§ 2. Види співучасників

Співучасники в злочині можуть виконувати різні ролі — однорідні або різнорідні

функції. У частині 1 ст. 27 вказуються види співучасників, якими, крім

виконавця, визнаються організатор, підбурювач і пособник.

Іноді виділяють таку фігуру, як ініціатор злочину.

власне кажучи, є підбурювач або організатор. Тому законодавець не пішов по шляху

виділення такого співучасника, як ініціатор злочину.

Розглянемо докладно види співучасників.

1. Виконавцем (співвиконавцем) за ч. 2 ст. 27 вважається особа, яка у співучасті

з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що

не є суб'єктами злочину, вчинила конкретний злочин.

Звідси випливає, що виконавцем (співвиконавцем) є співучасник, що своїми діями

безпосередньо виконав повністю або хоча б частково (у якійсь частині) об'єктивну

сторону злочину. Тому, наприклад, при розбої виконавцем злочину є не лише той,

хто вилучає майно в потерпілого, але і той, хто в момент вилучення застосовує

насильство до жертви. Виконавцем у цьому злочині є і той, хто тільки, наприклад,

тримає потерпілого за руки, позбавляючи його можливості пручатися, закриває

потерпілому рота, щоб він не покликав на допомогу. Усі ці особи — виконавці

розбою, тому що кожний з них виконує якусь частину об'єктивної сторони злочину

(розбою). Головне, щоб особа своїми безпосередніми діями виконала діяння,

описане в законі (у диспозиції статті Особливої частини КК), або його частину як

ознаку об'єктивної сторони конкретного складу злочину.

Без виконавця немає співучасті, тому що тільки він вчиняє задумане, він

реалізує, завершує умисел співучасників. І в цьому розумінні виконавець —

визначальна, центральна фігура в співучасті.

Далі, із закону видно, що виконавцем визнається й особа, що використовує для

вчинення злочину осіб, які не є суб'єктом злочину.

посередня винність (інакше її називають посереднє заподіяння чи посереднє

виконання). Воно має місце там, де як фактичний (так би мовити, фізичний)

виконавець злочину виступає особа, що не є суб'єктом кримінальної

відповідальності внаслідок неосудності або недосягнення віку кримінальної

відповідальності (наприклад, доросла особа залучає до вчинення крадіжок майна

малолітніх).

У таких ситуаціях особа, що фактично вчиняє злочин, не несе кримінальної

відповідальності внаслідок її неосудності чи недосягнення віку. Особа, що

використовує неосудного або особу, яка не досягла віку кримінальної

відповідальності, розглядається як виконавець вчиненого злочину. Тут особа, яка

фактично вчинила злочин

(тобто неосудний чи малолітній), виступає як своєрідне знаряддя чи засіб

вчинення злочину. Посередня винність відповідно до п. 9 ст. 67 розцінюється як

обставина, що обтяжує покарання.

2. Організатор (ч. З ст. 27) — це особа, яка організувала вчинення злочину або

керувала його вчиненням. Організатор посідає особливе місце в співучасті, він

ніби стоїть над всіма співучасниками, регулюючи і направляючи всю їх діяльність.

Особа, яка організувала вчинення злочину, — це співучасник, що об'єднує інших

співучасників, розподіляє ролі між ними, що намічає план злочину, визначає

майбутню жертву чи об'єкти злочину.

Організатором є також особа, яка керувала підготовкою або вчиненням злочину: тут

йдеться про головну роль при вчиненні конкретного злочину (особа готується до

вчинення конкретного злочину, розпоряджається на місці його вчинення, дає

завдання, орієнтує на вчинення яких-небудь конкретних дій, розподіляє обов'язки

тощо).

Крім того, організатором визнається особа, що створила організовану групу чи

злочинну організацію або керувала ними. Причому вона може очолювати одну

злочинну групу чи навіть керувати об'єднанням із двох або більше груп. Створення

і керівництво групою може виражатися у розробці самої стратегії майбутньої

злочинної діяльності (як правило, при наявності великих організованих злочинних

груп, коли має місце своєрідне ідейне обґрунтування організованої злочинної

діяльності), а також у встановленні контакту з іншими злочинними групами.

Організатором вважається також особа, що забезпечує фінансування злочинної

діяльності організованої групи чи злочинної організації (наприклад, здійснює

фінансування послуг охоронців, технічного персоналу, а також фінансує

виробництво або транспортування заборонених предметів — наркотиків,

фальсифікованих спиртних напоїв тощо).

Нарешті, організатором визнається особа, що організувала приховування злочинної

діяльності організованої групи чи злочинної організації (це, наприклад, випадок,

так званого «укриття» такої групи з боку працівника правоохоронного органу,

організація «схованок» зброї злочинних груп тощо).

З об'єктивної сторони організаторська діяльність повинна відповідати вимогам

спільності.

злочином чи злочинами, що вчиняє виконавець (співвиконавець).

З суб'єктивної сторони умислом організатора охоплюється той злочин, що повинен

вчинити виконавець (виконавці). Організатор бажає вчинення цього злочину і

направляє свою діяльність на організацію його вчинення. У великих організованих

групах, що характеризуються ієрархією і різноманітними зв'язками, організатор

навіть може не знати конкретного виконавця (співвиконавця), але його умислом

охоплюється вчинення певних злочинів, що входять до плану відповідної злочинної

групи. Він не тільки передбачає, що в результаті його організаторських дій

будуть вчинені або вчиняються відповідні злочини, але й бажає цього.

3. Підбурювач (ч. 4 ст. 27). Підбурювачем вважається особа, яка схилила іншого

співучасника до вчинення злочину. Що означають слова закону «схилила до вчинення

злочину»? Це значить, що підбурювач — це особа, яка викликала у виконавця або в

інших співучасників рішучість, бажання вчинити злочин, тобто умисел на вчинення

злочину.

З об 'єктивноїсторони саме тим, що підбурювач викликає бажання вчинити злочин,

він і ставить свої дії в причинний зв'язок з тим злочином, що буде вчинений

виконавцем. У цьому виражається спільність діяння підбурювача з іншими

співучасниками.

З суб'єктивної сторони підбурювач має прямий умисел на вчинення виконавцем

певного, конкретного злочину. Підбурювання можливе лише на вчинення конкретного

злочину. Не підбурювання взагалі, а підбурювання до вчинення певного злочину

(крадіжки, вбивства, зґвалтування).

Які ж способи підбурювання? Закон дає орієнтовний їх перелік. Воно може

виражатися в різних формах. Це можуть бути умовлен-ня, підкуп, погрози, примус

або інші подібні дії — наприклад, вказівки, наказ тощо. Це такі способи, за

допомогою яких підбурювач породжує в інших співучасників (найчастіше у

виконавця) бажання, рішучість вчинити злочин.

у співучасників бажання, рішучість вчинити злочин, але цілком не пригнічують

волю підбурюваного. Остаточне рішення вчинити злочин залишається за тим, кого

підбурюють, хоча бажання вчинити злочин породжує в ньому саме підбурювач.

4. Пособник (ч. 5 ст. 27). Пособником визнається особа, яка порадами,

вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню

злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати

злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети,

здобуті зло-

чинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти

приховуванню злочину.

Що має на увазі закон, говорячи про те, що особа сприяла вчиненню злочину? Ці

слова закону означають, що пособник зміцнює своїми діями або бездіяльністю

бажання, рішучість у виконавця або інших співучасників на вчинення злочину.

Пособник не викликає своїми діями такої рішучості (на відміну від підбурювача),

вона (ця рішучість) вже має місце незалежно від пособника, він (пособник) лише

зміцнює таку рішучість.

З об'єктивної сторони спільність у поведінці пособника виявляється в тому, що,

укріплюючи своїми діями або бездіяльністю рішучість вчинити злочин, він ставить

свою діяльність у причинний зв'язок з тим злочином, який вчиняється виконавцем.

З суб 'єктивноїсторони пособник обов'язково повинен бути поінформований про

злочинні наміри співучасників (у всякому разі про злочинні наміри виконавця).

Тим самим він передбачає, що злочин, саме конкретний злочин, буде вчинений і

бажає цього або свідомо припускає його вчинення.

Ці ознаки обумовлюють відповідальність пособника. Причому ще раз підкреслимо, що

пособництво також можливе лише щодо певного конкретного злочину (крадіжки,

зґвалтування, вбивства).

У частині 5 ст. 27 законодавець не тільки дає загальну характеристику

пособництва, але й перелічує види пособництва. З цього погляду всі пособницькі

дії поділяються на два види:

а) пособництво фізичне, описане в законі словами: наданням засобів чи знарядь

або усуненням перешкод або іншим чином виражене сприяти приховуванню злочину;

б) пособництво інтелектуальне полягає у наданні порад, вказівок, а також у

заздалегідь обіцяному приховуванні злочинця, засобів чи знарядь вчинення

злочину, слідів злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом, або у придбані

чи збуті таких предметів.

Фізичне пособництво:

надання засобів чи знарядь виявляється в тому, що пособник передає в

розпорядження виконавця чи інших співучасників різні предмети матеріального

світу, що забезпечують досягнення співучасниками їх злочинних намірів.

пособник може надати знаряддя злому, відмички, зброю, транспорт, кошти тощо і

тим самим сприяє вчиненню злочину;

усунення перешкод вчиненню злочину полягає в усуненні перешкод, що заважають

реалізації злочинних намірів співучасників. Так, пособник може для полегшення

вчинення крадіжки отруїти чи приручити собаку, що охороняє склад; він може

стояти на «варті», охороняючи місце вчинення злочину, де орудують виконавець

(співви-конавець); перерізати проводи телефонного зв'язку, позбавивши тим самим

потерпілого можливості покликати на допомогу; викликати хазяїна будинку і

відвернути його увагу для того, щоб його спільники в цей час вчинили крадіжку;

залишити відкритими двері сховища або заздалегідь відключити або, навпаки, не

включити сигналізацію, сприяючи тим самим викраденню, тощо.

Усунення перешкод — поняття складне, воно охоплює і підшукування співучасників,

що полегшує надалі вчинення злочину, наприклад, пособник залучає до участі у

злочині інших осіб.

Крім того, фізичне пособництво може полягати в сприянні приховуванню злочину. У

зв'язку з цим вкажемо на випадки виконання в злочинній групі функцій охоронця, а

також осіб, що тримають кошти, здобуті злочинним шляхом (так званий «общак»).

Коли охоронець, наприклад, супроводжує співучасників, що йдуть на вчинення

злочину, він, охороняючи їх, тим самим усуває перешкоди для вчинення задуманого,

сприяє злочину. Якщо ж він здійснює охорону співучасників у період між

вчинюваними злочинами, він сприяє тим самим приховуванню злочинців.

Те ж слід сказати про осіб, що утримують «общак». Якщо такий власник, наприклад,

надає грошові кошти для вчинення злочину, наприклад, для дачі хабарів, для

придбання зброї чи транспортних засобів, він виконує функції фізичного

пособника. У всіх інших випадках, лише тримаючи «общак», він виконує ті ж

функції, але лише іншим способом — шляхом приховування злочинної каси.

В організованих групах є і технічний персонал, що обслуговує учасників цих груп.

Якщо особи технічного персоналу безпосередньо не брали участі у підготовці чи

вчиненні злочинів організованою групою, вони не можуть бути визнані

співучасниками злочину. Кухарі, пралі, перукарі та інші особи, якщо вони нічим

не сприяли вчиненню злочинів, за правилами ст. 27 відповідальності не несуть. Це

не означає, що вони взагалі тим самим уникають відповідальності. Вони можуть

бути притягнуті до відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування

злочинів, про що говориться в § 6 цього розділу.