КЛАСИЧНІ АБО "ШАПЕЛЬСЬКІ” НЕАНДЕРТАЛЬЦІ

Ці палеоантропи представлені більшою кількістю особин і датуються приблизно від 100 до 30 тис. р. тому. Кісткові рештки виявлені в Франції (Ля-Шапель-о-Сеи, ле Мустьє, Ля Фер- расі), Бельгії (Ля Нолетт, Спі), Іспанії (Герона), Італії (Монте-Черчіо) та ін.

Рис. 81 Черепи неандертальця (зліва) з Шапель-о Сен і Кро-Маньйон у Франції

Неандертальська знахідка (Німеччина, не­далеко від Дюссельдорфа). Виявлена у 1856 р. гімназійним учителем К. Фульротом в печері, яка до сьогодні не збереглася. Знайдений там скелет дорослого чоловіка одразу ж привернув загальну увагу і став предметом гострої диску­сії. Наприклад, Томас Гекслі вважав, що кістяк з Неандерталя відноситься до глибокої давнини і є тим перехідним типом між мавпою і людиною, який мав існувати згідно еволюційної теорії Дарвіна (1862, 1863). В перших же дослідженнях виявилися і специфічні риси неандертальця - невисока черепна коробка, похилий лоб, сильно розвинутий надбрівний валик.

Рис 82. Череп зі стоянки Ля Феррасі у Франції

Рис.

Ця знахідка дала поштовх до повернення зацікавлення черепом а Гібралтару, виявленого ще в 1848 р. Виявилося, що цей череп має бага­то спільних рис з неандертальською знахідкою. Враховуючи останнє, В. Кінг виділив окремий вид викопної людини, назвавши його Ното neanderthalensis (1861).

Ля-Шапель-о-Сен (Франція). Поховання неандертальської людини відкрили А. і Ж. Бусо- ньє та Ю. Бонневаль у 1908 р. Знайдено рештки похилого і дуже хворого (тяжка форма артри­ту) чоловіка з багатьма пораненнями. Він міг існувати лише під опікою ближніх. Об’єм моз­ку - 1625 см’ є більшим, ніж середній об'єм су-

Рис. 84. Череп та реконструкція вигляду неаддерталь ця а Монте Чірчео в Італії (за М Герасимовым)

часних людей. Датується часом 50 тис. р. тому. Власне морфологічні зміни черепа, що викли­кані хворобою, стали причиною звіроподібних реконструкцій неандертальців першої полови­ни XX ст.

Ля Феррасі (Франція). Це спеціально укла­дене поховання типових (чи класичних) неан­дертальців, що датується приблизно 50 тис. р. тому. Відкрите та досліджене Дені Пейроні і Луї Капітаном у 1909 р. Скелет чоловіка лежав голо­ва в голову з кістяком жінки, а поряд - рештки 5-ох дітей віком від кількох місяців до 10 років. В захороненні знайдена кістяна пластинка з гра­вірованими знаками? [Зубов, 2004].

Лє Мустьє (Франція). Мустьє належить до епонімних, найвідоміших знахідок неандер­тальської культури. Знахідки первісної людини в дордонській печері були відкриті в 1909 р. (ав­тор відкриття невідомий). Тут знайдені рештки підлітка 15-ти років - майже повний скелет, на­вколо якого виявлені різноманітні кам’яні зна­ряддя (які пізніше дали підстави для наймену­вання цілої епохи і культури). Датується віком 45 тис. р. тому. Багато питань щодо цього захо­ронения залишаються невиясненими дотепер (непрофесійні розкопки і наслідки бойових дій Другої світової війни у цьому районі).

Регурду(Дордонь, Франція). Грот, у якому у 1957 р. відкрито рештки індивіду віком при близно 25 років - нижня щелепа і більша час­тина посткраніального скелету, які містилися у штучно викопаній ямі, вистеленій вапняковими плитами, а зверху укладеній каменем у вигляді піраміди [Дробышевский, 2006]. На щелепі по­мітний легенький підборідний виступ (типу сапієнса), хоч інші кістки є типовими для неан­дертальців. Датується 70 тис. р. тому.

Гібралтар І (Іспанія). Знахідки в печері поблизу відомої протоки, що належать до най­давніших - 1848 р. (ще до відкриття в долині Неандерталь в Німеччині). Знайдено череп жін­ки приблизно 40-річного віку з об’ємом мозку 1270 см³.

Монте Чірчео {Італія). Спеціально у кладене захоронения в гроті, оточене кам’яною кладкою, виявлене А. Бланком у 1939 р. (поруч - кам’яні знаряддя праці). Тут був похоронений Мужчи­на-неандерталець віком 40 років з об’ємом моз-

Рис. β5. Знахідки решток неандертальської людини в Центральній і Західній Європі

ку 1550 м3, який датується 50-60 тис. р. У 1950 р. здійснене ще одне відкриття - знайдено нижню щелепу класичного неандертальця також з ви­разними сапієнтними рисами.

4.4.