<<
>>

Підстави і порядок перегляду судових рішень адміністративних судів за нововиявленими обставинами

Процедура перегляду судових рішень адміністративних судів стала досить поширеним явищем на сьогоднішній день. Обумовлено це тим, що вона (процедура) виступає в якості гарантії захисту прав і свобод людини в адміністративному судочинстві, адже за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Зокрема, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права [144; 201]. Відповідно, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 статті 6 вказаної вище Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін [144; 194].

Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права [1444].

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами варто тлумачити, в першу чергу, як процедуру, яка забезпечує неупереджене, об’єктивне та всебічне вирішення справи, а також надає можливість забезпечувати виконання головного завдання правосуддя - реалізації права на судовий захист. По друге, не варто забувати й про захисну функцію перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, яка полягає у можливості ухвалення адміністративним судом наглядової інстанції рішення, яким скасовується незаконне рішення суду нижчої інстанції, і таким чином може бути виправлена ситуація, коли було неправильно застосовано норми матеріального й процесуального права та помилково визначено взаємні права сторін [8, с. 144].

Що ж собою по суті є нововиявленими обставинами. Дискусії з цього приводу точаться й досі, оскільки законодавець, зокрема у Кодексі адміністративного судочинства України, не визначає цю правову категорію, що створює передумови неоднозначності в тлумаченні та застосуванні норм права. У зв’язку з цим доводиться звертатися до позицій та тлумачень, що виробляються на доктринальному рівні та практики прийняття судових рішень у адміністративних справах. Так, під нововиявленними обставинами окремі дослідники розуміють юридичні факти, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, але які не були відомі ні сторонам під час розгляду адміністративної справи у суді, ні самому суду при винесенні судового рішення, а також обставини, які прирівняні законодавцем до нововиявлених [322, с.

10]. А.М. Резуненко пропонує розглядати нововиявлені обставини як факти об’єктивної дійсності, що залишилися невідомі суду і заявникові при розгляді справи, що мають істотне значення для його правильного вирішення, достовірно встановлені особливим способом і такі, що вказують на неправильність судових актів, що вступили в законну силу [227]. Т.О. Коломоєць нововиявленні обставини розглядає як такі дані, що не були відомі і спростовують висновки, що були зроблені адміністративним судом та викладені у відповідному судовому рішенні, яке вже набрало законної сили. Зокрема, до нововиявлених обставин авторка віднесла:

1) юридичний факт, що існував на час розгляду справи;

2) юридичний факт, що має істотне значення для справи, тобто тягне за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин;

3) обставину, що не була та не могла бути відомою під час розгляду справи ні суду, який розглядав дану справу, ні заявнику [5, с. 212]. В.А. Маринченко, у свою чергу, наголошує на тому, що провадження за нововиявленими обставинами є екстраординарним способом перегляду судових рішень, що набрали чинності [6, с. 266]. Схожу позицію можемо побачити в роботах Ю.Л. Шереніна, який стверджує, що провадженням за нововиявленими обставинами є додатковою екстраординарною процесуальною гарантією законності в адміністративному судочинстві, що полягає у перегляді постанови чи ухвали суду, що набрали законної сили, у зв’язку із нововиявленими обставинами, якими є факти об’єктивної дійсності, що належать до предмета доказування у справі, залишилися невідомі суду і особі, яка звертається за захистом, мають істотне значення для вирішення справи і не були і не могли бути відомі ні особі, що звертається за захистом, ні суду [289, с. 125].

Окремі автори досить критично ставляться до законодавчого забезпечення та врегулювання порядку оскарження судових рішень за нововиявленими обставинами. Зокрема, О.М. Пасенюк зауважує, що з точки зору техніки написання правових норм та способу формування правової політики в державі, а це питання є винятковою компетенцією парламенту, окремі норми глави, яка регламентує провадження за нововиявленими обставинами, викладені недосконало. Відповідно, така недосконалість створює судам перепони для перегляду справ за нововиявленими обставинами без порушення окремих норм КАС України [2, с. 273]. З такою позицією автора варто погодитися, оскільки недосконалість самих норм та порядку їх реалізації призводять до порушення прав громадян при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами. Відтак, можемо з впевненістю стверджування, що окремі положення Кодексу адміністративного судочинства України потребують нової редакції.

Зміст і значення провадження у адміністративній справі за нововиявленими обставинами варто розглядати крізь призму основних завдань такої процедури. Це надасть змогу зрозуміти для чого законодавець передбачив такий порядок розгляду справи; яка його мета та, що це дає особі, яка звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами [219]. Отже, головним завданням провадження за нововиявленими обставинами є перегляд справи з фактичного і (або) правового боку у зв’язку з виявленням обставин, про які не знала і не могла знати особа, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення. Та, на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом, а те, що на час ухвалення рішення адміністративний суд не мав можливості врахувати таку істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на хід розгляду справи по суті та її вирішення, оскільки учасники розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли повідомити про неї [219]. Відтак, нововиявлені обставини стають підставою для скасування уже прийнятого судового рішення та постановлення нового, з урахуванням цих обставин.

Законодавець визначив такі підстави, що можуть слугувати початком нового провадження у справі за нововиявленими обставинами:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. «Істотність» обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення [43];

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення [43];

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення. При чому вчинення злочину суддею, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення (наприклад, зловживання посадовим становищем, одержання хабара, ухвалення завідомо неправосудного рішення тощо), може вважатися нововиявленою обставиною за п. 3 ч. 2 статті 245 КАС України, якщо вина судді встановлена вироком суду, що набрав законної сили [43];

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути. Відповідно до правил ч. 1, 4 статті 72 КАС України обставину, встановлену судовим рішенням, що набрало законної сили, не потрібно доводити при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі сторони чи особа, щодо якої встановлено обставину. Така обставина при розгляді іншої справи вважається встановленою на підставі преюдиційного судового рішення. Однак якщо таке рішення буде скасоване, наприклад, у касаційному порядку, тоді з’явиться підстава для перегляду ухваленого на його основі судового рішення, тобто з урахуванням відповідної обставини, встановленої преюдиційним рішенням (п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України). При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами обставину, яка раніше була встановлена іншим судовим рішенням, через його скасування треба буде довести чи, навпаки, спростувати [43];

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано. Неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, які застосував суд при вирішенні справи, теж може бути нововиявленою обставиною, але за умов, що рішення суду ще не виконано, а також, що така неконституційність встановлена Конституційним Судом України. Якщо ж судове рішення вже виконано, то особа відповідно до ч. 3 статті 152 Конституції України має право на відшкодування у встановленому законом порядку відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди, завданої особі актом і діями, що визнані неконституційними. Щоправда, на сьогодні спеціального закону не прийнято, тому, як зазначено в науково-практичному коментарі Кодексу

адміністративного судочинства України, слід керуватися порядком, встановленим Цивільним процесуальним кодексом України і Господарським процесуальним кодексом України [85, 148].

Аналіз нормативно-правових актів, судової практики надав можливість виокремити обставини, які можна вважати нововиявленими та, відповідно відкривати провадження за нововиявленими обставинами [43]. Ними є:

- обставини, які об’єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, але не були відомі й не могли бути відомі хоча б одній особі, яка брала участь у справі, та суду, який розглянув справу [43];

- відкриття таких невідомих раніше обставин, на підставі яких ухвалено завідомо неправосудне рішення, але під час розгляду справи хоча б одна особа, яка брала участь у справі, не знала про існування цієї обставини [43];

- обставини, які виникли у зв’язку із встановленням

неконституційності закону, іншого нормативного акта або у разі скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття судового рішення [43];

- обставини, які виникли у зв’язку з прийняттям закону, що пом’якшує чи скасовує відповідальність фізичної особи тощо. Тобто перелік нововиявлених обставин не є вичерпаним та може бути доповнений іншими обставинами, які мають істотне значення для правильного вирішення адміністративної справи. За таких обставин обов’язково потрібно враховувати саме істотність обставини, тобто це означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат, тобто вони мають юридичне значення для взаємовідносин сторін. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона й не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня [70].

Отже, до нововиявлених обставин належать факти об’єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв’язання спору [43]. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява [43];

- на час розгляду справи ці обставини об’єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду [43];

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) [202].

Таким чином, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов’язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо [219, с. 6].

У той же час не є нововиявленими такі обставини, які були:

- виявлені після ухвалення судом рішення;

- направлені на зміну правової позиції суду в інших подібних справах;

- були встановлені на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі;

- встановлені як обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, зокрема обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону;

- встановлені судом при виконанні вимог принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі;

- офіційним тлумачення Конституційного Суду України;

- такими, що виникли у зв’язку з прийняттям законів, та інших нормативних актів, якими скасовані закон та інші нормативні акти, що діяли під час розгляду справи [43].

Обставини, що виникли чи змінились після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватись нововиявленими. Зокрема, нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення [272].

Узагальнення судової практики застосування адміністративними судами глави 4 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України під час перегляду судових рішень, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами показує, що однією з найпоширеніших підстав для перегляду судового рішення за новоявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Наявність таких обставин зацікавлена особа має довести належними доказами. При цьому не припускається перегляд та скасування постанови або ухвали, яка набрала законної сили, на підставі тільки необгрунтованого ствердження про відкриття нових обставин. Враховуючи, що обставини, які дають підстави для перегляду постанови або ухвали суду за нововиявленими обставинами, будуть новими для суду, то й докази, за допомогою яких встановлюється їх наявність, будуть новими. Нові докази не тільки можуть, а й повинні надаватись, і вони мають підтверджувати факт наявності нових обставин, які дають підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами [272].

Прикладом судової практики щодо визначення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи є справа № 2-н-2270/13313/11 [272].

Як на нововиявлені обставини, які могли бути підставою для перегляду рішення заявник вказав те, що на момент його прийняття існувало порушення права державного підприємства в користуванні державним майном - гідроспорудами-ставами, проте об’єктивно заявнику про існування

вищевказаних фактів порушення стало відомо після набрання чинності рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.08.2012 по справі № 13/5025/420/12, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 [272].

Дослідивши вищезазначену заяву та рішення судів, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені заявником у заяві, є істотними та такими, що не були відомі і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, але фізично існували, тому заява державного підприємства про перегляд постанови у справі № 2270/13313/11 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню [272].

Крім істотних для справи обставин, які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, існують, як уже зазначалося вище, й інші підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами [272]. Так, відповідно до пп. 2, 3 ч. 2 статті 245 КАС України такими підставами є встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення, встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення [272]. Проте, за даними узагальнення судової практики застосування адміністративними судами глави 4 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України під час перегляду судових рішень, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами, у 2013- 2014 рр. суб’єкти звернення до суду із заявами про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з цих підстав, не звертались [272].

Підстави для перегляду судового рішення прийнято класифікувати на загальні та спеціальні:

- загальною підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є постановлення ухвали адміністративним судом, яка набрала законної сили (наприклад, про закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду), або ухвалення постанови, якою задоволено або не задоволено позовні вимоги;

- спеціальними підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є: 1) юридичні факти, тобто істотні для справи обставини, які не були відомі заявникові та суду на час розгляду справи і які впливають на законність та об’єктивність судового рішення (п. 1 ч. 2 статті 245 КАС України); 2) юридичні факти, які законодавець прирівняв до нововиявлених обставин згідно з пп. 2-5 ч. 2 статті 245 та ч. 3 статті 245 КАС України) [219].

Переходячи до порядку перегляду судових рішень адміністративних судів за нововиявленими обставинами, варто зазначити, що право на звернення із заявою про перегляд судового рішення суду будь -якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами мають заінтересовані особи. При цьому ключовими, враховуючи викладений вище матеріал, є кілька принципових положень, а саме:

1) перегляду за новоявленими обставинами підлягає судове рішення суду будь-якої інстанції лише те, яке набрало законної сили, оскільки саме ці рішення, які набрали законної сили, визначають питання про права, свободи, інтереси чи обов’язки особи, а не рішення, які вступили в законну силу;

2) заява про перегляд за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи, оскільки цей суд, у якому нововиявлена обставина мала переважне значення в ухваленні рішення, але не була відомою ні особам, які беруть участь у справі, ні суду, найбільш обізнаний з матеріалами справи і повинен усунути помилки рішення, тобто виправити власну похибку;

3) право на звернення із заявою про перегляд судового рішення мають тільки ті особи, порушення прав яких здійснено внаслідок невідомості обставин під час розгляду справи. До таких осіб належать:

а) сторони (позивач, відповідач);

б) особи, які беруть участь у справі (треті особи, законні представники, представники сторін та третіх осіб). При цьому у представників сторін та третіх осіб відповідним документом, актом має бути визначене право звертатися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

в) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси або обов’язки;

г) особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб згідно зі статтями 60-61 КАС України [61].

Отже, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 статті 245 КАС України, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку [85]. Така заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими КАС України для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Але викликає спори та обставина, що є невизначеним момент початку перебігу строку. Так, за даними узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами встановлено, що чинним КАС України не закріплено, з якого моменту починається перебіг строків, визначених статтею 247, тому запропоновано початок перебігу зазначених строків визначати залежно від підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що містяться у статті 245 КАС України (аналогічно нормам, встановленим ч. 2 статті 113 Господарського кодексу України, ч. 2 статті 362 Цивільного процесуального кодексу України):

- у випадку, встановленому пунктом 1 ч. 2 статті 245 КАС України, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи. Днем встановлення цих обставин є день, коли ці обставини стали відомі заявникові або могли бути відомі;

- у випадках, встановлених пп. 2, 3 ч. 2 статті 245 КАС України, - з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили;

- у випадку, встановленому п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду;

- у випадку, встановленому п. 5 ч. 2 статті 245 КАС України, - з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення;

- у випадку, встановленому ч. 3 статті 245 КАС України, - з дня, коли новий закон або інший нормативно -правовий акт набирає чинності чи вводиться в дію [219].

Але у науково-практичному коментарі ми можемо зустріти твердження про те, що провадження за нововиявленими обставинами має бути закінчено протягом розумного строку, але не пізніше двох місяців. Але цей строк відраховується не з дня відкриття такого провадження, а з дня надходження заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Проте, двомісячний строк застосовується в усіх випадках, незалежно від того, суд якої інстанції здійснює перегляд [148]. Відтак ч. 1 статі 252 КАС України потребує уточнення в частині визначення моменту подачі заяви та строків початку здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Виникають питання й з приводу пропущення строків та можливості відновити провадження в адміністративній справі за нововиявленими обставинами. З цього приводу суди ухвалюють різні за змістом судові рішення. Так, на переконання частини суддів, пропуск строку звернення до суду із вказаною заявою є підставою для відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами незалежно від поважності причини пропуску строку. Інші судді вважають, що такий строк, крім трирічного, може бути поновлений ухвалою суду відповідно до статті 102 КАС України [219]. Тому статті 247 КАС України також породжує певні розбіжності у її розумінні, оскільки не містить чітких підстав для відмови у відкритті провадження у зв’язку з пропуском строків на звернення до суду.

Статтями 248-250 КАС України визначено вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, порядок її подання та відкриття провадження за нововиявленими обставинами. Так, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається у письмовій формі, в якій зазначається:

1) найменування адміністративного суду, до якого передається заява про перегляд;

2) ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява;

4) обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи;

5) обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду;

6) перелік документів та інших матеріалів, які додаються.

Така заява підписується як безпосередньо особою, яка звертається до суду, так і її представником, повноваження якого засвідчені документом, оформленим належним чином. Зокрема до заяви додаються: 1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі; 2) документ про сплату судового збору; 3) документи або їх копії, що мають значення для правильного вирішення справи і не були відомі на час ухвалення судового рішення.

На особу, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, покладається обов’язок надати докази: 1) щодо наявності нововиявлених обставин; 2) щодо часу отримання інформації про наявність нововиявлених обставин [61]. Але викликає занепокоєння ч. 4 статті 252 КАС України в якій зазначено, що суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються і щодо яких не виникає сумніву у зв’язку з нововиявленою обставиною, зокрема, якщо перегляд здійснює суд касаційної інстанції (зокрема й Верховний Суд України), то він не має повноважень досліджувати докази та встановлювати обставини у справі. В даному випадку ми погоджуємося з твердженням О.В. Скочиляс- Павлів про те, що нові докази необхідно досліджувати у нерозривному зв’язку зі старими доказами навіть, якщо вони вже були об’єктом дослідження. Більше того, викладена норма статті входить у суперечність зі змістом принципу змагальності та вимогами закону про безпосередність, всебічність, повноту та об’єктивність дослідження доказів [245, с. 178].

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передається в порядку черговості судді адміністративного суду, який не пізніше наступного дня перевіряє її відповідність вимогам, установленим для заяви і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами або залишення заяви без руху чи її повернення.

Якщо заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 248 КАС України, неправильно оформлена, відсутні необхідні документи, то застосовуються правила статті 108 КАС України. Якщо ж позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, то вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або її повернення невідкладно надсилаються особі, що звернулася із заявою. Такі ухвали можуть бути оскаржені особою, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Варто наголосити на тому, що повернення позовної заяви не позбавляє особу права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

У розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не може брати участь суддя, котрий брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання. Проте, обмеження, передбачені ч. 1 статті 250 КАС України, поширюються тільки на суддів, які брали участь в ухваленні судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, і не стосується суддів, які приймали постанови, ухвали за результатами апеляційного чи касаційного перегляду цього ж судового рішення чи інших судових рішень у відповідній справі. Наведене стосується, зокрема, випадків, коли за результатами апеляційного чи касаційного перегляду рішення суду першої інстанції було змінено або частково скасовано, а в іншій частині залишено без змін [219].

До початку розгляду справи у судовому засіданні особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитися від заяви. При цьому подання заяви до порушення провадження тягне за собою лише повернення заяви, а подання заяви після порушення провадження, але до початку розгляду у судовому засіданні - тягне закриття провадження, про що суд постановляє ухвалу [61].

При здійсненні узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами наголошувалося на тому, що предметом розгляду справи за нововиявленими обставинами можуть бути лише ухвали суду, якими закінчено розгляд справи (до таких, зокрема, належать ухвали про закриття провадження, про залишення позовної заяви без розгляду, про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, які є остаточними, тобто не підлягають оскарженню і не допускають повторного звернення з тією самою позовною заявою). Всі інші ухвали суду не є предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами, оскільки закріплені у них висновки суду не мають незворотного характеру, і суд наділений повноваженнями їх коригувати у процесі розгляду справи без попереднього скасування ухвали [219].

Якщо відсутні підстави для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (за аналогією зі статтею 108 КАС України), залишення її без розгляду (за аналогією з ч. 2 статті 100) чи відмови у відкритті провадження (за аналогією зі статтею 109 КАС України), суд відкриває провадження в адміністративній справі в порядку статті 250 КАС України. Суддя надсилає особам, які беруть участь у справі, копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє осіб, які беруть участь у справі (ч. 4 статті 250 КАС України).

З метою забезпечення перегляду судового рішення та забезпечення процесуальної економії суд може:

1) своєю ухвалою зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду;

2) одночасно переглянути судове рішення по суті й ухвалити нове судове рішення;

3) не досліджувати докази, і належним чином були досліджені й оцінені при минулому вирішенні справи, якщо вони не оспорюються [61].

Відповідно до ст.253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу в справі та прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового рішення суд користується повноваженнями відповідної інстанції. Тобто якщо це суд першої інстанції, то його повноваження визначені статтями 161-162; якщо апеляційної інстанції - то статтями 198-199; якщо касаційної інстанції - то статтею 230, якщо це Верховний Суд України, то статтями 242-244 КАС України. Рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку оскарження рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу рішення інших адміністративних судів у цій справі. Зокрема, якщо суд першої інстанції скасував постанову цього суду, яка оскаржувалась в апеляційному та касаційному порядку і була залишена без змін, то втрачають законну силу ухвали суду апеляційної та касаційної інстанції.

Узагальнюючи характеристику процесуального інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можемо зробити висновок про те, що детальне правове регулювання вказаного інституту є достатнім для забезпечення права заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Але варто наголосити на тому, що чітко визначене та регламентоване законодавством розуміння поняття нововиявлених обставин, умов і підстав

перегляду судових рішень дозволить запобігти поданню до суду безпідставних заяв про перегляд рішень суду у зв’язку з нововиявленими обставинами. Новий розгляд справи, що використовується для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не варто використовувати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. В інших випадках це буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу до цієї Конвенції, оскільки у позивача після задоволення його позову були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними [ 219; 252].

Відтак, на сьогоднішній день необхідною умовою якісної роботи адміністративних судів та усієї судової системи є :

1. уніфікація чинного законодавства, унормування питань, які на сьогоднішній день залишаються неврегульованими, а саме:

- конкретизувати диспозицію правової норми (ч. 1 статті 245 КАС України) в частині визначення поняття «істотні для справи обставини» з метою уникнення зловживання сторонами своїм правом на звернення, у тому числі маніпулюючи розумінням цього поняття. В контексті викладеного, під нововиявленими обставинами пропонуємо розуміти юридичні факти, які мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті, що існували в період первинного провадження у адміністративній справі і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, третім особам, їхнім представникам, ні іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об’єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення по ній законного й обґрунтованого рішення;

- визначення на законодавчому рівні моменту установлення нововиявлених обставин з метою правильного застосування строків провадження;

- визначення форми процесуального документа, який слід ухвалити чи постановити у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд відповідного судового рішення;

- встановити строк, протягом якого суд повинен надіслати сторонам ухвалу/постанову, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами;

- обов’язковість прийняття рішення у справі. Оскільки, мають місце випадки, коли судом за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише скасовано постанову суду, а нове судове рішення з приводу заявлених вимог не ухвалено, що не відповідає КАС України [271].

2. вироблення однакової судової практики при застосуванні законодавства, з метою правильного і однакового застосування законодавства громадянами. Дана умова матиме місце після реалізації попередньої, щодо уніфікація чинного законодавства, унормування питань, які на сьогоднішній день залишаються неврегульованими.

2.3.

<< | >>
Источник: ГЛУХАНЧУК ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ. ДИСЕРТАЦІЯ ПЕРЕГЛЯД РІШЕНЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ ЯК КОНСТИТУЦІЙНА ГАРАНТІЯ СУДОВОГО ЗАХИСТУ. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Підстави і порядок перегляду судових рішень адміністративних судів за нововиявленими обставинами:

  1. 4.5. Судовий розглядцивільно правових і господарських конфліктів
  2. 4.6. Розв'язання кримінальноправових конфліктів
  3. Реформування законодавства. Розвиток галузей права
  4. Місце і роль перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, у механізмі цивільного судочинства
  5. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  6. АНОТАЦІЯ
  7. ЗМІСТ
  8. ВСТУП
  9. Висновки до розділу 1
  10. Особливості перегляду судових рішень адміністративних судів у порядку апеляційного та касаційного провадження
  11. Підстави і порядок перегляду судових рішень адміністративних судів за нововиявленими обставинами
  12. 2. Вирішення проблем організації діяльності органів судової влади в аспекті перегляду рішень адміністративних судів
  13. ВИСНОВКИ
  14. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ