<<
>>

Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод

1. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право на­бувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-право­вих угод.

2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Громадяни та юридичні особи України, а також те­риторіальні громади та держава, крім договору купів-лі-продажу, мають право набувати у власність земель­ні ділянки від інших власників на підставі договорів міни (бартеру), дарування, а також шляхом успадку­вання за законом або за заповітом та інших цивіль­но-правових угод.

Укладення вищезазначених цивільно-правових угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу Укра­їни та з урахуванням вимог Земельного кодексу. Зок­рема, за договором міни власник земельної ділянки може обміняти її як на іншу земельну ділянку, так і майно (житловий будинок, виробничі приміщення, тех­ніку, сільськогосподарську продукцію та ін.) Кожна із сторін міни вважається продавцем того майна (землі), яке він надає в обмін і покупцем майна (землі), яке вона отримує. До договору міни застосовуються відповідні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не витікає із змісту відносин сторін.

За договором дарування власник земельної ділян­ки передає її безоплатно у власність іншій особі (фізич­ній чи юридичній).

Договори міни, дарування, а також інші цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки підлягають обо­в'язковому нотаріальному посвідченню.

354

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод:

  1. Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки
  2. Глава 20. Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
  3. 60. Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Суб'єкти права власності на землі сільськогосподарського призначення.
  4. Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
  5. № 103. Цивільно-правові способи захисту права власності та інших речових прав.
  6. ТЕМА 7. ПРАВО ВЛАСНОСТІ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ Поняття і зміст права власності. Римські юристи оперували двома поняттями для визначення права власності. Поняття «dominium» охоплювало не тільки майно, але й владу домовладики над своїми підвладними. Поняття «proprietas» визначало приналежність речі певній особі. Класична юриспруденція визначала власність як повну владу над речами. Зокрема, власник земельної ділянки мав право на усе, що знаходилося над і під ділянкою. Зміст права власності розкривається ч
  7. Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
  8. Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
  9. Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності
  10. Стаття 125. Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою
  11. Поняття та види цивільно-правових угод
  12. Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку