Загальна характеристика основних емоційних станів. Афективний стан і афект

Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються зде­більшого соціальними чинниками, хоча не можна ігнорувати й деякі вроджені особливості людини. Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв, афектів, стресів, фрустрацій, при­страстей тощо.

• Настрій - загальний емоційний стан, що забарвлює упро­довж досить тривалого часу окремі психічні прояви та поведінку особистості в цілому, характеризується слабкою вираженістю та усвідомленням причин і факторів, які їх викликають. На настрій людини впливають органічні процеси (хвороба, втома, голод, фізична активність, бадьорість тощо), зовнішнє середовище (дра­туючі звуки і тиша, бруд і чистота, палюча спека і холод тощо), характер взаємин між людьми і ситуації взаємодії (привітність, уважність, байдужість, довіра тощо), особливості розумових про­цесів (образи, в яких відображається позитивне чи негативне став­лення до предметів, речей, явищ). Наприклад, настрій буває радіс­ним, сумним, бадьорим, в’ялим, піднесеним, пригніченим.

• Пристрасть - емоційний стан, який виявляється у силь­ному, глибокому і стійкому переживанні, з яскраво вираженою спрямованістю на досягнення мети, предмета чи об’єкта потягу. Пристрасть, на думку С. Рубінштейна, означає порив, захоплення, орієнтацію всіх прагнень і сил особистості у єдиному напрямі, зо­середження їх на одній меті.

• Стрес (від англ. stress - тиск, напруженість) - стан нервово-психічного перенапруження, викликаний значним за силою подразником, адекватна реакція на який раніше не була сформована.

• Афект (від лат. affectus - душевне хвилювання, прист­расть) - бурхливий та швидкоплинний емоційний стан, аварійна реакція на екстремальну ситуацію, що повністю оволодіває люди­ною й характеризується значними змінами у свідомості та пору­шенням вольового контролю за поведінкою. Серед факторів, які викликають афект, виокремлюють реальну загрозу, насилля, об­рази.

• Фрустрація (від лат. frustratio - обман, втрата чогось, крах планів, розчарування) - емоційний стан людини, викликаний об’єктивно нездоланними перешкодами або труднощами на шляху досягнення бажаної мети. У такому стані людина може кричати, сваритися, виявляти гнів, агресію, роздратування. Часто повторювані у ранньому дитинстві стани фрустрації можуть приз­вести в одних до байдужості, безініціативності, в’ялості, в інших - до агресивності, заздрості як стереотипних форм поведінки у подібних ситуаціях. Стан фрустрації може супроводжуватися негативними переживаннями: розчаруванням, роздратованістю, тривогою, відчаєм, апатією.

Конструктивними наслідками фрустрації є інтенсифікація зусиль на шляху досягнення поставленої мети, мобілізація внутрішніх резервів для подолання перешкод, перегляд власних можливостей, знаходження альтернативних рішень на шляху до досягнення мети.

Деструктивними наслідками фрустрації є надмірне емоційне збудження, агресивні дії, часткова втрата самовладання, озлобле­ність, жорстокість, депресивні стани, аутоагресія, інші неадекватні реакції, порушення координації зусиль, що спрямовані на досяг­нення мети.

Афективний стан проявляється в постійно наростаючому емоційному напруженні; він є динамічним і яскраво вираженим, завжди має певне завершення. Може закінчитися задоволенням, коли несподівана подія або очікувана неприємна розмова відбу­лася щасливо.

За певних обставин сильне напруження може трансформува­тися в енергію для виконання певної роботи. Знаючи цю власти­вість афективного стану, можна самому скорегувати його в русло погашення, тобто затухання, але для цього потрібно вольове зу­силля.

У надзвичайно конфліктній ситуації афективний стан нерідко завершується сильним спалахом - афектом.

Афект - це короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Для нього є характерною надзвичайна сила прояву, він захоплює людину повністю. Надзвичайна сила та яскравість афекту поєднуються з короткочасністю його прояву.

У стані афекту події, що відбуваються, сприймаються незви­чайно (“затуманюється” мозок), у зовсім іншому світлі, звичайна поведінка ламається.

За афекту (як і гіпнозу) звужується обсяг свідомості: вона скерована на обмежене коло сприйнятих предметів і уявлень, пов’язаних із переживанням від стримувального та регулюваль­ного впливу кори, що надає яскравості зовнішнім проявам афекту. Важко приховати бурхливе переживання гніву, відчаю, радості, безутішного горя.

До афектів схильні люди з неврівноваженими процесами збудження і гальмування. Проте афекти найчастіше проявляються у людей невихованих, зухвалих, які не звикли контролювати свої почуття.

Існують афекти, які мають позитивний характер. Наприклад, радість футбольних уболівальників, коли своя команда забиває гол. Їх викликають також приємні події особистого життя, суспільні досягнення.

Подібні афекти чи афективні стани вважаються нормальним явищем, а сильний і щирий їх прояв - навіть необхідним і корисним для повноцінного психічного і фізичного розвитку людини. Медичні спостереження показують, що постійне стримування і гальмування позитивних афектів шкідливе для розвитку особистості.

А. Макаренко рекомендував емоційну реакцію вихователя або приглушити, або дати їй проявитися, навіть свідомо підсилити її. Можливо, що з афектом з організму людини виходить певна надлишкова енергія, яка руйнує її. Постійне стримування, затис­кання почуттів буває причиною інфарктів. Афект в організмі лю­дини виконує роль клапана, який випускає з котла надлишкову пару, щоби той не вибухнув.

Отже, емоційний стан характеризується настроєм, пристра­стю та наявністю стресу, афекту або фрустрації. Афективний стан динамічно залежний від щастя.

12.2.