<<
>>

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З СІМ'ЯМИ, ЩО ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ, В УМОВАХ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В Україні у зв’язку з її інтеграцією в європейський простір відбуваються зміни у ставленні до людей з обмеженими можливостями. Це вимагає від соціальних служб дотримуватися європейських стандартів щодо організації соціальної роботи з ними, у тому числі сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями.

Сучасні умови, в яких перебуває сім’я дитини з обмеженими фізичними можливостями, характеризуються, з одного боку, різким зростанням негативних соціальних та економічних тенденцій у суспільстві, з іншого, – деформацією функцій сім’ї і зміною пріоритетів щодо розвитку особистості, її практичну діяльність в усіх напрямах господарювання та духовної культури.

З метою комплексної допомоги дітям з обмеженими фізичними можливостями та їх сім’ям в Україні на базі регіональних управлінь праці та соціального захисту населення створюються центри реабілітації. Основним завданням таких центрів є: рання соціально-психологічна адаптація дітей з обмеженими фізичними можливостями до власних проблем, пов’язаних з інвалідністю, корекція комунікативних навичок, медична, психологічна, логопедична корекція, фізична реабілітація дитини, соціально-педагогічна та психологічна допомога родині. Соціально-педагогічна робота з сім’ями в реабілітаційних центрах, яка здійснюється сьогодні в Україні, вимагає вдосконалення. Це пов’язано з тим, що в їх практичній діяльності здебільшого використовується закордонний досвід соціально-педагогічної роботи без необхідного врахування соціокультурних умов, особливостей і реалій сучасності, національного менталітету, вітчизняного історичного досвіду.

Оскільки створення центрів реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями є новим напрямом в соціальній політиці України, існуючий вітчизняний досвід соціально-педагогічної роботи з такими дітьми (спеціальні програми навчання, адаптації, психолого-педагогічної корекції), який реалізується в спецшколах та інтернатах, у реабілітаційні центри екстраполюється без змін, що не дає очікуваних результатів.

Сьогодні в основу їх роботи покладено гуманістичний принцип виховання особистості, коли дитина не відривається від звичного оточення, а залишається в колі сім’ї, і це спонукає науковців до пошуку нових підходів у роботі з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями.

Актуальність дослідження проблеми також визначається протиріччям між вимогами суспільства до ефективного розв’язання соціально-педагогічних проблем на достатньо високому професійному рівні й недостатньо розробленою теоретичною базою, відсутністю ефективної програми діяльності реабілітаційних центрів, що знижує їх можливості щодо реалізації основних завдань.

Соціально-педагогічна робота з сім’єю має за мету створення в родині позитивного психологічного клімату для догляду, спілкування і навчання дитини з обмеженими фізичними можливостями, набуття членами сім’ї знань і навичок щодо виховання хворої дитини і продуктивної адаптації до її особливостей, для запобігання додаткових зовнішніх впливів, які здатні погіршити процес соціалізації такої дитини, соціальної інтеграції сім’ї.

Усе це обумовлює необхідність проведення в нашому суспільстві досліджень щодо створення спеціальної моделі соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженим фізичними можливостями, у реабілітаційних центрах.

Сім’я як складова соціуму, що виконує певні функції, є предметом дослідження філософів, соціологів, педагогів і психологів. У роботах Т.Алексєєнко, О.Безпалько, І.Беха, Л.Виготського, А.Захарова, І.Звєрєвої, В.Кан-Калика, А.Капської, С.Ковальова, В.Кравець, О.Леонтьєва, А.Макаренка, С.Рубінштейна, В.Століна, В.Сухомлинського, С.Харченка, Л.Чернікова розкривається значення сім’ї у розвитку дитини та обґрунтовується необхідність соціально - педагогічної підтримки сім’ї з боку держави.

Вітчизняними і зарубіжними вченими розглядаються найважливіші аспекти соціально-педагогічної роботи з молодою та студентською сім’єю (Т.Алексєєнко, І.Дубровіна, Т.Журбицька, В.Ігнатовський, Л.Михайлова, В.Постовий), з неблагополучною сім’єю (І.Трубавіна), з сім’ями дітей, хворих на церебральний параліч (І.Іванова, І.Коробейников, А.Маллєр, І.Мамайчук, В.Мартинов, О.Мастюкова, Г.Мішина, Н.Фінні, Л.Ханзерук).

Особливу увагу дослідники приділяють питанням ефективної взаємодії сім’ї і школи у виховному процесі (В.Кан-Калик, Р.Капралова, О.Коберник), особливостям консультування сім’ї (Н.Демидюк, А.Єлізаров, І.Малкіна-Пих, О.Мілютіна, О.Петращук, І.Цушко).

Аналіз сучасної наукової літератури, реалій соціально-педагогічної практики дає підстави для висновку, що теоретико-методологічні основи та технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, на сьогодні розроблені недостатньо; не визначено теоретичні основи щодо забезпечення психолого-педагогічної адаптації сім’ї до проблеми інвалідності дитини, психолого-педагогічні умови соціальної інтеграції сім’ї; відсутня система педагогічних механізмів стимулювання розвитку виховного потенціалу сім’ї з дитиною з обмеженими фізичними можливостями й підвищення рівня готовності батьків до виховання хворої дитини; немає чітко розробленої методики соціально-педагогічної роботи з сім’єю в умовах реабілітаційних центрів.

У зв’язку з цим особливий інтерес викликають роботи, які є дотичними до проблеми нашого дослідження, а саме: дослідження методологічного аспекту виховного процесу (О.Коберник та ін.), функцій сім’ї та її типологізації за певними критеріями (О.Безпалько, Л.Ваховський, О.Караман, М.Кратінов, В.Кратінова, О.Мастюкова, О.Песоцька, С.Харченко та ін.), стилів батьківської поведінки (Д.Бомрінд, Д.Боулбі, А.Варга, Т.Вейс, Е.Ейдеміллер, Е.Еріксон, А.Рацул, В.Столін, А.Фромм та ін.), психологічних аспектів сімейних взаємостосунків (В.Гарбузов, Н.Голан, І.Грига, А.Захаров, Д.Ісаєв, Г.Мішина, Т.Семигіна, К.О’Хаган, О.Холостова та ін.), принципів реабілітації людей з обмеженими можливостями (А.Іпатов, В.Марунич, О.Сергієні та ін.). Психофізіологічні особливості дітей, хворих на церебральний параліч, визначають спеціальні дослідження психологів О.Архіпової, Л.Бадалян, Е.Каліжнюк, Л.Виготського, Т.Ілляшенко, I.Мамайчук, О.Мастюкової, А.Обухівської, О.Романенко, Н.Скрипки.

Отже, наукова розробка теоретичних основ і технологій соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, стає актуальною в теоретичному і практичному аспектах.

Недостатність теоретичної та практичної розробленості даної проблеми сприяли вибору теми дисертаційного дослідження: “Соціально-педагогічна робота з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, в умовах реабілітаційного центру”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукової проблеми лабораторії соціальної педагогіки Інституту проблем виховання АПН України “Соціально-педагогічні засади виховання особистості в сучасних умовах”, державний реєстраційний номер 0103U001163. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 9 від 28 жовтня 2004 року) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 8 від 25 жовтня 2005 року).

Об’єкт дослідження: соціально-педагогічна робота з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями.

Предмет дослідження: модель соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, в умовах реабілітаційного центру.

Мета дослідження: розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, в умовах реабілітаційного центру.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що соціально-педагогічна робота з сім’ями, де виховуються діти з обмеженими фізичними можливостями, в умовах реабілітаційного центру буде ефективнішою, якщо забезпечити:

- диференційний підхід до різних типів сімей, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями;

- особистісно орієнтований підхід до батьків і дітей;

- взаємодопомогу сімей, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями;

- готовність батьків до виховання хворої дитини у співпраці зі спеціалістами реабілітаційного центру;

- визначені орієнтири взаємодії та розподіл обов’язків між фахівцями реабілітаційного центру і батьками;

- узгодженість дій фахівців щодо здійснення соціально-педагогічної роботи.

Для реалізації поставленої мети і перевірки робочої гіпотези визначено завдання дослідження:

- з’ясувати стан проблеми у психолого-педагогічній та соціально-педагогічній теорії й практиці;

- розробити типологію сімей, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями;

- розробити й охарактеризувати критерії та показники визначення ефективності соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями;

- науково обґрунтувати, експериментально перевірити й запровадити в практику роботи реабілітаційних центрів модель соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей, хворих на ДЦП;

- визначити основний зміст, форми й методи соціально-педагогічної роботи з такими сім’ями в умовах реабілітаційного центру.

Для вирішення поставлених завдань було використано наступні методи дослідження:

- теоретичні: аналіз філософської, соціологічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури з метою визначення науково-теоретичного підґрунтя дослідження; метод системно-структурного й порівняльно-історичного аналізу для виявлення особливостей соціально-педагогічної роботи з сім’ями в діахронному розрізі; контент-аналіз нормативних документів (законів України, програм і планів роботи реабілітаційних центрів) щодо визначення нормативно-правового підґрунтя дослідження; методи узагальнення і систематизації з метою розробки моделі соціально-педагогічної роботи та типології сімей; кількісно-якісний аналіз результатів формуючого експерименту для оцінки ефективності соціально-педагогічної роботи з сім’єю.

- емпіричні: опитування, анкетування, тестування, бесіди, інтерв’ю для вивчення соціально-психологічного клімату сім’ї, стилів батьківської поведінки, рівня готовності батьків до виховання хворої дитини й співробітництва із соціальним педагогом; самооцінка, експертна оцінка з метою аналізу форм і методів соціально-педагогічної роботи; педагогічне спостереження стосовно визначення рівня психолого-педагогічної адаптації сім’ї до проблем інвалідності дитини; ігрові ситуації й виконання ситуативних завдань щодо вивчення ціннісних орієнтацій, інтересів, знань, умінь, навичок, рівня відповідальності батьків; педагогічний експеримент і моделювання з метою розробки моделі соціально-педагогічної роботи з сім’єю дитини з обмеженими фізичними можливостями і запровадження її в практику роботи реабілітаційного центру.

- статистичні: метод математичної статистики для визначення валідності та надійності одержаних результатів, порівняння експериментальних даних із вихідними.

Теоретичну основу дослідження становлять: загальнонаукові праці про розвиток і саморозвиток особистості, її соціалізацію (Т.Алексєєнко, Н.Голованова, І.Звєрєва, О.Леонтьєв, А.Мудрик, С.Харченко та ін.) концептуальні положення особистісно орієнтованого підходу до процесу виховання (І.Бех та ін.); теорія і методика родинного виховання (А.Марушкевич, В.Постовий, А.Рацул та ін.); теорія й методика соціально-педагогічної роботи з сім’єю, що виховує дитину з обмеженими фізичними можливостями (І.Іванова, І.Коробейников, А.Маллєр, І.Мамайчук, В.Мартинов, О.Мастюкова, Г.Мішина, Н.Фінні, Л.Ханзерук та ін.).

Експериментальною базою дослідження було охоплено 180 сімей (322 дорослих і 180 дітей із захворюванням на ДЦП), 18 соціальних педагогів, 12 психологів, 3 директори центрів: Луганського обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів “Відродження”, Донецького обласного науково-практичного клінічного центру реабілітації церебрального паралічу та органічних захворювань нервової системи у дітей з порушенням психіки, Сумського обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше: здійснено цілісне дослідження проблем соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями; визначено типи сімей, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями; розроблено, апробовано й запроваджено модель соціально-педагогічної роботи з ними в діяльність реабілітаційного центру; уточнено їх психолого-педагогічні проблеми й потреби; набули подальшого розвитку форми й методи соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, в умовах реабілітаційного центру; критерії та показники визначення ефективності соціально-педагогічної роботи з ними.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці і запровадженні в діяльність реабілітаційних центрів моделі соціально-педагогічної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, та методичних рекомендацій соціальним педагогам; виданні навчального посібника “Соціальна робота з людьми з обмеженими фізичними можливостями”, рекомендованого Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю “Соціальна робота”. Результати дослідження можуть бути використані соціальними педагогами й психологами при організації реабілітаційної роботи з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, в центрах ранньої реабілітації, відділеннях ранньої реабілітації регіональних територіальних центрів соціального обслуговування населення; при підготовці спеціалістів із соціальної роботи та соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України, в системі підвищення кваліфікації таких фахівців.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи експериментальних закладів: Донецького обласного науково-практичного клінічного центру реабілітації церебрального паралічу та органічних захворювань нервової системи у дітей з порушеннями психіки (довідка №19 від 22.03.2007 р.), комунальної установи “Луганський обласний центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів “Відродження” (довідка №47 від 20.03.2007 р.), Сумського обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів (довідка №75 від 26.03.2007 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у розробці принципів і напрямів соціально-педагогічної роботи з сім'єю, що виховує дитину з обмеженими можливостями, у співавторстві з Л.Михайловою; практичній реалізації положень дослідження, безпосередній організації, керівництві й проведенні експериментальної роботи в реабілітаційних центрах міст Луганська, Сум, Донецька; розробці 2 і 3 розділів навчального посібника для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за напрямом підготовки “Соціальна робота” у співавторстві із Т.Шаповаловою (розділ 2. Система реабілітаційної роботи з людьми з обмеженими фізичними можливостями, розділ 3. Соціальна реабілітація дітей з обмеженими можливостями).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження впродовж 2000-2007 рр. були представлені на Міжнародних науково-практичних конференціях “Соціальна робота в Україні на початку XXI століття: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 2002 р.), “Соціальна робота і сучасність: теорія та практика” (м. Київ, 2003-2004 рр.), “Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (м. Київ, 2007 р.), на III Міжнародній науково-методичній конференції “Безпека. Здоров’я. Реабілітація” (м. Луганськ, 2005 р.), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми оптимізації якості життя людей з обмеженими фізичними можливостями” (м. Луганськ, 2004-2005 рр.), на засіданнях круглого столу організацій соціального захисту інвалідів Луганської області за темою “Актуальні проблеми оптимізації якості життя людей з обмеженими фізичними можливостями” (м. Луганськ, 2005-2006 рр.). Хід дослідницької роботи обговорювався на засіданнях лабораторії соціальної педагогіки Інституту проблем виховання АПН України, кафедри соціальної роботи та засіданнях Вченої ради ДЗ “Луганський інститут праці та соціальних технологій”, на педагогічних нарадах реабілітаційних центрів міст Луганська, Сум, Донецька.

Публікації. Основні положення й висновки дисертації представлені у 7 наукових працях, з них – 5 одноосібних, 3 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 1 навчальний посібник.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних літературних джерел (203 найменування, з них 7 - іноземною мовою) та 14 додатків. Робота містить 8 таблиць та 11 рисунків (1 з них на повну сторінку). Основний зміст дисертації викладено на 168 сторінках, повний обсяг - 247 сторінок.

<< | >>
Источник: ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДИТЕЙ. Лекція. 2016

Еще по теме СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З СІМ'ЯМИ, ЩО ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ, В УМОВАХ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ: