Види кредиту

строками користування (короткострокові — до одного року, середньострокові — до трьох років, довгострокові — понад три роки);

способом забезпечення;

ступенем ризику;

методами надання;

строками погашення;

іншими умовами надання, користування або погашен-ня.

Для одержання банківського кредиту позичальник повинен надати банкові пакет документів. Студенти мають з’ясувати, які саме документи слід підготувати, та які вимоги до них висуваються.

Зазначимо, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть одержувати кредити як у національних фінансових установах, так і в іноземних. В іноземних фінансових установах ці особи можуть отримувати валютні кредити на договірній основі. При цьому умови кредитного договору не можуть суперечити законодавству України.

Суб’єкти зов-нішньоекономічної діяльності, у статутному фон- ді яких є частка державного майна, можуть укладати кредитні договори з іноземними фінансовими установами лише за згодою Фонду державного майна України.

У процесі вивчення теми особливу увагу варто приділити кредитному договору, його змісту та формі, порядку укладання, виконання, зміни та припинення.

Кредитування суб’єктів підприємницької діяльності проводиться банками на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума й строк кредиту, умови й порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права й відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Зазначимо, що основна теоретична проблема полягає в кваліфікації кредитного договору як реального чи консенсуального, одно- або двостороннього.

Студентам слід дослідити відповідні наукові джерела та сфор- мувати власну позицію щодо згаданого питання.

Кредитний договір є оплатним договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми, кредитний договір є недійсним.

Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, пові-домивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту кредитодавець також має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Укладаючи кредитний договір, сторони не позбавлені права в цьому самому договорі передбачити умови щодо забезпечення виконання зобов’язання боржником.

Для отримання кредиту позичальник звертається до банку. Останній аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту й приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника, а також формування та збільшення статутного капіталу господарських товариств.

Недотримання вимог законодавства під час ук-ладання кредитних договорів призводить до виникнення спорів з боржниками з приводу визнання недійсними (повністю чи у певній частині) таких договорів і застосування наслідків, передбачених Цивільним кодексом України.

Ще одним важливим питанням цієї теми є відкриття та використання рахунків в установах банків.

Згідно з положеннями чинного законодавства України, зокрема ст. 380 Цивільного кодексу України, платежі за зобов’язан- нями між організаціями, здійснюються в порядку безготівкових розрахунків через кредитні установи, в яких зазначені організації зберігають свої кошти.

На сьогодні порядок відкриття рахунків в установах банків регламентований Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іно- земних валютах, затвердженою Постановою правлін-ня НБУ 12 лис- топада 2003 року № 492.

Нині суб’єкти госпо-дарювання, фізичні особи, іноземні представництва, нерезиденти-інвестори, виборчі блоки політичних пар- тій (клієнти) мають право відкрити рахунок у банку. Існують такі види рахунків: поточні, вкладні (депозитні) у національній та іно- земній валюті.

Суб’єкти господарювання, нере-зиденти-інвестори, іноземні представництва й фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності й власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.