Стаття 97. Обов'язки підприємств, установ та організацій, що проводять розвідувальні роботи

1. Підприємства, установи та організації, які здій­снюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та' інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

2. Строки і місце проведення розвідувальних ро­біт визначаються угодою сторін.

3. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботаніч­них, меморіальних парків, поховань і археологічних

247

пам'яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.

4. Підприємства, установи та організації, які про­водять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодову­вати власникам землі та землекористувачам усі збит­ки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у по­передній стан.

5. Спори, що виникають при проведенні розвіду­вальних робіт, вирішуються у судовому порядку.

При тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт збитки визначаються угодою між власником землі або землекористувачем та підприєм­ствами, установами й організаціями — замовниками розвідувальних робіт з обумовленням розмірів збитків і порядку їх відшкодування в договорі. При недосяг-ненні згоди розміри збитків визначаються комісіями, створюваними Київською та Севастопольською міськи­ми, районними державними адміністраціями, виконав­чими комітетами міських (міст обласного підпорядку­вання) рад.

Такі угоди укладаються в письмовій формі та мо­жуть бути нотаріально посвідчені. Вони повинні міс­тити: назву сторін ^(прізвище, ім'я та по батькові гро­мадянина, назву юридичної особи); предмет угоди (зе­мельна ділянка з визначенням її місця розташування та цільового призначення); площі, на якій будуть про­водитися ці роботи; види робіт, які будуть проводити­ся на термін їх проведення; за рішенням яких орга­нів вони будуть проводитися; зобов'язання відшкоду­вати усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а та­кож обов'язок привести займані землі у попередній стан за рахунок відповідної юридичної особи, що про­водить ці роботи.

Такі ж самі умови мають бути узгоджені і з земле­користувачем. Законодавство передбачає при цьому захист прав та інтересів землекористувачів та земле­власників (стаття 152 Земельного кбдексу).

На землях природно-заповідного фонду та істори­ко-культурного призначення у виняткових випадках для суспільних та інших потреб, в тому числі розві­дувальних робіт, дозволяється їх проведення тільки за рішенням Кабінету Міністрів України. Згідно пун­кту «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу ви­знаються недійсними рішення інших органів влади або самоврядування щодо надання дозволу на прове­дення цих робіт.

В разі порушень цього порядку, а саме: надання дозволу іншими органами влади або самоврядування, порушенні вимог наданих дозволів на тимчасове про­ведення таких робіт, псуванні, пошкодженні чи знищен­ні природних комплексів територій та об'єктів приро­дно-заповідного фонду або історико-культурних ком­плексів, самовільне проведення цих робіт, порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням і інші порушення тягнуть за собою адміністративну, цивіль­ну або кримінальну відповідальність згідно статтям 21, 144,152,154-157, 211 Земельного кодексу та статті 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Розміри збитків та порядок їх відшкодування при тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвіду­вальних робіт передбачається постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року, яка затвер­дила «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».1

Неодержані доходи — це доходи, які міг би одержа­ти власник землі або землекористувач із земельної ділянки і які він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ або організацій.

1 Зібрання постанов уряду України.— 1993.— № 10.— Ст. 193.

о л г»

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, еколо­гічному стані ґрунтів внаслідок проведення геологороз­відувальних робіт підлягають рекультивації (стаття 166 Земельного кодексу). Рекультивація відбувається замовником розвідувальних робіт або за його кошти землевласниками та землекористувачами.

Вирішення цієї категорії земельних спорів перед­бачається частинами другою та п'ятою статті 158 Зе­мельного кодексу, Законом України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України»1, а також цивільно-процесуальним законодавством України.

Вирішуючи позови про відшкодування власникам землі і землекористувачам збитків, заподіяних забруд­ненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що такі збитки відшкодовуються в повному обсязі. їх розмір визначається з урахуванням витрат на віднов­лення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати із земель­ної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за при­значенням, або до повернення самовільно зайнятої ді­лянки.

При розгляді позовів про відшкодування збитків судам слід з'ясовувати наявність у відповідача мож­ливості провести роботи по відновлевню попередньої якості землі. Якщо така можливість є, суд може з ура­хуванням думки позивача зобов'язати відповідача від­шкодувати збитки в натурі, встановивши для цього відповідний строк.2

1 Урядовий кур'єр, 27 березня 2002 р.

2 Див.: пункти 15-18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1996 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (Вісник Верховного Суду України.— 1997.— № 1.— С. 2).

250