НЕАНДЕРТАЛЬЦІ ПЕРЕДНЬОЇ ТА ЗАХІДНОЇ АЗІЇ
На Близькому Сході населення в період від 100 до 50 тис. р. тому мало свої біологічні особливості і специфічний спосіб життя, що визначило їхнє особливе місце в еволюційному процесі.
Печери на горі Кармель.
Мугарегп-егн'Схуп, або просто Схул. Дослідження велися об'єднаною експедицією Британської школи в Єрусалимі та Американською школою доісторичних досліджень в 1931 — 1932 рр. Вчений Т. Мак-Коун у 1931 р. відкрив рештки одного поховання, а у 1932 р. разом з X. Мовіусом він дослідив останки ще 9-ти індивідуумів.
Пам’ятка знаходиться на західному схилі гори Кармель, в північній частині Палестини. Це фактично скельний навіс з великою терасою. Потужність відкладів 2,5 м> переважно вапнякової брекчії, у якій і знаходилися кістяки 10 різних індивідуумів (шар Схул В). У 9-ти скелетів були підігнуті ноги, що дозволяє говорити про спеціально влаштовані поховання. Разом із кістками людей знайдені кістки тварин і кам’яні знаряддя праці мустьєрської культури з левалуазькою технікою розщеплення. Знаряддя розсіяні і не дають ясної картини планувальної структури пам’ятки, вогнища відсутні. Всього тут знайдено 10 тис. кам’яних виробів.
У фрагментованому стані представлені такі захоронения: неповні скелети трьох дітей у віці 4-10 років, двох дорослих жінок віком 30-40 років, п’яти дорослих чоловіків 30-40-50-річного віку (один індивід мав вік лоза 50 років і саме він мав сліди поранення - головка стегнової кістки пробита з дуже великою силою якоюсь зброєю, дротиком чи списом). На черепі Схул II є круглий отвір зі скошеними досередини краями - слід зарослого удару, ймовірно, списом. За морфологічними ознаками усі ці особини дуже різні.
На чотирьох черепах дорослих особин проведені детальні обстеження та виміри. Череп Схул V має помірно виражений надбрівний ва-
..... ’■ ■■
лик і порівняно високе склепіння.
Це був чоловік 30-40 років з об’ємом мозку 1518 см3 (сьо-
Рис. 86. Різні реконструкції зовнішнього вигляду неандертальця
годні трактується як Homo sapiens). Вік знахідки - 120-90 тис. р. тому.
Розміри лицевого скелету на усіх чере пах печери Схул крупніші, особливо, Схул IV. Прогнатизм найсильніше виражений на черепі Схул V. Ж. Півето проводив порівняння черепа Схул І з черепом сучасного африканця того ж віку і прийшов до висновку про абсолютну подібність. Ще раз підкреслимо, усі ці черепи неоднорідні, морфологічно різні. Схул V не виходить за межі викопних сапієнтних форм. Два інші черепи відмінні насамперед розмірами нижньої щелепи, у яких також поєднуються са- пієнтні та примітивні риси [Бунак, 1980, с. 71 ].
Мугарет ет-Табун, або просто Табун. Печера на горі Кармель біля м. Хайфи в Палестині. Дослідження велися також об’єднаною експедицією англійців та американців в 1929-1934 рр. під керівництвом Доротті Іаррод. Потужність відкладів тут набагато більша, ніж у Схул - 15,5 м, і уся ця товща заповнена культурними рештками - очевидно, печера майже безперервно була заселена первісними людьми. За Д. Гаррод, тут виявлені культурні горизонти таких технічних традицій, як тейяк, верхній апіель, левалуа- мустьє (шари В, С, D, Б, F, G). В шарі С виявлені кісткові рештки дорослої жінки до ЗО років і до
рослого чоловіка 30-40 років, а також окремі не- визначені кістки. У верхньоашельському шарі Е знайдено фрагмент діафіза стегнової кістки до- рослого суб’єкта. Жінка Табун І була нілйікр- го зросту (приблизно 151 см), мала виразний
надбрівний валик, низьке черепне склепіння (об’єм мозку 1270 cmj), з широкою потилицею,
без підборідного виступу, з широким носом - усі ці риси властиві класичним європейським неандертальцям.
Однак вчені вказують і на низку ознак, які не властиві палеоантропам і відрізняють цю особину від типових шапельських неандертальців. Наприклад, зубна система не відрізняється від зубів сучасних людей тощо. Як вважає В. Бунак, в дійсності за комплексом особливостей вони сильно відрізняються від неандертальського типу - як раннього, так і пізнього [Бунак, 1980, с. 69]. Точне датування кісток відсутнє, хоч існують різні цифри за різними методами. Середня дата - 120 тис. р. тому.У 1931-1932 роках Мак-Ковн на місцезнаходженні Табун 2 відкрив нижню щелепу муж- чини-неандертальця віком 30-35 років з чітким підборідним виступом.
Печера Кафзех поблизу Назарета в Галілеї (Палестина). Дослідження на пам’ятці велися в 1931-1936 рр. В 1933 р. Нейвілль відкрив тут рештки однієї людини, в 1934 і 1935 рр. - ще кілька особин. Загалом у печері виявлено рештки ІЗ особин, вік яких 100-70 тис. р. (за останніми даними, знайдено 25 особин). Вони поділяються на 2 групи: класичних неандертальців та близьких сучасній людині. Останні були високі на зріст, мали приблизно 1500 см3 мозку, “тропічні” пропорції тіла - нагадували кроманьйонців. Вважається, що вони з’явилися внаслідок змішування та прогресивної еволюції гомінідів. Череп VI з об’ємом мозку 1560 см \ з невеликим надбрівним валиком, крупними розмірами лицевого скелету за загальною морфологією знаходиться в межах сапієнтної групи, хоча має і низку примітивних рис, що наближує кафзех - ський варіант до кармельського [Бунак, 1980, с. 71]. Датується часом 90-115 тис. р. тому, іноді йменується “прото-кроманьйонцем”. Цікава деталь - чоловік був похований зі знаряддям на грудях, виготовленим зі щелепи дикого кабана.
В 1969 р. В. Вандермеєрш виявив тут (Кафзех 9) череп жінки з об’ємом мозку 1500 см5, який датовано на 90-115 тис. р. тому і віднесено до сапієнсів. Вона була похована разом з маленькою дитинкою.
Загалом рештки з печери Кафзех в Ізраїлі ставлять перед дослідниками низку проблем, зокрема, сапієнси цього регіону виявляються давнішими, ніж неандертальці, а група Амуд- ПТанідар-Кебара-Табун подібна до європейських неандертальців.
Печера Мугарет елі’-Зуттіє (Палестина). Знаходиться на північ від Галілейського (Тівері- адського) озера, біля м. Табгі. У 1925 р. археолог Ф. Турвілль Петрі під час розкопок в печері під двома великими вапняковими плитами в черво-
Рис. 87. Розкопки в печері Шанідар. 1940-ві роки
Рис. 88. Вигляд неандертальця з поховання IV в печері Схуп (реконструкція М Герасимова)
Рис. 89. Череп неандертальця з Брокен Хід з Північної Африки
Рис. 90. Череп з печери Табун в Палестині
нуватому шарі суглинків на глибині 2 м виявив фрагменти черепа палеоантропа, що супроводжувалися знаряддями праці мустьєро-лева- луазької культури (рубила, гостроконечники, скребла) та кістками викопної фауни. Відомий антрополог А. Кізс визначив череп людини як неандертальський, але з деякими своєрідними рисами. Це був молодий чоловік віком 30-ти років зі слідами трьох ударів по голові. Фрагмент черепа складався з лобової частини, виличної і частини основного черепа. Потовщений край очниць не утворює суцільного валика та низько розміщені лобні долі вказують на збереження примітивних рис, що не співпадає ні з еректу- сом, ні з будь-якою іншою європейською плейстоценовою формою [Бунак, 1980, с. 70]. Об’єм мозку - 1100 cmλ.Сьогодні вік знахідки визначається у 200-350 тис. р., а вид - як ранній Ношо sapiens.
Амуд - карстова печера на березі Тивері- адського (Генісаретського) озера в Ізраїлі. За результатами японської експедиції під керівництвом X. Сузукі в 1961 р. в культурному шарі поблизу входу в печеру знайдено найбільший із синхронних черепів - 1750 см3.
За відносною висотою склепіння в поздовжньому і поперечному перетині череп подібний до кармельського Схул V. Альвеолярний прогнатизм утворює грубіший вигляд черепа Амуд І [Бунак, 1980, с. 70]. Зріст чоловіка віком 25 років складав 180 см, що є дивним для неандертальців. За останніми даними датування череп не дуже давній -27- 50 тис. р. тому.Щодо палестинських палеоантропів існує багато різних думок і версій, висловлених у свій час відомими вченими. Гак, А. Кізс і Т. МакКоун вважали, що люди гори Кармель є перехідною формою між палеоантропами і неоантропами (1939); угорський антрополог А. Тома, американець Ч. Сноу, німець Г. Курт, голландець Р. фон Кьонігсвальд, француз А. Валлуа дотримувалися погляду, що кармельці - не перехідна форма, а результат гібридизації лалеооантропів з архаїчними неоантропамми. Т. Стюарт висловив думку, що кармельці - це πpχfc⅛4l>∕попередники людини сучасного типу. Дея^ТкоХифні радянські антропологи та француз К. Арамбур прийшли до висновку, що ці люди - метиси по-
між різного типу прогресивних неандертальців. Я. Рогінський висловив думку, що палестинські неандертальці були в якійсь мірі “механічною сумішшю'* різних елементів, варіантів прогресивних палеоантропів (1966). Поряд з цим, усі дослідники погоджуються з гіпотезою про стадіальний, перехідний характер палестинських людей.
Знахідки в печері Шанідар (Іран). Американський антрополог і археолог Ральф Солец- кі у 1951-1958 рр. вів систематичні розкопки у печері Шанідар гори Барадост, що у передгір’ї Загроського хребта, між м. Мосулом і оз. Урмія, Печера має 14 м висоти, загальну площу до І тис. м2. Дослідники виділили тут 4 геологічні верстви, найцікавішою з яких є найнижча пачка Д, яка вміщує рештки кількох неандертальців, багату кам’яну левалуа-мустьєрську індустрію та кістки викопних тварин. Станом на 1958 р. тут виявлено 4 людські кістяки, що залягали на різних глибинах і по-різному датувалися - від 45 до 70 тис. р.
тому. Представлені три дорослих чоловіки і дитинча віком до одного року. За висновками антропологів, іианідарці мали типові риси палеоантропів. Пізніше у цій же печері знайдені рештки ще трьох дорослих людей.Скелет чоловіка віком близько 50 р. (Шанідар 1) датується 60 тис. р. тому. При житті він мав пошкоджене око, атрофовану праву руку (можливо, від народження), атрофовану праву ногу і багато фізичних травм. Він міг вижити лише при активній допомозі членів громади.
“Ранений неандерталець" (Шанідар 3) також чоловік 50-ти років, який отримав рану поміж ребер, і вона, ймовірно, пошкодила йому легені. Але він вижив і жив ще деякий час, ймо- рівно, при допомозі родичів.
“Квітковий неандерталець" (Шанідар 4) - чоловік 35-50 років, що був похований з оберемком польових квітів (васильки, алтей, хрестовник та ін.). Вчені розцінюють цей факт як прояв духовної культури в середовищі неандертальців. Мав частково вилікуваний перелом 7-го чи 8-го ребра.
Загалом переди ьоазійські палеоантропи характеризуються такими особливостями:
- крупні розміри лицевої і мозкової частин,
Рис. 91. Поховання жінки з печери Кафзех в Палестині
Рис. 92 Череп з печери Кафзех
Рис. 93 Череп неандертальця з печери Амуд в
Палестині
що інколи нагадує гетерозисні форми (Амуд, Шанідар);
- помірний розвиток надбрівного рельєфу без валика;
- випукле склепіння черепа, що поєднує їх із сучасними людьми;
- крупні розміри нижньої щелепи; прогнатизм, виражений в тій чи іншій
мірі;
- значний носовий показник.
Таке поєднання ознак не характерне для європейських типів: штейнгеймського, тота- вельського, неандертальського і верхньопале- олітичного типів. Кафзехські форми досягли сапієнтнос ті, в той час як кармельські, амудські, шанідарські ще не мають завершеної сапієнт- ної форми. їхній розвиток йшов у дещо іншому
Рис. 94. Печера Шанідар в Іраці
руслі. У Європі в період мустьє переважали неандертальські типи, пізніше - верхньопалеолі- тичні, які відрізнялися від передньоазійських сапієнтних форм. За В. Бунаком, це особливі передньоазійські верхньоплейстоценові форми гомінід [Бунак, 1980, с. 73-74].
Теїиик-Таїи. Грот чи печера знаходиться біля селища Юкарі Мачай, що за ЗО км від м. Байсун на півдні Узбекистану, в околицях Гіс- сарського хребта. Вапнякова печера юрського віку Тешик-Таш розміщена на висоті біля 1500 м над рівнем моря, у верхній частині гірської долини річки Турган-Дар’я. Його висота -7 м, ширина - 20 м, глибина -21м. Потужність усіх відкладів - 1,5 м. У них виділено 5 культурних верств, розділених стерильними прошарками.
Керівник Термезської археологічні експедиції О. Окладніков у 1938 р. розкопав рештки хлопчика-пал еоантроп а віком 8-9 років, що датується часом приблизно 70 тис. р. тому. Роздавлений на дрібні фрагменти череп знаходився на глибині 25 см, в нижній частині першої верстви. Навколо черепа знайдені роги гірського козла, досить багато кам’яних знарядь мустьєр- ської культури і сліди від вогнищ. Всього тут зафіксовано 339 знарядь праці і 2520 відщепів без ретуші (в т.ч. 101 нуклеус, 134 пластини). Знайдено також 24 гостроконечника, які могли використовуватися як наконечники до списів. О. Окладніков вважав, що поселенці цієї печери були мисливцями переважно на гірського козла (кістки цієї тварини переважали у культурних шарах). Поховання дитини супроводжувалося спеціальним обрядом, який полягав у тому, що навколо голови померлого були вкопані роги гірського козла гострими кінцями вниз. Такі судження дослідника про мустьєрський культ померлих викликали жваву дискусію серед тодішніх радянських вчених.
Щодо місця цієї знахідки у неандертальській систематиці також намітились певні протиріччя. М. Грем’яцький та Г. Дебец вбачали подібність її до європейських форм палеоантро-
пів, і навпаки, Ф. Вейденрейх та В. Бунак - до палестинських форм, у яких переважали сапієнтні форми. У, J
М. Грем’яцький провів обстеження і Виміри черепа. За його даними, об’єм черепа становив
1490 см3. Помітні дещо виступаючі надбрівні дуги, простежується відносна висота черепної коробки. Череп ортогнатний, зі звичайним кутом підйому носових кісток. За визначенням М. Грем’яцького та інших радянських авторів, череп віднесено до типу неандертальських.
Однак В. Бунак ще в роботі за 1951 р. звернув увагу на те, що за конфігурацією ендокрану черепа він сильно відрізняється від неандертальських [Бунак, 1980, с. 73], а за екзокранними розмірами не виходить на межі Homo sapiens, тобто В. Бунак відніс тешик-ташкське дитинча до виду сучасних людей. Такої ж думки був Ф. Вайденрейх (1945).
Обі-Рахмат. Грот в Узбекистані, неподалік від Ташкента. Фрагмент черепної коробки виявив тут А. Кривошапкін в 2003 р. Його приблизне датування - 50 тис. р. тому. В морфологічному аспекті фрагменти демонструють специфічне поєднання неандерталоїдних і сапі- єнтних ознак.
Рис. 95. Поховання IV з печери Схуп в Палестині (М Герасимов)
4.4.