РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ1"
В умовах переходу до ринку значно підвищується роль фінансового контролю, який в умовах розвитку ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, охоплення приватизацією різних галузей потребує суттєвого удосконалення.
Його розвиток нерозривно пов’язаний із вирішенням актуальних завдань в економіці України - збільшенням обсягу виробництва, зниженням собівартості продукції, підвищенням продуктивності праці, виявленням і використанням внутрішньогосподарських резервів [1, с. 69]. Проаналізуємо стан та розвиток фінансового контролю в умовах планової економіки та в сучасних умовах ринку.Корінна перебудова господарського і фінансового механізму неминуче викликала і відповідну перебудову контролю в країні. Необхідність такої перебудови диктувалася тим, шо сформована в умовах панування адміністративних методів управління система контролю була неефективна, зайво дробова, замкнута на відомчих інтересах, багато в чому залежала від тих організацій і посадових осіб, яких вона покликана була контролювати. Білуха про стан фінансового контролю в ті часи пише: “Фінансово-господарський контроль в умовах адміністративно-командної системи управління народним господарством був засобом закріплення влади панівної верхівки та обслуговування її інтересів” [2, с. 6]. В процесі контрольних процедур, ревізій діяльності підприємств функції контролю зводились до перевірки того, як адміністрація виконує вказівки вищого керівництва, незалежно від їх економічної доцільності та відповідності чинному законодавству. Таким чином, підприємства були не зацікавлені в підвищенні ефективності виробництва.
Основну мету фінансового контролю при соціалізмі вдало сформулював Е. Вознесенський: “...фінансовий контроль при соціалізмі - це діяльність державних і суспільних органів, що складається в перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою дотримання планових пропорцій у розширеному соціалістичному відтворенні” [3, с.
9]. В ході демонтажу командно- адміністративної системи в умовах незалежності України було змінено пріоритети, які забезпечують поступальний розвиток економіки. Основою вирішення фінансових проблем держави тепер визначено не адміністративні методи управління і фіскальні функції, а першочергове зміцнення фінансів суб’єктів підприємницької діяльності, інших юридичних осіб та домашніхт Вісник ЖІТІ. - 2002. - № 18. - с. 178-182
господарств через застосування методів правового і економічного регулювання [4, с. 10] різноманітні, причому сфера їхнього поширення при переході від однієї формації до іншої постійно розширюється, змінюються задачі контролю, його зміст, організаційні форми його здійснення внаслідок причин економічного, політичного і соціального характеру” [5, с. 5].
Після початку реформ у Росії в серпні 1991 року, що призвели до розвалу СРСР та виникнення СНД, перед суспільством постала задача переосмислення ролі держави в управлінні національною економікою і сутності державного фінансового контролю як невід’ємної частини державного управління, маючи на увазі, що “ослаблення 6). Тобто, перехід від однієї формації до іншої завжди супроводжується змінами в контрольних функціях суб'єктів контролю. Це підтверджує Й. Лесів, який пише, що “при плануванні переходу від командно- адміністративної економічної системи до ринкової необхідна розважлива обережність і обґрунтована необхідність. Контрольні функції в суспільстві досить контрольної функції призводить до формалізму здійснення управління. Від дієвості контролю, таким чином, залежить значною мірою ефективність роботи органів управління” [6, с. 14]. Суспільству в цих нових змінених умовах слід відповісти на три споконвічних питання: що контролювати, навіщо і яким чином. Слід пам'ятати, що ринкова економіка ґрунтується на матеріальних інтересах її учасників, а ринок спонукає до раціонального господарювання, досконалого ведення обліку і фінансово-господарського контролю витрат і прибутків.
Незважаючи на те, що перехід до ринку був великим кроком вперед, майже всі науковці зазначають, що саме ринкова економіка сприяла виникненню ряду нових проблем щодо фінансового контролю, а саме:
а) бюджетна криза протягом всіх ринкових реформ диктує нагальну потребу розробки принципово нових підходів до здійснення державного контролю над бюджетними потоками.
Незважаючи на наявність у структурі органів державного управління спеціальних інститутів фінансового контролю, суспільство не задоволене результативністю їх діяльності. Фінансовий контроль має здійснюватись не тільки в межах, визначених законодавством (відповідати закону), але й бути доцільним, ефективним, окупним [4, с. 105]. Прийняття державних рішень завжди сполучено з вибором між ефективністю і справедливістю. Але чи може його ігнорувати орган, що здійснює державний фінансовий контроль? Немає сумнівів, що контрольна діяльність інституту рахункових палат не може спиратися на критерій чистої ефективності, тому що ризикує порушити принцип справедливості. Але важливо мати на увазі й інше. Кінцевий споживач бюджетних коштів також причетний до прийняття державних рішень. У контексті даних міркувань ефективність цих рішень завжди відносна. Критерієм же рівня відносної ефективності є різниця між можливим результатом з позицій справедливості і фактичним результатом.Раціональна бюджетна політика припускає серйозний аналіз не тільки спектра можливих компромісів, але і кінцевих результатів, до яких вона призводить при реалізації кожного з них з погляду всіх зацікавлених сторін;
б) криза платіжної системи, що поглиблюється протягом всіх ринкових реформ висвітлила головну ланку або основний генератор неплатежів в Україні - неефективну організацію руху фінансових ресурсів держави і, насамперед, їх розподіл та перерозподіл через бюджет і позабюджетні фонди. Широкомасштабні перерозподільчі процеси, що пов’язані з цим рухом, дотепер не одержали адекватного відображення в системі державного фінансового контролю;
в) вступивши в нові господарські відносини, Україна не могла відразу окреслити правове поле їхнього здійснення. Звідси виникла проблема збору податків, безкарний відтік капіталу, величезні масштаби тіньової економіки і участь комерційних банків у її організації. Немає сумнівів, що без активного втручання органів державного фінансового контролю в ці області економічного життя сучасної України змінити ситуацію на краще є неможливим;
г) в результаті ринкових перетворень в Україні склалась нова фінансова система, що є адекватною ринковим відносинам. Однак, виступаючи як об’єкт системи державного фінансового контролю, вона вимагає переробки сформованої системи контролю на новій концептуальній основі;
д) сьогодні суттєво змінилась природа предмету фінансового контролю.
Фактично повсюдно поряд з коштами і майном фінансового контролю підлягають операції з фінансовими інвестиціями і нематеріальними активами, а демократизація, роздержавлення, лібералізація цін викликали до життя нові сфери підприємницької діяльності (обслуговування боргових зобов'язань юридичних осіб, аудиторські і консалтингові послуги тощо), щодо яких контрольні функції держави не були законодавчо закріплені (звідси вибух вседозволеності і шахрайства) [4, с. 106];е) існуючі роботи, надавати методичну і практичну допомогу підприємствам в організації фінансово-економічної роботи [7].
Про поєднання централізованого і децентралізованого впливу на об'єкт фінансового контролю пише і М. Білуха: “Досвід показує, що такі заходи не відкидають прямого централізованого впливу на власника капіталу. Шкідливе не централізоване управлінське реагування, а перевищення його міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління економікою від економічної зацікавленості господарюючого суб’єкту. Контроль має своєчасно виявляти якість управлінських рішень ще до виникнення втрат, оскільки перевищення витрат виробництва або відставання в оновленні продукції призводять до втрати ринку збуту на користь конкурентів. Звідси неминуче падіння прибутків, неплатоспроможність, не конкурентоспроможність, банкрутство [2, с. 7].
Погляди М. Білухи поділяє і Н. Хімічова, яка стверджує, що “основний зміст фінансового контролю у відносинах, регульованих фінансовим правом, полягає, у тому числі, у виявленні внутрішніх резервів виробництва - можливості підвищення рентабельності господарства, росту продуктивності праці, більш ощадливого й ефективного використання матеріальних ресурсів і коштів” [8, с. 83].
У такому великому середовищі, яким на сьогоднішній день є державне управління соціально-економічними процесами, все більшого значення набуває саморегулювання керованих систем. Реальне виконання державних планів і програм органами управління можливо тільки при умовах забезпеченості умов саморегулювання.
“Економіка - не машина, яку можна або включити, або виключити. Вона не повинна цілком залежати від державного управління... Тому роль автоматичних механізмів саморегулювання в ній повинні грати не стільки ЕОМ, АСУ і т.п. .., скільки економічні механізми, До них належать потреби людей, матеріальна зацікавленість, господарський розрахунок, прямі договірні зв’язки між господарськими осередками, контроль і регулювання через товарно- грошові відносини, на які важливо повною мірою спиратися як при розробці державних планів, так і в процесі їхньої реалізації... Здається, що загальний напрямок пошуків повинен бути таким, щоб державне планування і управління в цілому базувалось на ефективній системі саморегулювання економіки” [9, с. 178].Окремі автори стверджують, що “такий підхід, безумовно, правомірний, хоча і неповний. Механізм зворотного зв’язку складає серцевину контролю”.
Е.А. Ровинський, визначаючи “нові моменти” у розвитку інституту фінансового контролю, відзначає, що “його основним змістом стала фінансово- економічна контрольна діяльність, що полягає в поєднанні форм і методів фінансового контролю з глибоким вивченням і знанням конкретного стану господарської і фінансової діяльності об’єкта, що перевіряється” [10, с. 45]. Як підкреслює Е.А. Ровинський, “наявний у цій області досвід показує, що передбачена фінансовими органами фінансово-економічна контрольна робота робить більш діючим і ефективним інститут фінансового контролю в зміцненні фінансової дисципліни і стимулюванні росту економіки” [10, с. 45].
Однак існує і ряд “старих” проблем, які перейшли нам у спадок від СРСР. При всій очевидній необхідності розробка концепції державного фінансового
контролю, адекватної новим реаліям, затяглася на багато років. Ще в 1973 році Е.А. Вознесенський справедливо відзначав, що “ознайомлення з практикою організації фінансового контролю і зіставлення її з теоретичною розробкою, що мається в спеціальній літературі, дозволяє зробити висновок про відоме відставання теорії від практики.
Замість того, щоб бути діючим знаряддям удосконалення практики, теорія фінансового контролю нерідко лише пасивно відбиває окремі її сторони” [3]. Такий стан речей зберігається й у наш час. П. Рябчиков писав: “Необхідно критично усвідомити багаторічну практику контролю, відповідність його сучасним умовам” [П, с. 4].У ході проведення економічних реформ в Україні спостерігається істотне зниження сфери державного управління економікою, перехід до м’якого державного регулювання процесів, що відбуваються в національному господарстві.
Тема державного фінансового контролю була актуальною в умовах командно-адміністративної системи і залишається актуальною і сьогодні. Основні задачі фінансового контролю, які він повинен виконувати для того, щоб бути ефективним в ринкових умовах, є наступні:
1) забезпечення дотримання діючого законодавства в області оподатковування юридичних і фізичних осіб, що відносяться до різних організаційно-правових форм;
2) правильність ведення бухгалтерського обліку на всіх об’єктах контролю;
3) правильність складання і виконання державного бюджету;
4) перевірка майнового стану й ефективності використання державних фінансових, трудових і матеріальних ресурсів підприємств і установ;
5) виявлення резервів росту фінансових ресурсів держави;
6) правомірність і ефективність використання позабюджетних фондів і правильність здійснення валютних операцій.
Даним переліком не вичерпуються всі задачі державного фінансового контролю, тим більше ці задачі змінюються разом зі змінами у фінансовій системі. Але навіть цей перелік задач досить різноманітний за своїм характером. Ця обставина визначає поділ функцій контролю між інститутами державного фінансового контролю. При цьому ключову роль в організації державного фінансового контролю в ринковій економіці приділяється законодавчим (представницьким) органам влади.