Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

1. При ліквідації сільськогосподарських підпри­ємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паш), які проживають у цих населених пунктах.

2. Місце розташування земельних ділянок визна­чається з урахуванням вимог раціональної організа­ції території і компактності землекористування від­повідно до землевпорядних проектів, які затверджу­ються зборами власників земельних часток (паїв).

У ст. 29 розкриваються особливості виділення у натурі земельних часток (паїв) працівниками (члена­ми) сільськогосподарських підприємств двох типів при їх ліквідації, а саме: працівниками державних і кому­нальних сільськогосподарських підприємств, які лік­відуються у зв'язку з їх приватизацією (ст. 25) та чле­нами колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які отримали землю у колективну влас­ність до 1 січня 2002 р. Однак, якщо колективні та інші сільськогосподарські підприємства, які отримали зем­лю у колективну власність, до 1 січня 2002 р. припи-

69

нили свою діяльність у зв'язку з їх реорганізацією, то положення цієї статті до них не застосовуються.

В процесі ліквідації зазначених сільськогосподар­ських підприємств вони або їх працівники (члени) укладають договір з землевпорядною організацією на виконання відповідних землевпорядних робіт, в резуль­таті яких має бути розроблений землевпорядний про­ект (Проект організації території земельних часток (паїв), на якому проектуються земельні частки (паї). При цьому місце розташування земельних часток (паїв) повинне бути спроектоване таким чином, щоб при ви­діленні їх у натурі кожний власник земельної частки (паю) отримав найближчу до його населеного пункту вільну земельну ділянку. Саме тому перед перенесен­ням у натуру (на місцевість) такий землевпорядний проект підлягає затвердженню загальними зборами власників земельних часток (паїв).

Разом з тим, слід відмітити, що держава гарантує кожному громадянину-власнику земельної частки (паю) право на виділення її в натурі у вигляді земель­ної ділянки та отримання державного акта на право власності на землю. Це означає, що якщо всі чи якась частина інших працівників (членів) сільськогосподар­ського підприємства, що ліквідується, не виявлять ба­жання отримати земельні ділянки у розмірі земельних часток (паїв) або не приймуть участь у загальних збо­рах власників таких паїв, то це не позбавляє зацікав­леного громадянина права на отримання земельної частки (паю) у натурі. У разі виникнення спору такий громадянин може звернутися за захистом належного йому права на виділення земельної частки (паю) у натурі до суду.