6. Кваліфікація незакінчених злочинів та злочинів, здійснених у співучасті.

Згідно ч.2 ст.13 КК незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Ч.1 ст.14 передбачає, що готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Відповідно до ст.15 замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею ОЧ Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Об'єктивними ознаками замаху є: вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину; недоведення злочину до кінця; причини недоведення злочину до кінця не залежать від волі винного. Особа або не виконує всіх дій, що утворюють об'єктивну сторону – незакінчений злочин (вбивця не встиг натиснути на курок, злодій був затриманий як тільки проникнув у житло), або не настають наслідки, зазначені у відповідній статті КК – закінчений (невдалий) замах (смерть потерпілого не настала через те, що вбивця промахнувся). Якщо злочин не доведений до кінця з власної волі особи, кримінально-караний замах відсутній внаслідок добровільної відмови (ст.17). З суб'єктивної сторони замах на злочин можливий тільки з прямим умислом.

Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст.26). Об'єднання зусиль двох або більше осіб при вчиненні злочину підвищує небезпечність самого злочину, полегшує його вчинення і приховування. Тому у деяких випадках співучасть розглядається як кваліфікуюча обставина, що тягне за собою більш сувору кваліфікацію злочину (напр., вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб - ч.2 ст.185), або вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п.2 ч.1 ст.67).