<<
>>

49. Марксистська філософія: основна проблематика та історична доля

К. Маркс (1818—1883 рр. ) є засновник системи, котра запропонувала якісно новий спосіб філософствування і ознаменувала початок виходу за межі усталеного (класичного) в епоху Нового часу способу мислення.

Виявляється це насамперед в тому, що Маркс при вирішенні теоретичних проблем звертається до практики як найефективнішого і остаточного способу розв'язання соціальних завдань. Філософія марксизму – як відображення глибинних змін у сферах західного суспільства і обґрунтування всесвітньо-історичної місії пролетаріату. Основним підґрунтям: суспільно-політичні, історичні, економічні умови, теоретичні джерела: в середині 19ст розвиваються капіталістичні умови, гострі суперечки між пролетаріатом і буржуа; діалектика Гегеля: відкинувши вчення про "абсолютну ідею", розвинули вчення "про розвиток світу"; матеріалістичне вчення Фейєрбаха: сприяв відходу від ідеалізму; англійська класична політична економія, яка поклала початок трудовій вартості, встановила факт існування суспільних класів; утопічний соціалізм, критика капіталістичного ладу; досягнення природознавства (з-н збереження енергії, вчення про клітинну будову живих організмів і еволюційна теорія Дарвіна). Маркс узагальнив досягнення, використовуючи їх для створення діалектико-матеріалістичного світогляду. Філософія Маркса показала перехід від класичної до некласичної філософії, яка звільняє людину від економічної залежності, відновлення її цінності, ствердження її існування. Маркс називав свою філософію натуралізмом і гуманізмом. Основні риси філософії: створення матеріалістичної діалектики через поєднання матеріалізму з діалектичним методом. Поєднання виділяє об’єктивну (діалектика світу) і суб’єктивну (мислення) діалектику; розгляд людини і людського буття як об’єкту філософії (людин – істота соціальна, філософія спрямована на пізнання людини і перетворення світу). Розгляд людського буття як практичного, з одного боку – це роль праці у становленні людини, суспільства, з іншого боку – це розгляд діяльнісного способу у взаємозв’язку людини і світу (розпредметнення, опредметнення), що робить людину об’єктом світовідношення; проблема свідомості, що сприяє пізнанню і перетворенню людиною світу (людина здатна прогнозувати), розгляд ідеології як хибної свідомості; проблема свободи і відчуження (розгляд економічного відчуження, яке він пов’язує з розвитком приватної власності); антропологічне і матеріалістичне розуміння історії, використовує метод діалектики, щоб дійти матеріалістичного обґрунтування історії, в основі розвитку історії лежить розвиток матеріальних благ (спосіб виробництва: матеріальні засоби + засоби виробництва = продуктивність праці). Вся історія – це способи зміни способів виробництва.
Внутрішнім джерелом суспільного розвитку виступає суперечність між продуктивними силами і засобами виробництва (еволюційний і революційний шляхи розвитку); філософія набула статусу науки і певного політичного забарвлення. Класичні риси марксизму: раціоналізм; розгляд людської природи як позитивною за своєю сутністю; редукціонізм – прагнення зняти антропологічне в людини – соціальним і техноморфним. Некласичні риси: роль практики як розвиток соціальних проблем і її первинність щодо теорії; ствердження прав людського існування і розвиток людської індивідуальності; аналіз відчуження і пошук форм його подолання. Основні риси, що сформувались: філософія набула ідеологічного і політичного статусу; відбувається перехід від людини на користь пролетаріату, людина набуває певного абстрактного характеру; відсутність діалогу та інакомислення; в рамках філософії відбувається поділ на діалектичний та історичний матеріалізм. Звульгаризована Леніним, і особливо Сталіним, концепція Маркса стала теоретичною і ідеологічною програмою більшовицької революції 1917 року і побудови соціалізму. Спроб реалізувати ідеї Маркса на практиці в колишньому СРСР, країна Східної Європи, показала, що ідеї Маркса були в цілому утопічні нереальні. Розвиток марксистської філософії у XX ст. здійснювався двом основними напрямками: у Радянському Союзі, де вона була перетворена в ідеологічний канон, і на Заході, де марксизм набуває рис екзістенційної філософії.

<< | >>
Источник: Відповіді з Філософії. 2017

Еще по теме 49. Марксистська філософія: основна проблематика та історична доля:

  1. 80. Філософія історії та історична наука.
  2. Утворення й історична доля Галицько-Волинського князівства
  3. 3.3.6.2. Доля основных фондов в активах
  4. 2.2.2.5. Доля основных фондов в валюте баланса
  5. 2. Основна проблематика глобалістики і диференціація її предмета
  6. § 1. Гносеологическая проблематика Гераклита в целом 1.1. Онтологическая и гносеологическая проблематика у Гераклита: общие методологические принципы
  7. 16. Філософія марксизму: загальна характеристика.
  8. 17. Філософія життя.
  9. 59) Історична ґенеза соціальних спільнот.
  10. ПОГАШЕНИЕ (ГОДОВАЯ ДОЛЯ)
  11. 100. Філософія і наука.
  12. 28. Особливості та історичне значення німецької класичної філософії.
  13. § 63. Історична школа права.
  14. 5. Антична філософія, її основні ідеї та світове значення.
  15. 24. Філософія та релігія.
  16. ІСТОРИЧНА ДОЛЯ ЧОРНОГО МОРЯ.
  17. 76. Сутність та історична роль Арістотеля
  18. “Філософія життя”: основні риси і філософсько-культурне значення.