<<
>>

2.1.9. Потреби та їх взаємодія з компонентами об’єкта злочину

Прагнення до задоволення потреб – рушійна сила будь-якої діяльності індивіда, соціальних груп або суспільства в цілому. У процесі індивідуального чи суспільного життя у суб’єктів постійно виникають ті чи інші потреби, іноді досить суттєві та необхідні для їх нормального існування.

Суб’єкти усвідомлюють необхідність цих потреб. На цьому зосереджується їхня увага, у них виникає зацікавленість у задоволенні зазначених потреб (інтереси). Такі інтереси можуть бути настільки важливими, що їх враховує законодавець, формулюючи у нормативних актах відповідне цим інтересам суб’єктивне право особи (осіб). З урахуванням цього суб’єкт обмірковує способи задоволення потреби та ухвалює рішення – діяти певним чином. Дії (взаємодії) суб’єктів створюють потрібні для них блага чи забезпечують придбання нових благ або збереження існуючих. Вони ж зумовлюють необхідні для досягнення поставленої мети соціальні зв’язки. Після цього блага зберігаються, споживаються або використовуються людьми.

Суспільна небезпечність діяння значною мірою зумовлюється його здатністю спричинити шкоду людям та їхній суспільно корисній діяльності, спрямованій на створення, придбання та збереження благ, необхідних для задоволення людських потреб. Злочин загрожує всім найважливішим складовим такої діяльності. Зокрема, небезпечність діяння полягає у його спрямованості проти інтересів і суб’єктивних прав потерпілих. Крім того, може дезорганізувати, порушити соціальні зв’язки або вплинути на матеріалізовані блага, посягаючи таким чином і на інші охоронювані законом цінності, чи позбавити потерпілих нематеріалізованих благ. У кінцевому підсумку злочин унеможливлює або ускладнює задоволення індивідуальних або соціальних потреб. Підвищена небезпечність злочину полягає і в тому, що зазначені вище компоненти об’єкта злочинного посягання є значними цінностями – як самі потерпілі, так і їхні інтереси, діяльність, права та блага, що їм належать. Тому вказані цінності бере під захист кримінальний закон.

Отож, основними складовими цінностей, на які посягає злочинне діяння (об’єкта злочину), є: 1) потерпілі; 2) їхні інтереси та права; 3) соціальні зв’язки (дії, взаємодії та взаємозв’язки); 4) блага (матеріалізовані – предмети або нематеріалізовані).

Таку структуру об’єкта зумовлюють як його фактичний склад, так і функціональне значення компонентів цього елементу складу злочину. Адже склад злочину – це інформаційна модель злочину певного виду. Вона відображає найбільш важливі та специфічні його характеристики. Тому основне призначення кожного елементу складу злочину та ознак, що їх характеризують,– нести максимальне сенсове навантаження, відображувати специфіку того чи того злочину. При цьому кожний елемент складу злочину робиить свій своєрідний внесок у «юридичний портрет» злочинного діяння конкретного виду.

У зв’язку з таким цільовим призначенням зазначені вище компоненти охоронюваних кримінальним законом цінностей виконують і відповідні функції, а саме:

1. Інформація про потерпілих та їхні інтереси дає можливість визначити, проти кого і проти чого було спрямоване злочинне діяння.

2. Визначення прав, порушених злочинним діянням або порушених чи дезорганізованих ним соціальних зв’язків або предметів, на які діяла винна особа, дає інформацію щодо механізму заподіяння шкоди об’єктові злочину.

3. Вказівка на блага, їхній конкретний вид і зміст дозволяє відповісти на питання, чому саме могла бути заподіяна чи спричиняється шкода.

<< | >>
Источник: ФЕСЕНКО ЄВГЕНІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ТА СИСТЕМИ ЗАХОДІВ З ЙОГО ОХОРОНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктораюридичних наук. Київ–2004. 2004

Скачать оригинал источника

Еще по теме 2.1.9. Потреби та їх взаємодія з компонентами об’єкта злочину:

  1. 18. Взаємодія митних органів з іншими державними органами.
  2. 5.2. Конфліктна поведінкаяк взаємодія сторін
  3. 2.5. Взаємодія правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та правових систем держав-учасниць
  4. 2.6. Колізійний механізм як складова частина правового механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць
  5. 3.3. Механізм взаємодії правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу
  6. СХЕМА організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади
  7. РОЗДІЛ 12. АНАЛІТИЧНЕ ТА КОНСАЛТИНГОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  8. Під юридичною взаємодією держави та особи
  9. Взаємодія держави і громадянського суспільства.
  10. Види, принципи та інструменти взаємодії державного та місцевих бюджетів у зарубіжних країна
  11. Глава 5 Взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами органів внутрішніх справ, використання допомоги громадськості та засобів масової інформації при розслідування злочинів
  12. §2. Правові основи та організаційні форми взаємодії слідчого з оперативно-розшуковішч та іншими службами органів внутрішніх справ