полку. Всі органи влади підпорядковувалися гетьманському урядові. Найвищим органом влади була військова рада.

4. Право та судочинствоґрунтувалися на нормах звичаєвого, козацького, магдебурзького права, Литовських статутах. Польське законодавство в Гетьманщині не діяло. Були встановлені пока-

рання за зраду українському народові, відмову надати допомогу в битві.

5. Фінансова система та податки:введено посаду генерального підскарбія (1654 р.), який опікував­ся бюджетною сферою, податкову й митну систе­ми; є згадки про карбування власної монети (втім, жодна монета не збереглася).

6. Соціальна структура населеннявключала п'ять станів: козацтво, шляхетство, духовенство, міщан­ство, селянство. До привілейованих верств населен­ня належали українська шляхта, козацька стар­шина, вище православне духовенство та міська знать.

7. Наявність армії буладоведенасамоювійною,коли українське військо налічувало до 300 тисяч чо­ловік. За військовою організацією й тактикою ук­раїнська армія була однією з найкращих у Європі XVII ст.

8. Зовнішня політикабула складовою частиною діяльності гетьманського уряду. Україна підтри­мувала дипломатичні контакти з Росією, Кримсь­ким ханством, Туреччиною, Річчю Посполитою, Молдовським князівством, Трансільванією; Геть­манщину визнали Венеція, Волощина, Швеція тощо.

Історик Н. Яковенко порівнює принципи внут­рішньої організації козацької держави з військо­вою диктатурою, «де гетьман здійснював владу від імені війська, ба навіть сама назва держави — Війсь­ко Запорозьке — з ним ототожнювалася».