46. Грубе порушення законодавства про працю.

Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю

Об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, на гарантовану заробітну плату, на відпочинок. Потерпі-лим від цього злочину може бути працівник.

З об'єктивної сторони злочин може виявлятися у діях або безді-яльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю. Звільнення з роботи має визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого по-рядку звільнення, визначеного законом. Злочин вважається за-кінченим: у разі незаконного звільнення з роботи — з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівни-ком; у разі іншого грубого порушення законодавства про працю — з моменту фактичного вчинення такого діяння незалежно від його наслідків.

Суб'єкт злочину — спеціальний, службова особа, якій надано право приймати працівника на роботу (поновлювати на роботі), звільняти його з роботи або документально оформляти його прий-няття (поновлення, звільнення), вирішувати питання щодо надання відпустки тощо, а також громадянин-підприємець, який викорис-товує найману працю і має визначені вище права щодо найманих працівників. Невиконання службовою особою рішення суду про поновлення на роботі слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 172, 382. Якщо особа була звільнена з роботи через помилку, винна службова особа може нести відповідальність лише за халатність (ст.ст. 367, 425 КК).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а перша його форма, крім того, особистим мотивом (помста, користь тощо).

Кваліфікуючою ознакою злочину є незаконне грубе порушення законодавства про працю щодо певних категорій працівників: не-повнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.