<<
>>

Чинники виникнення проблем державного управління:

­ територіальний чинник, пов’язаний з раціональним розподілом державної влади і державного управління по тери­то­рії держави;

­ соціальний чинник, що передбачає орієнтацію державного управління на інтереси всіх класів, соціаль­них прошарків, професійних груп, національних і конфесійних структур суспільства;

­ технологічний чинник, що криється у використанні нових технологій управління, формуванні єдиної інформаційної системи державного управління з новим рівнем послуг;

­ правовий чинник, що дозволяє упорядковувати за допомогою правового регулювання і виконання відповідних норм поведінку і діяльність учасників управлінських процесів, а та­кож системну взаємодію управлінських елементів;

­ організаційний чинник, викликаний високою динамікою органі­заційних відносин і необхідністю постійної зміни організаційних структур під впливом економічних, соціальних і духовних інновацій та зміни цілей державного управління;

­ кадровий чинник, зумовлений актуальністю залучення до державного апарату висококваліфі­кованих фахівців та розвитку їх навичок при здійсненні управлінської діяльності; практика сьогодення підтверджує, що для досягнення успіху необхідно прагнути й вміти працювати у команді;

­ чинник зміцнення взаємозв’язків з суспільством і подолання відчуження державного апарату (влади) від громадян.

Формулювання та структурування проблеми (з'ясування типу, характеру проблеми, її основних системних характеристик, виявлення закономірностей розвитку проблеми, її можливих наслідків, виділення її основних складових, визначення головної та допоміжних цілей, структурування цілей,).

Підхід до формулювання проблеми містить наступні дії /за Л.Палом/: з’ясування причини виникнення проблеми (Чому існує ця проблема? Чи викликана вона факторами поза особистісного сприйняття? Чому вона турбує людей?); оцінка нагальності та масштабності проблеми (Кого зачіпає ця проблема? Яка частка населення відчуває, чи може відчути її на собі? Які складові впливу цієї проблеми на населення? Чи якийсь з регіонів уражений найбільше? Як визначають проблему основні зацікавлені сторони?); визначення новизни проблеми (Чи є ця проблема новою? Несподіваною? Такою, що виникла повторно?); застосування низки методів аналізу проблем, зокрема структурування, класифікаційного аналізу, аналізу припущень, ієрархічного та синектичного аналізу, експертизи.

При формуванні проблем доцільно звернутися до загального проблемного поля українського суспільства. Воно охоплює широкий спектр проблем економічного, політичного, соціального, духовного (культурного) характеру.

В економіці це:

­ Формування інтелектуально орієнтованої економіки;

­ Закріплення ринкових відносин і структур;

­ Реформування податкової системи;

­ Подолання техніко-технологічного відставання економіки;

­ Розвиток високих технологій;

­ Проблема ресурсів та підвищення енергоефективності;

­ Зростання економічної активності населення, відродження села;

­ Створення сприятливого інвестиційного клімату;

­ Боротьба з корупцією.

У політичній сфері це:

­ Необхідність завершення реформування політичної системи;

­ Незавершеність і деформованість державного будівництва;

­ Консолідація суспільства та відродження духовних цінностей нації;

­ Формування української політичної нації;

­ Становлення української політичної еліти;

­ Слабкість й нерозвиненість української багатопартійної системи;

­ Захист прав і свобод громадян;

­ Європейська та євроатлантична інтеграція;

­ Перехід на новий рівень відносин з Російською Федерацією та СНД;

­ Розширення міжнародного співробітництва в усіх напрямах;

­ Формування сучасної системи державного управління;

­ Реформування судової системи та правоохоронних органів;

У соціальній сфері це:

­ Поліпшення якості життя громадян;

­ Проблема зайнятості;

­ Проблема здоров'я населення;

­ Масштабна бідність і несформованість середнього класу;

­ Демографічна криза і криза сім'ї;

­ Міграція за межі країни робочої сили й інтелекту;

­ Реорганізація житло-комунального господарства.

У сфері культури це:

­ Духовне відродження нації;

­ Формування нової культурної політики;

­ Проблема розвитку української мови;

­ Конкурентна освіта.

Етап 2. Визначення обме­жень та кри­те­ріїв прийняття рішень:

Визначення критеріїв, порів­няльних оцінок, форму­ван­ня індексів та індикаторів, розрахунок рейтингів, розроблення умов тендерів.

Ключові критерії в оцінюванні альтернатив управлінських рішень:

Результативність (effektiveness) - охоплює результативність у вирішенні проблем, відповідність пріоритетним завданням уряду, ставлення громадськості, вплив на платників податків та на приватний сектор. У свою чергу, оцінюється по критеріях:

­ технологічної раціональності, тобто порівняння альтернатив на предмет здатності висувати ефективні шляхи розв'язання суспільних проблем;

­ здійсненності, як технологічної, так й політичної та адміністративної;

­ вимірюваності, тобто можливості оцінювання результатів в кількісних показниках (гроші, обсяг виробництва тощо);

­ адекватності, тобто відповідності завдань наявним ресурсам.

Ефективність (efficiency) - пов'язує витрати з результатами втілення рішення та враховує не лише результати, але й обсяг ресурсів, необхідних для їх досягнення, а також доступність існуючих ресурсів. Проявляється у співставленні "економічні витрати - вигоди" або "екологічні витрати - вигоди", де вигоди - це позитивні результати, витрати - це витрачені ресурси та час, а також потенційно можливі негативні результати. Економічність (economy) - це мінімізація вартості ресурсів, спрямованих на діяльність, з огля­ду на відповідну якість. Справедливість - передбачає пропорційний вплив на різні регіони та групи населення, прояв інших ознак цього критерію. Аспекти: ціннісний, політичний, інноваційний, функціональний, мотиваційний.

Політична здійсненність як критерій оцінки альтернатив
Елемент Критерії
Дієві особи Інтереси яких груп чи осіб зачіпає проблема? Хто з них може підтримати обраний варіант?
Переконання

та мотивація

Як ставиться до цієї проблеми та запропо­нованого варіанту кожна з дієвих осіб? Чого потребують або до чого прагнуть дієві особи?
Ресурси Які фінансові ресурси, владу, авторитет та впливовість має кожна з дієвих осіб?
Результативність Котрі з дієвих осіб мають більше шансів досягти своїх цілей?
Відповідальність Хто або які органи прийматимуть рішення? Коли?

Адміністративна здійсненність як критерій оцінки альтернатив
Елемент Критерії
Наявність умов Чи може бути реалізований цей варіант рішення за наявних політичних, соціальних та адміністра­тивних умов?
Забезпеченість кадрами Чи достатньо кадрів для його реалізації?
Зацікавленість кадрів Чи будуть кадри зацікавлено співпра­цю­вати в реалізації цього варіанту політики?
Наявність фінансових ресурсів Чи є достатніми фінансові ресурси? Якщо ні, то чи можна мобілізувати кошти інших структур, організацій?
Наявність матері­альних ресурсів Чи наявні необхідні матеріальні ресурси?
Наявність часу Чи можна зробити все вчасно?
Справедливість як критерій оцінки альтернатив

Елемент Критерії
Ставлення до членів суспільства Однакове ставлення до членів суспільства з однаковим статусом: громадянство, місце проживання, рівень доходів, класова, расова та національна приналежність, вік, стать
Розподіл товарів та послуг Чесний і справедливий розподіл товарів та послуг, витрат та доходів між членами суспільства, групами з нерівним статусом
Можливість впливу Вплив на вирішення проблем держави, регіонів, територій, на долю майбутніх поколінь

Етап 3.

Розроблення (формування) альтернатив рішень:

Вибір (безпосередньо або через експертну про­це­дуру, джерела альтернатив) й обґрунтування альтер­натив ріше­нь (розробка сцена­ріїв роз­витку ситуації з вико­ри­стан­ням техно­логій системного та ситуаційного аналізу, екс­пертного оціню­вання, моделювання, експерименту).

Етап 4. Оцінювання кожної з альтернатив рішень:

Переваги (об’єктивний аналіз, описова форма представлення):

Недоліки (об’єктивний аналіз, описова форма представлення):

Зведення та оцінка альтернатив управлінських рішень
Критерії / Альтернативи 1 2 N
Результатив­ність
Політична здійсненність
Адміністративна здійснен­ність
Ефективність
Справедливість
Інші (за необхід­ності)
Підсумкова оцінка (S):

Рекомендована шкала оцінки: 1 бал - низька, 2 бали - середня, 3 бали - висока відповідність альтернативи критерію.

Етап 5. Вибір найкращої альтернативи рішення за обраними критеріями:

Визначення альтернативи рішення (можливий стислий коментар за результатами оцінювання альтернатив, загальні рекомендації).

Етап 6. Визначення механізму реалізації управлінського рішення:

Вибір форми управлінського рішення (правова - нормативно-правовий або організаційно-розпорядчий акт; адміністративна).

Розробка плану дій з реалізації (склад та послідовність дій, строки, комунікативна стратегія, стимулювання виконання рішень, форма й характер контролю (моніторинг, оцінювання розвитку ситуації внаслідок запровадження управлінських впливів).

Визначення необхідного ресурсного забезпечення (фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, наукового).

Розглянемо елементи проблемного аналізу. Управлінська технологія проблемного аналізу передбачає аналітичну роботу у наступних напрямах:

- Формулювання проблеми як незадоволеної потреби.

- Визначення просторових і часових меж проблеми.

- З'ясування типу, характеру проблеми, її основних системних характеристик (структури, функцій і таке інше).

- Виявлення закономірностей розвитку проблеми, її наслідків.

- Діагностика принципової вирішуваності проблеми.

- Визначення ресурсів, які необхідні для вирішення проблеми.

- Розроблення управлінських технологій вирішення проблеми.

- Розв'язання проблеми.

Формулювання проблеми вимагає підготовчої роботи, а саме:

­ пересвідчитися в реальному існуванні даної проблеми (тобто встановити, наскільки достовірними є показники, що характеризують наявність проблеми, чи є відповідні підтверджені факти);

­ виділити найбільш важливі факти, які відображають суть проблеми;

­ визначити елементи проблемної ситуації, які складають аналітичну базу для розгляду даної проблеми;

­ проаналізувати подібні проблеми (вивчити наукову літературу, провести кон­сультації з експертами, вченими або практиками);

­ визначити часові межі проблеми, періодичність її вияву і тенденції розвитку;

­ сформулювати проблему як суперечність, яка існує в межах даної ситуації, і потребує вирішення.

Опис проблеми передбачає діагностику ситуації, визначення її масштабу, гост­роти і тенденцій розгортання. Важливою є фіксація динаміки розвитку проб­ле­ми.

Класифікація проблем

Ознаки класифі­кації

Основні різновиди проблем

Сфера виникнення проблеми 1. Економічні проблеми (виникають у сфері економічних .ідносин, господарчої діяльності).

2. Соціальні проблеми (відображають формування соціальної струк­­тури суспільства, стан соціальних груп, соціальні відносини).

3. Політичні проблеми (пов'язані із становленням політичної струк­тури суспільства, формуванням політичних інститутів).

4. Правові проблеми (виникають при формуванні правових інститутів суспільства, правового поля, відповідного законодавчого забезпе­чення).

5. Духовні проблеми (відображають процес формування суспільної свідомості, духовності в її різних формах).

Тип проблеми 1. Проблеми цілепокладання.

2. Діяльнісні проблеми, що виражаються в труднощах структуру­вання, планування і здійснення діяльності.

3. Інституційні проблеми, що виражають труднощі становлення, функ­ціо­нування і розвитку інститутів.

4. Організаційні проблеми, що визначають зміст, розвиток і функціо­нування організації.

5. Ресурсні проблеми, зумовлені недостачею або надлишком ресурсів.

6. Кадрові проблеми, пов'язані з наявністю, підготовкою і кар'єрним просуванням персоналу.

6. Інформаційні проблеми, зумовлені недостачею або надлишком інформації, неефективністю її переробки і використання.

7. Ментальні проблеми, що містять в своїй основі ментальність тієї або іншої соціальної спільності.

Гострота проблеми 1. Латентні проблеми, що мають прихований характер

2. Актуальні проблеми, що представляються як явні, які необхідно дозволити, але поки загрози для діяльності не несуть.

3. Загострені проблеми, які містять в собі загрозу втрат.

Масштаб проблеми 1. Локальні проблеми, охоплюють невеликі соціальні простори.

2. Регіональні проблеми, охоплюють регіони.

3. Національні проблеми, розгортаються в масштабах держави.

4. Глобальні проблеми, охоплюють всю сучасну цивілізацію.

Роль у суспільному житті 1. Основні проблеми, що визначають основний зміст явища.

2. Похідні проблеми, виступають як форми вияву основних проблем.

3. Додаткові проблеми, які привносяться в проблемний комплекс зовнішніми силами.

4. Головні, вирішальні проблеми, які визначають сутність явища або процесу, його природу.

5. Другорядні проблеми, які визначають не основні сторони явища або процесу.

Характер впливу на суспільство 1. Конструктивні проблеми, що містять в собі необхідність та шляхи рішення певного завдання.

2. Деструктивні проблеми, що передбачають руйнування явищ і об’єктів.

Ступінь новизни 1. Старі проблеми, що мають довгу історію.

2. Традиційні або звичні проблеми, з якими люди "зжились".

3. Нові проблеми, тобто такі, яких не було раніше.

Ступінь стійкості 1. Стабільні проблеми, тобто проблеми, які не міняють свій зміст, є тими ж на різних інтервалах часу.

2. Похідні проблеми, тобто такі проблеми, які змінюють свій вміст в залежності від різних чинників.

3. Проблеми з окремими змінними характеристиками.

Походження джерела формування 1. Внутрішні проблеми, які містяться в самому об'єкті або процесі.

2. Зовнішні проблеми, впливають на об'єкт або процес ззовні.

Засоби вирішення 1. Стихійні проблеми є результатами дії множини сил і виникають самі по собі.

2. Усвідомлені проблеми, які вимагають для свого вирішення спеціальних інтелектуальних і практичних зусиль.

3. Планомірні проблеми передбачають планомірне вирішення.

1. Творчі проблеми вимагають нестандартних рішень.

2. Конформістські проблеми передбачають примирення точок зору.

3. Формальні проблеми фіксують не зміст, а форму, зовнішні аспекти об’єкта або процесу.

4. Бюрократичні проблеми пов’язані з бюрократичними бар’єрами.

1. Оптимальні проблеми вирішуються оптимально, найкращим чином.

2. Неоптимальні проблеми вирішуються не оптимально, не най­кращим чином.

1. Проблеми реформування передбачають реформи.

2. Революційні проблеми передбачають революційні зміни.

Тип ін­фор­маційного забезпечен­ня опису проб­леми Інформаційно надмірні проблеми, тобто забезпечені інформацією надмірно.

Інформаційно суперечливі проблеми, характеризуються наявністю суперечливої інформації.

Інформаційно недостатні проблеми, відмінні недостачею інформації для свого осмислення і дозволу.

Інформаційно достатні проблеми, що мають достатнє інформаційне забезпечення для аналізу і дозволу

<< | >>
Источник: БАКУМЕНКО В. Д., ТИМЦУНИК В. І.. Адміністративний менеджмент : Навчальний посібник /. - К. : Центр підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ,2012. – 334 с.. 2012

Еще по теме Чинники виникнення проблем державного управління::

  1. 3.4. Конфліктив державно правовій сфері
  2. 4.1. Проблема управлінняконфліктами
  3. Причини виникнення держави
  4. ПРИНЦИП ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ:
  5. ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  6. РОЗДІЛ 6. ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
  7. Чинники виникнення проблем державного управління:
  8. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
  9. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ
  10. 2.1. Історіографія зародження національних традицій державності в княжу добу