<<
>>

§ 1. Система та функціональне призначення органів виконавчої влади

Після прийняття 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність України та проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму наша країна стала на самостійний державницький шлях розвитку.

Спочатку Україна сформувалася як парламентсько-президентська республіка. Президент України був як главою держави, так і главою виконавчої влади. За Конституцією України 1996 р. Україна за формою правління стає президентсько-парламентською республікою. Вона є також унітарною державою, адміністративно-територіальними одиницями якої є: область, район, місто, райони в містах, селище і село. Особливий статус має Автономна Республіка Крим, яка є невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Згідно зі ст. 133 Конституції України до складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Головним суб’єктом виконавчої влади є апарат державного управління. Він є досить складною системою спеціальних органів -органів виконавчої влади (які називають також органами державного управління), що перебувають поміж собою у різноманітних зв’язках та відносинах і виконують основні завдання і функції держави шляхом повсякденної й оперативної управлінської (владно-розпорядчої або адміністративної) діяльності.

Сьогодні в системі виконавчої влади виділяються структурні’ ланки трьох організаційно-правових рівнів:

- вищий рівень - Кабінет Міністрів України (у функціональній взаємодії з Президентом України);

- центральний рівень - міністерства, державні комітети та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи виконавчої влади;

- місцевий, або територіальний рівень, на якому діють органи виконавчої влади загальної компетенції - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; органи спеціальної галузевої та функціональної компетенції, котрі як безпосередньо підпорядковані центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у так званому подвійному підпорядкуванні (тобто водночас і відповідному центральному і місцевому органу виконавчої

влади).

Органи виконавчої влади, які здійснюють державне управління,

умовно поділяють на дві групи:

1.

Центральні органи виконавчої влади, які утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України і є найбільш мобільною частиною системи органів виконавчої влади.

2. Органи, що здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі відповідно до ст. 118 Конституції України - місцеві державні адміністрації, що виступають більш стабільною частиною елементів системи органів виконавчої влади, яка тісно пов’язана з адміністративно-територіальним устроєм України.

За чинною Конституцією України, у Президента України, незважаючи на значні повноваження, немає виключного права на утворення органів виконавчої влади. Згідно з пунктами 12, 13 ст. 92 Конституції виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади та територіальний устрій України. Тобто певну роль у створенні органів виконавчої влади відіграє законодавчий орган - Верховна Рада України.

Відповідно до обсягу компетенції, якими наділені органи державної влади, вони поділяються на такі:

1. Органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів).

2. Органи галузевої компетенції (наприклад, Міністерство освіти і науки).

3. Органи спеціальної компетенції (комітети).

Призначенням системи органів виконавчої влади є організаційно-управлінська та виконавчо-розпорядча діяльність, спрямована на виконання законів з метою забезпечення розвитку та повсякденної діяльності держави, функціонування всього суспільного організму. За Конституцією України, органи виконавчої влади відрізняються від інших державних органів насамперед предметом і сферою 219діяльності. Вони не приймають закони, як Верховна Рада, а забезпечують їх виконання, управління економікою всієї країни, здійснення всіх інших управлінських функцій.

<< | >>
Источник: Орленко В.І.. Історія державного управління в Україні: Навчальний посібник. - К.: КНТЕУ,2001. - 268 с. - ШВИ 966-629-001-4.. 2001

Еще по теме § 1. Система та функціональне призначення органів виконавчої влади:

  1. 4. Співвідношення виконавчої влади, державногоуправління та адміністративного права
  2. § 34. Органи управління зв’язком.
  3. Форми діяльності органів ситеми МВС України
  4. 2.4. Загальнотеоретична характеристика правової системи Європейського Союзу
  5. 3.1. Основні юридичні ознаки сучасної правової системи України
  6. ОБ’ЄКТИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
  7. ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  8. Поняття та правовий статус органів виконавчої влади.
  9. § 1. Система управління УНР періоду Української Центральної Ради
  10. § 1. Система та функціональне призначення органів виконавчої влади
  11. § 3. Центральніоргани виконавчої влади
  12. 4.3. Виконавчі структури державних утвореннь 1917 – 1921 рр.
  13. 4. 5. Традиції та новації виконавчої влади незалежної України
  14. 5.5. Рефомування судової влади в процесі утвердження незалежної України
  15. Органи автономної влади й управління
  16. Інституційна та функціонально-правова організація забезпечення екологічної безпеки.
  17. ІНСТИТУЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ: ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД
  18. 1.3 Адміністративно-правовии статус публічної адміністрації, яка здійснює забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні
  19. 2.2. Методи адміністративної діяльності стосовно функціонування системи електронних закупівель в Україні