<<
>>

Поняття та види цивільно-правових угод

Угода є основною підставою виникнення зобов'язань; вона установлює певні

суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що її уклали. Угоду

можна визначити як договір двох або декількох осіб, спрямовану на

встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

Предметом угоди

завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Якщо предметом

буде неправомірна дія, тобто незаконна, то така угода визнається недійсною.

Угода вважається дійсною за дотримання таких умов: законності дії;

волевиявлення сторін; дотримання встановленої законом форми угоди; правота

дієздатності сторін. Головним елементом кожної угоди є воля сторін,

спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить законові. Змістом

будь-якої угоди є права та обов'язки сторін, установлені ним. Зміст будь-

якої угоди характеризується її умовами. Прийнято розрізняти істотні,

звичайні та випадкові умови угоди. Істотними є ті умови угоди, що визнані

такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті

умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди До

звичайних умов відносять ті, які самі по собі передбачаються, скажімо,

місце виконання договору. Ці умови не обов'язково повинні бути включені до

угоди. Випадковими визначаються такі умови угоди, які зазвичай у угодах

такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені договіром

сторін. У угоді може бути зафіксовано волю однієї, двох чи кількох осіб.

Угоди, що базуються на волевиявленні однієї особи, називаються

односторонніми (приміром, заповіт, відмова від прийняття спадщини. Угоди, в

яких виявлено волю двох осіб, називаються двосторонніми (наприклад, договір

купівлі-продажу, оренди і т. ін.). Угоди, в яких беруть участь більш як дві

особи, називаються багатосторонніми договір про сумісну діяльність із

спорудження житла, будівництва шляхів, шкіл і под.).

Розрізняють угоди

реальні й консенсуальні. Реальні угоди вважаються укладеними, тобто

набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних

дій (скажімо, договір позики слід уважати укладеним, коли позикодавець

передав позичальникові певну суму грошей). Консенсуальні угоди вважаються

укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з

основних умов договору (наприклад, купівля-продаж, найом, підряд тощо). За

формою угоди можуть бути усними й письмовими. Письмові, своєю чергою,

поділяються на прості й нотаріально засвідчені. У процесі укладення угоди

розрізняють дві стадії: пропозицію укласти угоду і прийняття пропозиції.

Часто сторони самі визначають момент набрання угоди юридичної сили, тобто

момент, із якого угода уважається укладеною, про що прямо зазначають в

угоді — угода набирає чинності з такого-то дня місяця і року. В інших

випадках момент укладення угоди визначає закон. Момент набрання угоди

чинності має важливе значення, оскільки з цим моментом пов'язані певні

юридичні наслідки — перехід права власності до покупця, ризик випадкової

загибелі речі та ін.

<< | >>
Источник: Волкобой И.. Шпаргалка по теории государства и права (на украинском языке). 2011

Еще по теме Поняття та види цивільно-правових угод:

  1. Поняття та види цивільно-правових угод
  2. 65. Одержання хабара (ст. 368 КК). Одержання незаконної винагороди працівником держ. підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК). Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК).
  3. § 3. Предмет, підстави і доказування цивільного позову в кримінальній справі
  4. 4.5. Судовий розглядцивільно правових і господарських конфліктів
  5. 2.5. Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі
  6. Правове становище римських громадян.
  7. 2.1. Поняття міждержавної правової системи
  8. 2.2. Генезис ідеї європейської єдності та європейська правова інтеграція
  9. 2.3. Правова система Ради Європи: загальнотеоретичні аспекти
  10. 2.4. Загальнотеоретична характеристика правової системи Європейського Союзу
  11. 2.5. Взаємодія правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та правових систем держав-учасниць
  12. 3.3. Механізм взаємодії правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу
  13. 3.1. Поняття суб'єкта права в Стародавньому Римі
  14. Процесуальне становище потерпілого у кримінальному провадженні на підставі угоди про примирення
  15. Суб’єкти права на оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції: поняття, види та особливості їх правового статусу
  16. 2.1. Поняття уступки вимоги (цесії)
  17. Інтенсивність адміністративно-правового регулювання у сфері обігу зброї
  18. 1.1 Поняття та зміст адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні
  19. Поняття та значення поліцейських послуг у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку
  20. 4.1. Поняття та класифікація форм захисту трудових прав працівників
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -