Про радісні звістки, які дійшли до короля в Познаньу що турчин не змінює своєї приязні з поляками, а своїх підданих, які порушили те без його відомау має покарати; Ракочого ж має примусити заплатити полякам боргу а татар — повернути польські ясири; про теу що швед за посередництвом венгерського короля намагається постановити з поляками мир; про бажання німецького цісаревичау венгерського короляу стати на цісарствоу бо від турчина нависала тоді небезпека; про шведського посла до поляків у Познань
оку від створення світу 7166-ГО, а від плотської з’яви у світ божого слова 1658 року, тоді була літера пасхальна [...] 742, вруці- літо було [...] 743, польський король Ян-Казимир, святкуючи в Познані хвалебне й радісне, згідно римського календаря, свято Різдва господнього, одержав зі своїми сенаторами радісні й пожадані цдя себе звістки.
Перша — із Цареграда, від коронного стражника Яскольського, що турецький цар не лише обіцяє дотримуватися давньої своєї приязні з поляками, а й гнівається на своїх підданих, які осмілилися порушувати без його відома мир із поляками і воювати за намовою інших панів. Особливо гнівається, навіть карати його хоче, турчин на Ракочого, через що вже послав до нього, Ракочого, свій невблаганний султанський указ, який віддаляє його від влади й керівництва, а настановляє замість нього іншого — Ференса 744, і має тримати його, Ракочого, в арешті, доки він не віддасть, згідно постановленого з поляками трактату, дванадцять бочок червонних відкупу за заставлені біля Львова голови. Також він декларує зиськати й повернути Польщі всіх польських в’язнів, забраних на війні татарами. Вважає він за слушне скарати до того ж і волоського та мултянського господарів, які не спиняли своїх людей і допускали їх воювати Польщу. Друга звістка давала знати, що шведський король, ушкоджений уже в своїй силі, хоче прийти з поляками до згоди і ста-742 Число не проставлене.
743 Число не проставлене.
744 Франтішека Радаї. Це було в кінці осені 1657 p. Є небезпідставна думка, що похід Ракочого на Польщу був тільки приводом, щоб його скинути.
Сторінка Літопису C. Величка.— Факсиміле (9).
рається в Празі через свого посла 745, щоб цісаревич і наслідник батькової цісарської корони, на той час венгерський король, був посередником і поклопотався б за них у поляків, обіцяючи пристати на його посередницькі ухвали цілком.
Цього цісаревича закликали були на той час до Франкцфорта 746 курфюрсти, бажаючи бачити на його голові батьківську корону Римського цісарства з дозволом бути тому від усієї Німецької Річі,— вони боялися, щоб турчин не намислив чогось нового проти них на прийдешнє літо. Турчин стояв тоді в Ядренополі і хотів на прийдешнє літо провадити свої війська через Кроацію на Венецьку війну 747. Для того він, піднісши воєнну хоругву проти венетів, змусив усіх ковалів у Румелії 748 гриміти залізом, куючи зброю. Через те-то німці ретельно старалися тоді не тільки посадити того венгерського короля, цісарського сина з дому Ракусів, на батьківському столі, але й осадити свою державу для кращої забезпеки з боку Кроації військами.755 Інші дані — Микита Зюзін.
756 Це було 17 січня 1658 p. 3 Ви- говським були Богун та Лісницький.
757 Виговський запевнював про свою вірність цареві, скаржився на свавільників і висловлював занепокоєння, що цар прийняв посольство запорожців і не звідомив про це Виговського, а наділив їх грамотою. Висловлював також боязнь їхати в Москву, щоб не заслали його в Сибір, тощо. Зюзін заспокоював Виговського. Наслідок цих розмов був трохи несподіваний: почали ширитися чутки, що Виговський підкупив Зюзіна, і царський уряд спішно відставив Зюзіна від воєводства.
758 Тимоша Прокоповича.
754 Див. приміт. 740.
747 Венецька війна — це війна між Туреччиною та Венецією. Тяглася 24 роки: з 1645 p. по 1669 p. Кроація — межівна область між цими державами.
748 Румелія — провінція європейської Туреччини, що обіймала давню Фракію та частину Македонії. Гі резиденцією було м. Софія.
749 Шведський король воював у цей час у Данії і в лютому 1658 p. примусив Данію підписати мир. Тут, очевидно, йдеться про осінь 1657 p.
750 Прізвище шведського посла — Шліфенбах.
751 Прізвище французького посла — Лямбре.
752 Яна Адольфа. Відходячи в Данію, шведський король доручив йому оборону Пруссів.
753 Йдеться про Гадяцькі пакти (див. p. 3).
745 У Прагу приїздив Габдеуш. Перед тим M. Бйоренглау вручив (у вересні 1657 p.) державам Римської імперії два меморіали.
746 Франкфурта-на-Майні.
Шведський король, бувши ущемлений від поляків та дунчи- ка 749 і не маючи змоги учинити допомоги своїй, утисненій ворогом Річі, вступив до свого Щетіна і, хоч просив посередництва у згаданого венгерського короля, однак, з другого боку, прислав свого посла до Познані 750 з усним посередництвом про мир від француза 751, просячи від поляків справді вічного й непорушного миру. A щоб постановити й утвердити його, послав на польський кордон з частиною війська свого брата 752, сам же з частиною війська затримався біля Щетіна.
Маючи дві такі радісні для поляків новини, король дістав принесену з України ще й третю, не менш за перші радісну звістку від своїх комісарів, що гетьман Виговський з козаками майже схиляються до миру з поляками, але, мавши поміж себе на те незгоду, відклали з минулої осені постановления складених уже пактів з поляками 753 до майбутніх свят Різдва господнього за руським календарем.
Кримський хан, боячись надалі козаків, намовляв і переконував короля, щоб зносив і добивав їх війною, а коли не так, то хай накаже їм, козакам, воювати разом із татарами Москву, віддячуючи тим самим шкоди, вчинені Москвою в польських державах і землях, бо інакше вони, кримці, не можуть жити, бувши з натури схильними до війни. Але ті ханські резони й бажання були даремні, оскільки невзабарі, як про те було сказано попереду , Виговський дійшов із ханом до пожаданого союзу й братерства.
Еще по теме Про радісні звістки, які дійшли до короля в Познаньу що турчин не змінює своєї приязні з поляками, а своїх підданих, які порушили те без його відомау має покарати; Ракочого ж має примусити заплатити полякам боргу а татар — повернути польські ясири; про теу що швед за посередництвом венгерського короля намагається постановити з поляками мир; про бажання німецького цісаревичау венгерського короляу стати на цісарствоу бо від турчина нависала тоді небезпека; про шведського посла до поляків у Познань:
- Про війну Хмельницького, яка була на Батозі й у його околицях; про те, що почали цю війну поляки, і про скасування Білоцерківського трактату й амністїі; про хитрість Хмельницького, коли він вибирався на ту війну; про Калиновського, який став на Батозі з військом і через своіх поляків не послухався листа Хмельницького; про заманний похід Хмельницького з сином і Ka- рач-мурзою до Ладижина й Батога; про вістки, які дійшли до Калиновського, що Хмельниченко має мало людей, і про легковаження його сил
- Про четверте у Польщі лихо від Ракочого і про королівське заохочення проти нього своїх вождів новими гонорами; про розі- слання універсалів від нового гетьмана, які закликали до себе для воєнного чину над ворогом кварціальне військо; про з'єднання під Опатовом иіведів та венгрів; про виправу Лещинського до християнського цісаря з проханням допомогти полякам військами і про втолення того прохання; про Яскольського, іншого посла, якого виправили до Порти; про затримання його матір'ю Ракочого і про
- Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо
- Про польські війська під Малборком, які нічого не досягли й на два місяці відступили для відпочинку на кватирі зі сподіванкою на мир, який трактувався в Оливі; про ворота на Bicjlif відчинені поляками до Гданська; про відібрання поляками у шведів дунської ФінГі; про неменшу поразку і страх цісарців під Щетіном від шведського адміраш Bpamejm; про виступ шведського короля від дун- ського Копенгага; про напрям польських вимог у трактатах і суперечки при таких трактатах; про польський гнів на дунчик
- Про зносини поляків і ординців через тлумачів, щоб помиритися, з укладенням трактату; про вчинені прикрості полякам від хана, і як вони це знесли; про заклади, які дали обидві сторони, польська й ординська; про посланих під Кам'янець комісаріву які мали учинити трактат; про виправу від короля військ під Кам’янець визволити з небезпеки своїх комісарів; про вислання їм червінціву щоб могли ублагати ханських комісаріву і про зміцнення обозових окопів; про задовольнення ханських комісарів і про змен
- Про щасливу перемогу Хмельницького над поляками біля Батога; про рушення його звідтіля з доброю надією під Кам'янець; про теу що надія його там не збулася, і про страх у Польщі після поразки польських військ під Батогом; про лист Хмельницького в Кам'янець і про відповідь на нього, про незадоволення татар Хмельницьким і про утолення його; про збирання нових польських військ на Хмельницького; про відступ його від Кам’янця додому і про розпущення своіх військ по домівках; про лист Хмельницького до
- Про розмисли Виговського щодо своїх намірів і про зміну його фортуни через дії його ворогів; про Цецюрине тиранство в Переяс- лавлі; про схилення на російський бік і про прибуття за його листом у Переяславль від Путивля князя Трубецького з військами і гетьманом Безпалим; про складення там гетьманства Безпалим; про вибиття поляків з українських кватир, які відвів їм Виговький; про запорожців, які йшли на нього; про сумніви Виговського і про рушення його з Чигрина до Хмельника; про прибуття до ньо
- Про перепросини Хмельницьким короля через лист і нарочних послів за завдану при Батозі поразку Калиновському; про віддання королеві своєї зичливості до Корони; про підозру його (Хмельницького) в підступності й облудності; про те, що король відпровадив посланців Хмельницького ні з чим; про сейми і сеймики в Польщі, які радили королю збирати на війну проти Хмельницького платні війська і гроші на них.
- Про те, як Хмельницький прибув із Криму; про обрання його на гетьмана, про вручення йому військових клейнодів та виділення війська Запорозького; число того війська; про бажання того війська йти на війну; про урочистості, які були на честь гетьманового обрання; про число війська, яке пішло з Хмельницьким; про вшанування, яке виказав кошовий Тугай-беєві; про застережні заходи Хмельницького; про польських шпигунів, яких піймали татари, і про відомості, які від них узяли; про війська польські та реє
- Про шведські успіхи над дунчиком; про сум від того в поляків, про те, що вони не допомогли дунчикові; про Варшавську конвока- цію 813, про турецьку й татарську неприязну до росіян кореспонденцію полякам; про листовне бажання короля і про його гінця до Москви; про повторне щастя шведів над дунчиком з узяттям Фіоненської інсули, де були величезні багатства; про схилення дун- чика до трактату з прикрими йому умовами; про затяжні814 цісарські війська, які уярмлювали поляків і багато хотіли грошей; п
- Про відібрання поляками у шведів Пінчова і про їхній марш до Кракова; про шведського короля, який зняв у Великій Польщі свої гарнізони зі шкодою для країни; про прибуття шведів у свою Померанію і про неприємну звістку, яку вони дістали від Бреми; про несталу фортуну цього світу і про успіх поляків біля Познані; про успіхи Чернецького й гетьманів у війні з венграми; про велике венгерське нещастя, яке спіткало венгрів від поляків та орди, та про їхній марш до своєї землі; про схилення Ракочого до
- Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
- Про хана, чому він порушив Жванецький мир з поляками і, пустивши до Польщі загони, вчинив у ній великі спустошення; про ханську озлобу на козаків, що були при ньому; про польську відсіч татарським загонам і про загибель сапіженських хоругов; про ханське рушення з Польщі до Криму і про те, як козаки таємно його покинули; про шкоду, яку заподіяв хан Україні, і про жаль Хмельницького; про помсту Хмельницького татарам під Межигором; про віднятий й відпущений назад польський ясир; про тамтешню здобич
- Про відправлення від хана посла Хмельницького; про ханове посередництво з поставленими умовами; про посміховисько, з яким Хмельницький відіслав у Крим ханського посланця; про підкріплений присягою ханів союз із поляками; про рушення польських військ на Україну і про страх від того в Україні; про Богуна, який уступився перед польськими військами з Браславля до Уманіу і про розорення поляками Забузької України; про Opdut що прибули в допомогу полякам, і про їхні загони, шкідливі й полякам, і Украї