Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель

1. Техногенно забруднені землі — це землі, забруд­нені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її* негативного впли­ву на довкілля і здоров'я людей.

2. До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруд­нені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При використанні тех­ногенно забруднених земель враховуються особливо­сті режиму їх використання.

3. Особливості режиму і порядку використання техногенно забруднених земель встановлюються за­конодавством України.

Екологічна ситуація в Україні багато в чому визна­чається забрудненням ґрунтів шкідливими й токсич­ними речовинами. Надходження до ґрунту незначних кількостей токсикантів, як правило, не супроводжується вимірюваними змінами самого ґрунтового тіла, тому діагностувати початок техногенної деградації ґрунтів украй складно. Тому досить важливими стає саме ви­значення поняття «забруднення ґрунтів».

Під техногенним забрудненням слід розуміти ек­зогенне привнесення до ґрунту полютаятів, що обумо­влює негативні зміни його фізичних, фізико-хімічних і агрохімічних властивостей, погіршення умов життєді­яльності ґрунтової біоти й зоофауни, порушення нор­мального росту і розвитку культурних рослин аж до

446

їхньої загибелі. Виходячи а цього, ґрунти визначають у такий спосіб:

1) Техногенно недеформовані ґрунти — ґрунти, що зазнають спорадичного впливу техногенних викидів регіонального або континентального характеру. Вміст важких металів у орному шарі таких ґрунтів у межах або трохи вище кларків. У проведенні спеціальних заходів з очищення такі ґрунти не мають потреби.

2) Техногенно змінені ґрунти — ґрунти, що знахо­дяться в зоні випадання техногенних викидів, але без явно виражених ознак фізичної і фізико-хімічної де­градації. Вміст важких металів у орному шарі таких ґрунтів трохи (у 1,6-2 рази) вищий або в межах ГДК.

3) Техногенно порушені ґрунти — ґрунти, що зна­ходяться в зоні тривалого локального впливу техноген­них викидів або аварій на промислових підприємствах, зі вмістом важких металів у орному шарі в десятки і сотні разів вищим за ГДК. Це ґрунти з явно вираже­ними ознаками фізичної і фізико-хімічної деградації. Відмітною рисою таких ґрунтів є те, що культурні ро­слини, вирощувані на них, гинуть на різних етапах онтогенезу. Період проведення спеціальних заходів щодо очищення таких ґрунтів складає від 5-10 до 40-50 років залежно від рівня їхнього забруднення.

За оцінками Національного наукового центру «Ін­ститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколов­ського» загальна площа забруднених земель складає близько 9 млн. га, з них 4,2 млн. га — радіаційно за­бруднені землі; 2,0 млн. га — землі, забруднені важ­кими металами; 2,8 млн. га — землі, забруднені ток-сикантами органічного і неорганічного походження.

Режим використання забруднених земель залежить від їхнього призначення. На техногенно забруднених сільськогосподарських угіддях збільшуються (на 25-30 %) дози внесення органічних добрив, обов'язково

447

застосовуються кальційвмісві речовини, змінюється використання вирощеної рослинницької продукції — призначена для продовольчих цілей передається на технічні.

Особливої уваги вимагають землі, що зазнали впли­ву від різних аварій і містять у собі значні кількості радіонуклідів, важких металів, нафтопродуктів і інших токсичних речовин. Землі сільськогосподарських угідь підлягають виведенню з категорії «землі сільськогос­подарського призначення» у зони відчуження. Надалі ці землі підлягають консервації без застосування за­ходів очищення, або, якщо це виправдано, із застосуван­ням методів детоксикації.