Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств

1. Сільськогосподарським підприємствам, устано­вам та організаціям, крім державних і комунальних,

67

землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.

2. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного фонду земельних ділянок їх засновників та придбання зе­мельних ділянок за договорами купівлі-продажу, да­рування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

3. Реалізація права власності на землю зазначе­ними сільськогосподарськими підприємствами здій­снюється відповідно до закону.

У статті, що коментується, зазначається, що землі сільськогосподарського призначення можуть належа­ти на праві власності лише приватним сільськогоспо­дарським юридичним особам. До них відносяться всі сільськогосподарські підприємства, установи та орга­нізації, крім тих, які знаходяться у власності держави чи територіальних громад. Державні і комунальні сіль­ськогосподарські юридичні особи, на відміну від при­ватних, можуть володіти землями сільськогосподарсь­кого призначення на праві постійного користування. Разом з тим, слід мати на увазі, що приватні, держанні та комунальні сільськогосподарські юридичні особи можуть використовувати земельні ділянки на основі договору оренди землі.

Приватні сільськогосподарські юридичні особи мо­жуть набувати право власності на землю різними спо­собами, перелік яких не є вичерпним. Так, по-перше, приватні сільськогосподарські юридичні особи набува­ють право власності на ті земельні ділянки сільсько­господарського призначення, які вносяться засновни­ками цієї юридичної особи до її статутного фонду. По-друге, приватні сільськогосподарські юридичні особи можуть набувати право власності на землю шляхом укладення цивільно-правових угод — договорів купі­влі-продажу, дарування, міни тощо.

Положення частини 3 ст. 28 адресоване в першу чергу органам державної влади, які наділені повноваження­ми приймати правові акти. Зміст цієї частини полягає в тому, що питання реалізації права власності на зем­лю можуть регулюватися законом. Ті ж з органів дер­жавної влади, які наділені повноваженнями приймати лише підзаконні акти (Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади України), вправі приймати правові акти, спрямовані на забезпечення положень закону щодо реалізації права власності на землю. Разом з тим, положення цієї частини ст. 28 сто­суються і приватних сільськогосподарських юридичних осіб. Якщо такі особи уклали угоду про набуття права власності на землю, керуючись підзаконним правовим актом, який суперечить чи не відповідає закону, то така угода може бути визнана недійсною.