<<
>>

2.11.1.Методичні поради до вивчення теми

Насамперед, необхідно пам‘ятати, що поняття дитини (дітей) застосовується у правовій системі в двох значеннях. По-перше, це громадяни, які не досягли певного віку. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років).

До досягнення нею чотирнадцяти років дитина вважається малолітньою. У віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років дитина є неповнолітньою. По-друге, діти – це особи, які походять від інших осіб (своїх батьків) і є їхніми родичами першого ступеню по прямій нисхідній лінії (найближчий ступінь родства).

Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони (чи перебували раніше) у шлюбі та чи проживають разом з дитиною. Діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи були їхні батьки у шлюбі між собою.

Батьки зобов’язані, передусім забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я та не пізніше одного місяця з дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Вони повинні визначити дитині прізвище, ім’я та по батькові. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, а якщо вони різні, то за їхньою згодою; за загальним правилом дитині може бути дане не більше двох імен.

На батьків покладається обов’язок виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Всі питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. А той з батьків, з яким проживає дитина, не вправі перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, у віці від десяти років - за спільною згодою батьків та самої дитини, а після досягнення чотирнадцяти рокiв - нею самою.

Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей покладається на їх батьків, які діють без спеціальних на те повноважень. В разі одруження неповнолітні набувають дієздатності в повному обсязі і з моменту одруження здійснюють захист своїх прав самостійно.

Батьки зобов’язані поважати дитину. Батьківські права не можуть здійснюватися в суперечності з інтересами дітей. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї, звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а після досягнення 14 років - безпосередньо до суд.

Якщо мати чи батько неналежно виконують чи зловживають своїми батьківськими правами, вони можуть бути позбавлені цих прав. Позбавити батьківських прав може суд за наявності однієї з таких підстав: батьки не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров‘я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; батьки є хронiчними алкоголiками або наркоманами; вони вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд обов’язково перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена, або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

<< | >>
Источник: Шимон С.І.. СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. 2003

Еще по теме 2.11.1.Методичні поради до вивчення теми:

  1. Мельник О.О.. Господарське право, 2005
  2. 1.1.1. Методичні поради до вивчення теми.
  3. 2.2.1. Методичні поради до вивчення теми.
  4. 2.3.1. Методичні поради до вивчення теми
  5. 2.4.1.Методичні поради до вивчення теми
  6. 2.5.1.Методичні поради до вивчення теми
  7. 2.6.1. Методичні поради до вивчення теми
  8. 2.7.1.Методичні поради до вивчення теми
  9. 2.8.1. Методичні поради до вивчення теми
  10. 2.9.1. Методичні поради до вивчення теми
  11. 2.11.1.Методичні поради до вивчення теми
  12. 2.12.1. Методичні поради до вивчення теми
  13. 2.13.1. Методичні поради до вивчення теми.
  14. 2.14.1. Методичні поради до вивчення теми.
  15. 2.15.1. Методичні поради до вивчення теми
  16. §2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками крадіжки і початкового етапу розслідування