ПЕРЕДМОВА

На сьогодні питання у сфері ювенальної юстиції все більше стають предметом уваги з боку міжнародної спільноти, українського суспільст­ва та держави. Такий суспільний резонанс до зазначеної тематики обу­мовлений тим, що ці правовідносини одночасно є частиною двох важли­вих напрямів державної політики - «боротьби з правопорушеннями» та «забезпечення прав, свобод та інтересів дитини».

Водночас система реагування на ці соціальні виклики з боку держа­ви не має належної адміністративно-правової організації. Домінуючий на сьогодні в країні кримінально-правовий (переважно каральний) підхід до вирішення проблем делінквентності серед дітей дуже формально вра­ховує їх найкращі інтереси та має ретроспективний характер. Мають мі­сце чисельні системні вади адміністративно-правового регулювання, не­доліки організації та недостатня ефективність функціонування інститу­цій забезпечення прав дітей в нашій державі, особливо тих, що потрапили у конфлікт чи контакт з законом. Вказані проблеми є харак­терними і для забезпечення прав неповнолітніх у адміністративно - деліктних правовідносинах.

Тож, реформування системи ювенальної юстиції зумовлене не лише доцільністю впровадження відновного правосуддя для неповнолітніх, покращення кримінальних процесуальних процедур, а й необхідністю вдосконалення адміністративно-правових механізмів юстиції щодо дітей на засадах забезпечення їх прав шляхом виконання програм профілакти­ки правопорушень серед дітей, здійснення ефективних заходів соціаль­ної адаптації та реабілітації неповнолітніх, які перебувають у конфлікті з законом.

Належне функціонування ювенальної юстиції як міжгалузевого соці­ально-правового інституту забезпечення прав дітей багато в чому зале­жить від адміністративно-правового компоненту, що обумовлює актуа­льність висвітленої у монографії тематики і для адміністративно- правової науки. Водночас, з’ясування та вирішення проблем ювенальної юстиції в контексті адміністративно-правового дослідження на моног­рафічному рівні в Україні до тепер не проводилося.

Актуалізація теоретичних та прикладних проблем, які, завдяки нау­ковому підходу, розв’язуються на шпальтах монографії, корелюється з завданнями Державної соціальної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року (затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2018 р. № 453), Національної стратегії реформування системи юс­тиції щодо дітей на період до 2023 року (затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. № 1027-р). Положення та висновки викладені у монографії спрямовані на адміністративно-правове розв’язання основних системних проблем ювенальної юстиції, подолан- ня прогалин у системі міжвідомчої взаємодії, забезпечення профілакти­чної (превентивної), соціально-виховної роботи та роботи, спрямованої на реабілітацію неповнолітніх, які схильні до протиправної поведінки та вчинили правопорушення, а також на посилення захисту прав дітей, які потерпіли від правопорушень, зокрема насильницького характеру.