СПИСОК 3 ДОГОВОРУ ВІЧНОГО МИРУ росіян з поляками 1686 року

Милістю всемогутнього Бога, що діє скрізь у всіх діяннях, всюдисущого, що все виконує й дарує добру втіху всім людям, творця нашого, славленого в тройці ¹¹⁰°. Пресвітлих і державних великих государів царів і великих князів Іоанна Олексійовича та Петра Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержців, московських, київських, владимирських, новгородських, царів казанських, царів астраханських, царів сибірських, государів псковських і великих князів смоленських, тверських, югорських, пермських, вятських, болгарських та інших, государів великих князів Новгорода, Низов- ської землі, чернігівських, рязанських, ростовських, ярославських, білозерських, удорських, обдорських, кондійських, і повелителів усієї Північної країни, і государів Іверської землі, карталинСьких та грузинських царів, кабардинської землі черкеських і горських князів та інших, численних держав і земель, східних і західних, і північних отчичів та дідичів, і наслідників, і государів, і володарів, їхньої царської пресвітлої величності, ясновельможний та вельможні ближній боярин князь Василь Васильович Голіцин, оберігач царської великої печатки та державних великих посольських справ і новгородський намісник, ближній боярин та вятський намісник Борис Петрович Шереметьєв, ближній боярин та суздальський намісник Іван Васильович Бутурлін, ближній окольничий та шацький намісник Петро Дмитрович Скуратов, ближній окольничий та муромський намісник Іван Іванович Чаадаєв, думний дяк Ємельян Ігнатович Ук- раїнцов та дяки Василь Бобинін, Василь Постников, Прокопій Возніцин, Іван Волков.

Князівством Литовським, спершу про вічний мир, а потім про спільний союз і про виконання деяких невиконаних статей в Андрусівсь- ких договорах та договорах посольських, описаних і викладених у минулі часи до цього нашого постановления, щоб усі сварки й докуки, вчинені наобабіч, заспокоїти на вічні часи. I милістю та благословенням того-таки всемогутнього Бога, славленого в святій тройці, і з доброю поміччю та заступництвом християнської надії, Пресвятої володарки нашої Богородиці й завжди діви Марії та з молитвами всіх святих, ми, ближні бояри й думні люди великих государів, їхньої царської пресвітлої величності, та великі й повноважні посли його королівської величності й Річі Посполитої, погідно домовилися, постановили й затвердили поміж пресвітлими й державними великими государями, з божої милості царями й великими князями Іоанном Олексійовичем та Петром Олексійовичем, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержцями, отчичами та дідичами численних держав та земель, східних, західних та північних, наслідниками, й государями, й володарями, їхньою царською величністю, а з другого боку поміж найяснішим і державним великим государем Яном Третім, божою милістю королем польським, великим князем литовським, руським і т. д., його королівською величністю та їхніми, обох великих государів, наслідниками, і всіма чинами Річі Посполитої обох народів Корони Польської, і Великого Князівства Литовського, духовними, і світськими, і підданими їхніх великих держав, бути вічному мирові й християнській згоді, як зображено явно й просторо в нижчеподаних статтях.

I

¹¹⁰⁴ Полянівський вічний мир було поставлено 27 травня 1634 p. за іменем ріки Полянівка, де велися переговори про мир.

За тим постановленим і затвердженим вічним миром і святою згодою, щоб надалі було забуто й віддано без помсти в непам’ять усі сварки й неприязні, які вчинилися зобабіч навіть до цього часу й дня (тобто до установлення теперішнього вічного миру), що були від часу порушення війнами, мечем чи будь-якими іншими неприязнями колишніх Полянівських договорів з минулих часів. Також щоб полишено, й надалі не згадувалося, й віддано на вічні часи в непам’ять усі колишні мирні договори, постановлені й утверджені з початку і після минулої війни аж до цього вічного миру, як колишній Полянівський вічний мир ^П04, так і Андрусівський і посольський московський, з усіма, які не є в них, зображеними й описаними статтями.

I цим теперішнім, міцним, вічним, мирним нашим постановлениям та святою згодою поміж нашими великими государями, їхньою царською величністю, і великим государем, його королівською величністю, та їхніми, обох великих государів, наслідниками й майбутніми великими государями, царями й великими князями російськими, між великими государями королями польськими і великими князями литовськими та поміж їхніми великими державами, і землями, і містами, як тими, що були здавна на будь-якому боці, так і тими, що їх завойовано, які теперішнім вічним договором відступлено B той чи інший бік, і між підданими обох боків людьми всілякого чину, щоб було відновлено й утверджено постійну, не- рушну та пряму дружбу, добру вірність і згоду за нинішнім нашим ствердженням на вічні часи, що має бути міцно дотримана зобабіч без усякого порушення. Тож їхній царській величності, також і його королівській величності та їхнім наслідникам бажати поміж себе в усяких мірах загального добра і шукати брат братові найкращого та в усьому поміж себе чинити по правді. I надалі той вічний мир хай буде дотримано й виконано на вічні часи без найменшого порушення від великих наших государів, їхньої царської величності, та від великого государя, від його королівської величності, від їхніх, обох великих государів, наслідників і майбутніх великих государів та великих князів російських, так і від великих государів королів польських та

великих князів литовських і від чинів Річі Посполитої обох народів Корони Польської й Великого Князівства Литовського, духовних і світських.

2

Государські найменування й титли великих наших государів, їхньої царської величності, також і великого государя, його королівської величності, мають бути писані наобабіч в їхніх государ- ських грамотах та в усяких листах і зображені на їхніх державних печатках за їхньою государською достойністю й честю, як то зображено на початку нинішнього поствердного закріплення, без зма- лення та змін. Також бояри, воєводи й приказні люди їхньої царської величності, що будуть у порубіжних містах, кому де належатиме знати, а з другого боку сенатори, й воєводи, й гетьмани, й люди всілякого уряду й чину, кому де належатиме знати, за указом великих своїх государів мають писати їхні государські найменування й титли в усіляких листах за нинішнім нашим постановлениям, як найменовано напочатку, остерігаючи, щоб ні в чому не давано причини до неприязні, а всілякі видавання з канцелярій його королівської величності і від порубіжних людей Корони Польської та Великого Князівства Литовського мають виходити польською мовою й письмом, як це робилося в часи минулого перемир’я, аж до цього вічного миру. A коли їх, великих государів, їхньої царської величності чи королівської величності, господь Бог ударує надалі від їхніх, государських, ворогів землями й містами, то вони, обидва великі государі, можуть ними писатися без змалення і ті нові титли не мають уважатися за супротивні до цього вічного миру. A коли які люди достеменно не можуть знати повні їхні, великих государів, титли, то їм у своїх листах і в усяких писаннях писати середні їхні, великих государів, титли й найменування, геть-но так, як написано вище цього в першій статті. A коли в царської величності чи в королівської величності трапляються посольства чи інші справи з іншими навколишніми державами й государями і де випаде найменовувати чи писати в друкованих і письмових листах та договорах їхньої царської величності чи королівської величності наймення, на якій мові те не трапиться, то тоді їх, великих государів, найменовувати й писати тими словами: їхньої царської величності російських і його королівської величності польських.

3

Також домовилися й постановили, щоб усім містам й землям, що завойовані в минулу війну від Корони Польської та Великого Князівства Литовського, тобто Смоленську, з містами й уїздами, що відтіля, від Вітебського, Полоцького й від Лютинського уїздів, належать до Смоленська: Дорогобужу, Білій, Красному, зі своїми містами, уїздами і приданим, бути на боці їхньої царської величності, як вони перебувають до цього часу за перемирним договором. A з іншого краю Рословлю і де є сіверські міста: Чернігову, Стародубу, Новгород-Сіверському, Почепу та іншим, а також усієї Малої Росії цього боку Дніпра, містам: Ніжину, Переяславлю, Батурину, Полтаві, Переволочній та всім містам і землям того малоросійського краю, яким не названі вони назвиськами й урочищами, з усіма його уїздами, селами й хуторами, і всякого чину людьми, що живуть там

Києво-Печерська лавра (23).

¹¹⁰⁵ Собрание: «Від берега p. Стугни в поле, як Васильків стоїть...»

з приданим, щоб вони як по цей час перебували за перемирним договором на боці царської величності, так і тёпер лишалися на вічні часи на боці їхньої царської величності. A його королівській величності від Дніпра в усьому тому згаданому малоросійському краї ніякі городи, міста, волості, аж до Путивльського рубежа, не можуть належати вічно, і не матиме він їх у своїм володінні та в державі від нинішнього часу і дня вічного миру. A за річкою Дніпром має також лишатися на боці їхньої царської величності богоспасенне місто Київ, прабатьківська отчина їхньої царської величності, таким оме- жуванням: угору Києва берег Дніпра, почавши від гирла річки Ірпені, яка впадає в Дніпро, вниз Дніпром з містечками Триполем і Стай- ками, а за Стайками також Дніпром униз на милю, а звідти від Дніпра, почавши прямим шляхом через поля по п’ять миль у ширину, а від того місця, також ведучи полем, просто до ріки Стугни — має лишатися на боці, у володінні та державі їхньої царської величності.

¹⁰⁶ Має бути Гадяцького.

Козацький підпомічник (22).

дарів, їхньої царської величності, також і в навколишні християнські та бусурманські держави ніякими містами, відступленими на вічні часи цим договором, не писалися і не мали зображати тих вищезгаданих міст на печатці, та щоб забрати їх у канцелярії навічно з титлів його королівської величності.

4

I те постановили й закріпили, що великий государ, його королівська величність, і Річ Посполита жителів малоросійського краю в тих новопоступлених вищеописаних містах, служивих і всякого чину городових, а також запорозьких козаків воістину й насправді християнським серцем звільняють від присяги і відпускають від себе з підданства, не вимагаючи й не творячи над ними ніякої помсти. He будуть також приймати їх у свою оборону на вічні часи і не велять вступатися до городів та міст, що там будуть. Навзаєм і великі государі, їхня царська величність, тих козаків, що будуть За Дніпром і належатимуть його королівській величності, які живуть у Немирові, в Паволочі і біля Білої Церкви, не будуть і не велять приймати в свою оборону і не вступатимуться до міст і городів, що там будуть, на вічні часи.

5

A коли їхні, царської величності, піддані від Смоленського, Псковського рубежу та решти малоросійських міст, тобто від Київського, Чернігівського, Переяславського, Ніжинського, Стародуб- ського, Галицького ¹⁰⁰⁶, Полтавського, Лубенського, Миргородського, Прилуцького полків чи в якихось інших містах, які відступлено на вічні часи в бік царської величності, чи в Запорожжі, стануть свавільні й неслухняні та не віддаватимуть послуху їхній царській величності і своїм начальним людям, а захочуть бути в підданстві у його королівської величності та Річі Посполитої, то великий государ, його королівська величність, і його королівської величності наслідники, й майбутні королі польські та великі князі литовські, й Річ Посполита тих свавільників собі в підданство і під оборону не прийматимуть, за них не вступатимуться, за них не стоятимуть і таємно та явно їх не підмовлятимуть, нікого до них не підсилатимуть, війни не починатимуть і цього вічного миру ніякими мірами не порушуватимуть. Також коли піддані королівської величності з Полоцького та Вітебського країв чи в задніпрських містах, у Білоцерківському й Паволоцькому полках, у Немирові чи в інших тамтешніх містах будуть свавільні й неслухняні і не віддаватимуть покори його королівській величності та своїм начальним людям і захочуть бути у підданстві у їхньої царської величності, то великі государі, їхня царська величність, та їхньої царської величності наслідники, і великі государі майбутні царі, і великі князі російські, тих свавільників у підданство собі і під оборону не прийматимуть, до них не вступатимуться і за них не стоятимуть, таємно й відверто не підмовлятимуть і нікого до них не посилатимуть, війни не починатимуть, а цього вічного миру ніякими мірами не порушуватимуть, але обидва великі государі, їхня царська величність та королівська величність, поміж себе бажатимуть загального добра і брат братові шукатимуть найкращого, чинячи в усьому праведно.

6

A оскільки великі государі, їхня царська величність, із братської дружби й любові до великого государя, до його королівської величності, указали віддати Річі Посполитій для вічного миру певну кількість грошей, тобто сто сорок шість тисяч московських рублів, то з тих вищезгаданих грошей великі государі, їхня царська величність, звелять віддати зараз після постановления цього вічного миру великим і повноважним послам його королівської величності при їхньому відпуску сто тисяч рублів. A решту грошей їхньої царської

¹¹⁰⁷ Собрание: «Тясмину».

Костюми польок. XVH ст. (23).

¹¹⁰⁸ У час гетьманування Д. Многогрішного на другий бік ріки Сожі, яка була межею за Андрусівським договором, переходив седнівський сотник із військом і прокладав нову межу.

¹¹⁰⁹ Собрание: «домовилися і постановили...»

величності казни — сорок шість тисяч рублів — буде віддано з боку їхньої царської величності в майбутньому часі, тобто в 7195 році від створення світу, а від Різдва Христового 1687 року в січні місяці, присланим до Смоленська дворянам його королівської милості.

7

Поміж нас, ближніх бояр та думних людей царської величності і великих та повноважних послів його королівської величності, дійшло до утруднення щодо тих розорених городів та міст, що були від містечка Стайок, униз до Дніпра по річку Тясму ¹⁰⁰⁷, а саме: Ржи- щев, Терехтемиров, Канев, Мошни, Сокольне, Черкаси, Боровиця, Бужин, Воронков, Крилов і Чигирин,— про них ми, ближні бояри й думні люди їхньої царської величності, домагалися, щоб вони були навічно в державі й у володінні великих государів, їхньої царської величності, поклавши рубіж униз Дніпра від містечка Стайок по ріку Тясму. Великі ж і повноважні посли королівської величності, не маючи від королівської величності і від Річі Посполитої повної сили, щоб розмовляти про те, поступитися тут не захотіли. Тоді ми, ближні бояри і думні люди царської величності та великі й повноважні посли його королівської величності, погідно домовилися й постановили ту статтю таким чином, що ті місця мають лишатися порожні, так, як вони є тепер. Про ці вищезгадані міста й землі і про рубежі великі й повноважні посли їхньої царської величності, послані до його королівської величності та Річі Посполитої для потвердження теперішнього миру, після віддання поствердної грамоти їхньої царської величності, після відібрання присяги від його королівської величності і після прийняття навзаєм поствердної грамоти його королівської величності донесуть його королівській величності й Річі Посполитій і учинять з призначеними від його королівської величності та Річі Посполитої сенаторами договір. A коли б у тому через якісь тодішні утруднення не могло б дійти до цілковитого договору, то вільно буде ту статтю відкласти до іншого, кращого, сприятливішого часу, а допоки про те не учиниться достатній договір і постанова, ті місця мають бути порожні. I через це не порушувати вічного миру, хай будуть і затруднення, й загайка — їх не мати за причину до порушення вічного миру і надалі до порушення не посягати.

8

A через те, що в минулі перемирні літа в надії на цей вічний мир відступлено із завойованих міст і земель у бік його королівської величності городи й міста Полоцьк, Вітебськ, Диноборок, Невль, Ce- беж, Велиж, Лютин, Резиця, Марнауз з усіма південними Ліфлян- тами, з усіма тих міст воєводствами й уїздами, що здавна до них належали, то тим містам бути на боці його королівської величності також на вічні часи. A великим государям, їхній царській величності, та їхньої царської величності наслідникам не вступати в ті вищезгадані городи й міста і не мати на них ніякого посягання. Також мають бути віддані в бік його королівської величності всі ті волості, які недавно захопили за Сожею козаки ^П08.

9

Також домовилися ¹¹⁰⁹, що великий государ, його королівська величність, не звелить чинити ніякого утяження й примусу до римської віри і до унії божим церквам єпископії Луцької, Галицької, Премишльської, Львівської, Білоросійської і при них монастирям, архімандріям Віленській, Мінській, Полоцькій, Оршанській та іншим, ігуменствам та братствам, в яких перебувала й нині вживається благочестива греко-російська віра, та всім людям, що живуть у Короні Польській і у Великому Князівстві Литовському. I бути того

не повинно, а все має зберігатися згідно давніх прав при повних церковних свободах і вольностях. A оскільки нині Київ відійшов на бік їхньої царської величності, то щоб вищезгаданим єпископам, які перебувають у Короні Польській і Великому Князівстві Литовському, коли доведеться їм за духовним їхнім чином та звичаєм приймати благословення й рукопокладання від київського митрополита, не було в милості його королівської величності ніяких перешкод. I навзаєм людям їхньої царської величності римської віри в державах їхньої царської величності, особливо ж у країнах, що відійшли до них тепер, від великих государів, їхньої царської величності, не має чинитися ніяке безправство у вірі і примус до іншої віри. Більше того, будуть вони мати повну волю, тримаючись тієї віри, і в маєтках своїх не понесуть ніякої перепони й ущербку, і TO не має ЇМ ШКОДИТИ B милості їхньої царської величності; матимуть вони в своїх домівках вільне вживання своєї віри. I цю статтю нашого договору підтвердити при інших його королівській величності та Річі Посполитій на вальному сеймі і надрукувати в сеймовій конституції.

IO

3 огляду на добро всього християнства, бажано звільнити з-під тяжкої неволі народи, що стогнуть під бусурманським ігом, а найбільше бажано ввести істинну божу волю і хвалу його в господні святилища, відкинувши магометанську гидь; адже стало видно при тому ненадійність всіляких домовлянь з поганством. Бо той спільний ворог святого хреста і всіх християн, турський султан і хан кримський, не дотримуються постановлених з великими государями, з їхньою царською величністю, мирних договорів, вони посилали від себе з Криму і з Азова на українні городи й міста їхньої царської величності у воєнний наступ беїв та інших мурз з численними військами, які зайняли великий полон і вчинили значне розорення. Наступили вони війною, не дотримавши учиненого поміж себе миру, й на державу великого государя, його королівської величності. Тож після довгих розмов домовлено й постановлено, що великі государі, їхня царська величність, з братської своєї дружби й любові до великого государя, його королівської величності, і на бажання цісарської величності римського, королівської величності французького, курфюрста брандербурзького, також і Річі Посполитої Венеційської через настання постановленого вічного миру, їхня царська величність зволили розірвати мир, який мали до цього часу як тимчасовий, з турецьким султаном і кримським ханом, а прийняти вічний оборонний союз супроти поганства з його королівською величністю, а наступальний союз мати доти, доки тягтиметься війна з бусурманами. A щоб той постановлений союз був грунтовніший і досконаліший, їхня царська величність укажуть відразу ж, у цьому військовому часі нинішнього 7194 року від створення світу, а від Різдва Христового 1686 року, послати з божою поміччю, з огляду на численні бусурманські неправди задля християнського імені і задля звільнення християн, що стогнуть у бусурманській неволі, свої війська в Січ і на дніпрові переправи, де кримські війська звикли переправлятися, відвертаючи бусурманські сили кримського хана і заставляючи бусурманам прохід у держави його королівської величності, і в тих місцях вони чинитимуть всіляке військове діло та промисел над ворогом святого хреста. Також і донським козакам звелять великі государі, їхня царська величність, наступати на того-таки ворога і чинити воєнний промисел на Чорному морі під тими-таки кримськими юрта- ¹¹¹⁰ Ю p т — кочове володіння, улус, ми ¹¹¹⁰ і під їхніми городами й містами, де тільки трапиться зіштовхнутися з бусурманами. I в майбутньому 7195 році від створення світу, а від РіздваХристового 1687 році, також і на майбутні літа мають іти в допомогу численними силами з боку їхньої царської величності війська і на самий Крим. A численним коронним і Великого Князівства Литовського військам його королівської величності з усіма військовими припасами чинити воєнний промисел тоді- таки на турецькі війська і білогородські орди, відвертаючи ворожі сили, щоб не пройшли, з’єднавшись із кримськими силами, на війська їхньої царської величності, аж доки у великих государів, їхньої царської величності, і у великого государя, його королівської величності, не буде постановлено з бусурманами спільного миру.

II

A коли дасть господь Бог військам царської величності вступити в Крим і вчинити воєнний промисел над Кримським юртом і колиту- рецький султан посуне на той час війська на держави їхньої царської величності, а саме до Києва й до інших міст, то коронним і Великого Князівства Литовського військам його королівської величності іти супроти турецьких військ і чинити воєнний промисел над тими ворожими військами, відвертаючи ті війська від держав їхньої царської величності. Також навзаєм великі государі, їхня царська величність, мають відвертати своїми військами Крим, коли б така бусурманська сила мала наступити на державу його королівської величності, а саме на Львів та на інші міста. I, пересилаючись поміж себе, допомагатимуть один одному так, як це описано вище цього.

Зображення Петра I

з герба на київській ратуші (63). ^

I це ми постановили: великим государям, їхній царській величності, після постановления цього вічного миру писати до турецького султана і кримського хана в грамотах їхньої царської величності, оголошуючи про той вічний мир та про учинений союз, і щоб тур- ський султан та кримський хан не наступали зі своїми військами на обидві держави війною і від війни достатньо відступили та вчинили задоволення на обидва боки. I коли після тих грамот їхньої царської величності турський султан та кримський хан шукатимуть дружби й миру у великих государів, їхньої царської величності, та у великого государя, у його королівської величності, і захочуть достатньо відступитися від війни, задовольнивши государські бажання, а його королівській величності згодяться віддати завойовані міста Кам’я- нець та інші, належні до нього, що завойовані з тим Кам’янцем, то великі государі, їхня царська величність і його королівська величність, зволять учинити поміж себе щодо того через послів і посланників любительні обсилки і постановлять мир з турським султаном та кримським ханом спільно; те ж завойоване відберуть через мир, і тим задовольнятися його королівській величності. Має бути це після обсилки королівської величності з іншими союзниками — його королівська величність та Річ Посполита обіцяється, що досягнуть аби союзники те дозволили; його королівська величність сподівається, що союзники те дозволять. A коли турський султан чи кримський хан будуть у великих государів, у їхньої царської величності, чи у великого государя, його королівської величності, шукати дружби порізну, TO один бік без другого не вступатиме ні в які договори з турським султаном і з кримським ханом та миру з ними не постановлятиме, а будуть ті договори за спільною згодою і за домовленістю їхньої царської величності та його королівської величності. I великим государям, їхній царській величності, та великому государю, його королівській величності, мати в тому спільне дбання, щоб постановити мир з турським султаном та кримським ханом із користю для держав їхньої царської величності та його королівської величності і без протяглої з ними війни, як це описано в цій вищенайменованій статті. I посилкуватися про те великим государям, їхній царській величності та його королівській величності, часто.

13

При тому великий государ, його королівська величність, обнадіює великих государів, їхню царську величність, що союзники його королівської величності цісарська величність римський та інші перебуватимуть (за учиненим і присягою потвердженим договором) супроти тих бусурман у такій же силі й міці, в якій вони зобов’язані бути тепер за договором його королівської величності; і що, не обіславшись з великими государями, з їхньою царською величністю та з його королівською величністю, цісарській величності Римському та Річі Посполитій Венеційській до миру з турським султаном та з ханом не схилятися і одному без другого миру не постановляти. Більше того, стояти зі свого боку і чинити всіма силами, при божій помочі, відсіч і наступальний та оборонний промисел над ними, як це є й зараз, аж доки у великих государів, їхньої царської величності, і у великого государя, його королівської величності, триватиме з тими бусурманами війна та наступальний союз.

14

Також домовилися й постановили, що великим государям, їхній царській величності, і великому государю, його королівській величності, закликати супроти тих-таки спільних для християн ворогів, турського султана і кримського хана, в наступальний і оборонний союз і королівську величність французького, щоб і він доєднався до того святого злучення супроти бусурман, як це зробили всі християнські государі, і при божій помочі зі свого боку допоміг військами чи грішми, щоб не дати йому, поганинові хреста святого, роз- поширюватися над християнськими державами. До того ж закликати й інших християнських монархів, які ще в союз не вступили, тобто Аглінського, королівську величність Датського та Річ Посполиту Голландську.

15

A коли з божої волі і за зізволенням великих государів, їхньої царської величності, та великого государя, його королівської величності, з турським султаном та з кримським ханом вічний мир постановиться і війна кінчиться, і коли б турський султан чи кримський хан чи через візиря, чи через калгу та солтанів наступили б на держави обох великих государів чи на будь-яке одне з них та послали під Київ та інші українні міста (чи на Поділля) і до Львова візиря й пашів з турськими військами, а також коли пошле кримський хан калгу чи Нурадина з мурзами, то оборончий союз має бути з таким відверненням і способами, як це постановлено й написано вище в десятій та одинадцятій статтях. A коли після закінчення теперішньої війни і після установленого з турським султаном і з кримським ханом миру не буде від турського султана й кримського хана порушення і якийсь із монархів, їхня царська величність чи королівська величність, захотів би почати нову наступальну війну та йти у їхні держави з військами, то один бік іншому допомагати в тій початій наступальній війні не повинен, а цей теперішній союзний договір має бути відкладено.

16

Також домовилися ми й постановили: оскільки в час минулого перемир’я не вчинено досі розмежування земель поміж містами й землями держав великих государів, їхньої царської величності, та великого государя, його королівської величності, які міста й землі відступлено з боку їхньої царської величності із завойованого в бік його королівської величності, також через те, що в час минулих довготривалих воєн люди, що живуть у порубіжних містах, ПОСІКЛИ B уїздах ліси старих рубежів і попсували ознаки й кордони, то великі государі, їхня царська величність, і великий государ, його королівська величність, після постановления цього вічного миру зволять, щоб доглянуто було за цим зобидвабіч і, як тільки буде потверджено від обох великих государів цей вічний мир, щоб вислати по дві особи порубіжних суддів та комісарів з повноважними своїми государськи- ми грамотами з одного боку від Смоленська, а з другого від поступ- лених Вітебська й інших міст та земель. Ці порубіжні судді й комісари після взаємного обсилання мають з’їхатися на кордоні і, зібравши з обох боків із волостей багато старих, відомих людей, розпитати, чи обидва боки володіють у землях, водах, лісних уходах і гонах на старих рубежах. Коли ж якихось суперечок на обидва боки не буде, то межеві судді та комісари накажуть тим порубіжним жителям на- обабіч, щоб і надалі мали вони з обох боків володіння земель за старими рубежами. A де старожили вкажуть попсований кордон, то судді й комісари, обдивившись його, самі звелять ознаки й кордони постановити, а старі межі поправити. Також міцно накажуть тамтешнім жителям та селянам із волостей додивлятися за тим, щоб у всіляких уходах від одного боку другому надалі не було чинено ніяких образ.

Ратуша в Києві План (62).

Ратуша в Києві. ХѴІІ—ХѴІІІ ст. (62).

17

A в той край, де місто Київ з приналежними до міста Києва вищезгаданими городами й містами, що оголошено в 3-й статті, також і на другий бік Дніпра, від Чернігова і від Стародуба, вислати зобабіч інших суддів та комісарів, і ті судді та комісари вчинять поміж тими городами й містами, як і між городами й містами королівської величності, розмежування земель, і закажуть те на обидва боки тамтешнім, що там живуть, жителям, і влаштують ознаки, якими землями та містами належить володіти в якийсь бік за цим вічним миром, доглядаючи, щоб не виростали на обидва боки поміж порубіжними жителями ні за що сварки й неприязнь.

18

A оскільки всі держави мають звичай поповнювати государську казну від промислів торгових купецьких людей, TO ми домовилися й постановили, що, на сподіванку обох великих наших государів щодо їхньої братської дружби й любові, торговим людям обидвох великих государів, їхньої царської величності та його королівської величності, окрім жидів, вільно буде їздити від теперішнього постановления вічного миру на обидва боки з усілякими незаказаними товарами з проїжджими як у бік великих государів, їхньої царської величності, у велике царське місто Москву, так і в бік великого государя, його королівської величності, у стольні міста в Краків, Варшаву і Вільню. A мита від товарів платити за уставом обох держав у звичайних місцях, а над устав не чинити купцям збитків та ніяких грабунків, і тим їх не відганяти й товарів не затримувати, але зберігати купцям обох народів у всьому вільну торгівлю. Також мати вільний шлях рікою Двиною до Риги, а з Риги до Смоленська без будь-яких утруднень смоленським та іншим купцям у своїх промислах і при переїздах з товарами і без товарів платити їм тільки уставні мита. A над устав збитків їм і грабунків не чинити і тим їх не відганяти як досі було, не чинити їм ніяких грабунків та товарів не затримувати — мають вони зберігати на обидва боки торгові промисли в повній свободі. Шляхті ж на боці його королівської величності з тих купців нічого собі свавільно не забирати і тим купців від торгових промислів не відганяти, що має бути чинено навзаєм і на боці царської величності.

19

A борги, які учинено ще перед війною і в час перемир’я через справжні записи й кабали, також і через договори, брати один в одного вільно. Також має бути вчинений на обидва боки розшук і достатня управа, згідно прав і достойності, поміж людей усякого чину, як народу московського, так і Корони Польської та Великого Князівства Литовського, у прибулих на бік їхньої царської величності і через минулу війну відступлених містах, коли зобабіч викажуться й оголосяться достатніми доказами, і це буде вчинено на обидва боки достатня розправа та управа, згідно права і достойності, кожному ображеному за кріпостями й записами і через купецькі договори.

20

A коли на якомусь боці виявляться свавільні і неслухняні люди, то про них має бути оголошено воєводам і комендантам, а над тими людьми має бути вчинена, згідно до розшуку, безмилосердна кара. I воєводам та начальним людям у порубіжних містах бути дбалими на обидва боки в усіляких сусідських управних справах, а розбійників і всіляких злих руйнівницьких людей, від яких на обидва боки можуть зачатися якісь сварки, шукати скрізь і ловити. Згідно ж їхніх провин карати, хто чого за вину заслужить за звичаєвим правом обох держав, щоб поміж нашими великими государями не було ні в чому неприязні. A кому вчиняться якісь збитки та шкоди і те добро рознесуть та розділять з іншими людьми, то таким віддавати за достойністю, а товаришів їхніх карати й заказувати, щоб надалі не сміли чинити вони лихих справ.

21

A коли за певною причиною трапиться поміж обома боками якась недоброзичливість чи докука, то який бік буде ображений, воєводам та намісникам того боку звідомити про такі образи й утиски намісників і воєвод близьких порубіжних міст другого боку, де те насильство вчинилося. I, з’їхавшись на рубіж, вислухати про ворожі дії та вчинки, кому то належатиме, та по-братерському, без тяганини, правдиво розсудити й розглянути. A цього вічного миру ні за які порубіжні сварки та дії аж ніяк не порушувати.

22

A коли трапляться більші справи, які їм, порубіжним воєводам, розібрати й заспокоїти буде не в силі, то відкласти те до посольських з’їздів обидвом великим государям. A коли вони, обидва великі государі, для тих справ пошлють зобабіч на рубіж послів, то вони обішлються поміж себе, щоб було зручно на обидва боки, і з’ї- хатися їм без усілякої суперечки. Вони домовляться про ті справи, на які їх буде вислано, та в усьому без тяганини вчинять лад і святу справедливість, а цього вічного миру не порушувати ні через які причини.

23

Також у тому вічному мирі мають бути заспокоєні всі їхні, великих государів, їхньої царської величності, та великого государя, його королівської величності, держави, землі, міста і піддані так, що жоден государ не замислюватиме один проти другого ні таємної, ні явної неприязні, і ні сам від себе, ні через нікого іншого не велітиме й не чинитиме ніякого зла.

24

¹¹¹¹ У Собрании: «поляки обіцяють не приймати ворогів росіян»,— розбіжність пояснюється тим, що C. Величко користувався польським примірником договору. (Див. приміт. 1100).

Осібно також великі государі, їхня царська величність, та їхні наслідники й майбутні великі государі царі, та великі князі російські не мають приймати в раду явних і таємних ворогів великого государя, його королівської величності, всієї Корони Польської та Великого Князівства Литовського, не даватимуть їм допомоги казною й людьми, також не даватимуть приводу до неприязні й війни ні самі через себе, ні через підставні особи, і злого нічого не чинитимуть ^11П. Також не вступатимуть і не воюватимуть міста його королівської величності та Річі Посполитої, які належать Короні Польській та Великому Князівству Литовському, і інші міста, землі та фортеці його королівської величності і Річі Посполитої з усіма їхніми підлеглими людьмц й підданими, і ніякого зла не чинитимуть і чинити не велять та ніякого недруга не наводитимуть і наводити не дозволять, закажуть також перезивати й виводити людей із тих городів, міст та земель на свій, царської величності, бік. Навзаєм великий государ, його королівська величність, і наслідники його королівської величності, і майбутні королі польські та Великого Князівства Литовського, і вся Річ Посполита Корони Польської та Великого Князівства Литовського обидвох народів, духовні і світські, ні самі від себе, ні через будь-які підставні особи в раду не прийматимуть явних і таємних ворогів великих государів, їхньої царської величності, і всієї Російської держави, не даватимуть їм допомоги казною чи людьми, не чинитимуть ніякого зла. Також не вступатимуть і не воюватимуть на всі міста їхньої царської величності, великоросійські й малоросійські, що в державі їхньої царської величності, з землями і фортецями, також на підлеглі уїзди і підданих, ніякого зла не чинитимуть і чинити не дозволять, не наводитимуть ніякого недруга і наводити не велять, закажуть також перезивати й виводити людей із тих городів, міст та земель на свій, королівської величності та Річі Посполитої, бік. Більше того, усі літа вічного миру виявлятимуть зобабіч брат братові всіляке добро і все, що належиться до братства, щоб не виростала неприязнь, не було причини до війни, і щоб у будь-які способи не допускати до війни, до розлиття крові та спустошення обох держав; більше того, триматимуть мир християнським дбанням і не матимуть та не зачинатимуть війни ні за будь-які порушувальні причини.

25

Також погідно домовилися й постановили, що теперішній наш узгодний договір про вічний мир великі государі наші, їхня царська величність, зволяють затвердити й закріпити перед святим Єванге- лієм, щоб ці договірні записи наших ближніх бояр та думних людей і великих та повноважних послів його королівської величності та Річі Посполитої утримувалися на вічні часи. Навзаєм і великий государ, його королівська величність, затвердить і закріпить, щоб це утримувалося на вічні часи, на поствердних великих государів, їхньої царської величності, також і на своїй, королівської величності, грамотах при їхньої царської величності послах, яких буде прислано до його королівської величності з їхньою, государською, поствердною грамотою. Після ж прийняття її його королівська величність учинить без усіляких перемов на святому Євангелії присягу. A після того по- присяження звелить вручити їхньої царської величності великим послам свою, королівської величності, постверднуграмоту за державними, маєстатовими коронною і Великого Князівства Литовського печатками та відпустить їх, не затримуючи, до великих государів, їхньої царської величності. Про тих великих послів за звичаєм буде вчинено через гінця обсилку.

26

Також домовлено і постановлено, що великі й повноважні посли, які будуть в обох державах у посольствах, відправлятимуть свої посольства перед великими государями, їхньою царською величністю, та перед великим государем, його королівською величністю, для їхньої превисокої, государської честі з непокритими головами, тобто без шапок. A приймати тих послів, посланників та гінців на обидва боки і відпускати з честю, згідно достойності; приїзд і від’їзд вони повинні мати вільний, без будь-якого зачепу й затримки. Давати послам, посланникам та гінцям харч з усіма, що будуть при них, людьми на обидва боки, як у царському великому місті Москві, так і в Короні Польській, і Великому Князівстві Литовському, з часу прийому за кордон і до відпуску тих, що повертаються з однієї держави в другу державу: послам — по чотириста рублів, посланцям — по п’ятдесят рублів, гінцям — по тридцять рублів на тиждень. Підвід послам давати по сто п’ятдесят, гінцям по тридцять, та, крім того, давати в зимовий та літній час харч; послам та посланникам і гінцям давати дрова і возити до них воду, скільки потрібно буде людям для користування. A коли послам, посланникам і гінцям випаде кому їхати в своїй дорозі до великих государів і, згідно посольського звичаю, по обсилці вислано до них буде, щоб приймати їх з харчем і з посольським задоволенням, то ті посли дадуть приставові розпис людей і коней; приставам же, як у дорозі, так і при великих государях у посольстві, скільки довго вони не будуть, стерегти їх і віддавати честь за посольським звичаєм, і не чинитимуть та чинити не велять їм ніякого ні в чому умалення як при прийомі, так і при відпуску до самого рубежу.

27

A з тими послами й посланниками можуть їхати купці з товарами до обидвох держав та міст, як у стольне місто їхньої царської величності, так і, з другого боку, в стольні міста його королівської величності Корони Польської та Великого Князівства Литовського, до Кракова і до Львова, а також і до Варшави; вони торгуватимуть та на свої товари мінятимуть, де вказано буде, і явно — не таємно. Ti купецькі люди зможуть бути при послах так довго, доки будуть у своїх посольствах посли, а після їхнього відправлення мають від’їхати вони з послами, не лишаючись і на малий час. Також люди, що будуть при послах, не мають підмовляти ніяких людей і таємно вивозити їх із собою, а коли б хто виявився в тому винуватий, то над таким винуватим має бути вчинено цілковиту управу. Купцям же заборонених товарів, вина й тютюну, в Російську державу не возити.

28

Також у надії на всіляке пожиточне сусідське добро, що служить державам обох наших великих государів, для остерігання не лише чужих ворожих замислів, але й для торгових пожиточних промислів, і в інших благопристойних справах, погідно постановили, щоб був вільний і безпечний проїзд з однієї держави через другу державу з государськими грамотами як із боку Польщі та Великого Князівства Литовського через держави їхньої царської величності з грамотами чи з проїжджими, даними від його королівської величності у Персидську землю.й далі туди, так і з держави великих государів, їхньої величності, московських і з усієї Великої Росії через державу Корони Польської та Великого Князівства Литовського з грамотами для безпеки, даними від їхньої царської величності посланцям у різні країни, і, щоб були вони належно охоронені, повертаючись назад і коли їхатимуть туди, куди будуть послані; і повертатися будуть з усіма пожитками, що будуть при них, не забороненими в обох державах і з їхніми людьми. їх по-сусідському охоронятимуть, бони вільно найматимуть підводи, однак з належною платою мита від товарів, яке постановлене буде в тій чи іншій державі; їх повинні від міста до міста пропускати в тих обох державах з певною безпекою й допомогою без затримки.

29

¹¹¹³ Собрание: «Мигнович».

¹¹¹² K а л і н, K а д и н — різночитання оригіналу. Собрание: «Кадіна».

A оскільки багато залежить обом державам великих наших государів у швидкій і частій поміж себе обсильці для сповіщення через грамоти в швидких наспілих державних справах, а осібно про допомогу супроти бусурман, також і для примноження торгових пожитків обох тих великих держав, то з тих причин згідно домовилися й постановили, щоб такі обсилки робити через пошту,— це буде швидше, ніж через гінців, як бувало то раніше з великою загай- кою, а вони потребують відомостей для безпеки й державних потреб. Через це постановлено буде з боку його королівської величності пошту, початком якої буде місце перебування його королівської величності, через державу його ж королівської величності, аж до містечка Каліна ^ιί12, що лежить на рубежі Мстиславського воєводства. Пошта йтиме в свою дорогу щотижня і нестиме всілякі листи й відповіді, як державні, коли будуть, так і торгові на другий бік до порубіжного містечка Смоленського воєводства під назвою Мигновичі ^1ПЗ, що буде вже в державі великих государів, їхньої царської величності; їх мають віддавати в цілості призначеному поштмейстеру над поштою, що постійно там буде від їхньої царської величності. Він же, прийнявши всі ті листи, має якнайшвидше відсилати їх через Смоленськ до царського міста Москви. A коли навзаєм трапляться державні листи й відповіді, як і торгові, прислані з Москви до Мигнович, а з Мигнович у Кадин ^І112, то поштмейстер, призначений від його королівської величності, відсилатиме якнайшвидше, прийнявши їх, до місця перебування його королівської величності. A в обох державах може бути устав, постановлений згідно звичаю всіх держав щодо поштових відправлень, по скільки платити (виняток становитимуть государські посилки і грамоти на обидва боки) торговим людям за їхні листи, писані для своїх торгових промислів, і щоб листи під заказом посилалися не через інших людей, а через уставні пошти, і поштарі щоб їх записували.

30

Також домовилися: після потвердження обох великих наших государів, коли дасть господь Бог, для надійності цього вічного миру і непорушного утримання великі государі, їхня царська величність і його королівська величність, мають оголосити в любительних грамотах цей затверджений вічний мир через послів і посланників, коли прилучаться, навколишнім государям, з якими є вічний чи тимчасовий мир, щоб було не без відома і щоб надалі множилися торгові промисли через купецьких людей з навколишніми державами.

31

A коли за божим зізволенням випаде якомусь великому государеві переселитися з цього світу на вічне блаженство, то для непорушного дотримання цього вічного миру великому государеві, що заступить після нього, обвістити другого государя через своїх послів і оголосити про свою схильність до дружби, що потім другий государ має вчинити навзаєм. I взагалі той вічний мир обидва великі государі мають потвердити своїми государськими грамотами, щоб це служило не до розірвання, а більше до утвердження і до непорушності миру.

32

A коли б через несподівані пригоди договір цього вічного миру, підтверджений на письмі, загубився в канцелярії якоїсь держави чи мав був десь задітися до віднесення та віддання в канцелярію, то обом великим государям і їхнім великим державам спільно служитиме закріплений договір, що його оце описано, який буде в другій державі, і залишатиметься при такій же непорушності теперішнього постановления святого миру.

33

A для цілковитішої, достатнішої й обгрунтованішої постановленої надійності, що все вчинене, договорене, постановлене і здійсне* не поміж нами, їхньої царської величності ближніми боярами й думними людьми, та між великим й повноважними послами його королівської величності і Річі Посполитої, від імені пресвітлих і державних наших великих государів, божою милістю царів, великих князів Іоанна Олексійовича, Петра Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержців і багатьох держав та земель східних, західних і північних отчичів, дідичів, і наслідників, і государів, і володарів, від їхньої царської величності і від наслідників їхніх, і майбутніх великих государів, царів та великих князів російських, також і від найяснішого й державного великого государя Яна Третього, божою милістю короля польського, великого князя литовського, руського та інших, від його королівської величності, від наслідників і майбутніх великих государів, королів польських і великих князів литовських та всієї Річі Посполитої, духовних і світських обох народів Корони Польської і Великого Князівства Литовського, має бути дотримано в цілості й непорушності на вічні часи, і це теперішнє закінчення вічного миру повинно бути міцне й непорушне; ми, їхньої царської величності ближні бояри та думні люди, підтвердили таке постановления й записи з підписом рук при печатках нашою спільною з обох боків присягою перед святим Євангелієм і цими записами розмінялися з великими й повноважними послами його королівської величності й Річі Посполитої.

¹¹¹⁴ Собрание: «26 квітня».

¹¹¹⁵ Собрание: «6 травня».

Дано це утвердження великих наших государів, їхньої царської величності, в царському великому місті Москві літа від створення світу 7194, у місяці квітні, двадцять дев'ятого дня ^1І14. A від Різдва нашого господа Icyca Христа 1686 року, місяця травня, 7 дня^пхь за новим календарем.

Унизу того запису вічного миру підписано:

Великих государів, їхньої царської величності,

ближні бояри й думні люди.

A потім у посольських договорах при ствердженому закріпленні ідуть підписи рук ближніх бояр та думних людей оцими словами:

Ближній боярин князь Ближній боярин Ближній боярин Ближній окольничий Ближній окольничий Думний дяк

Василій Васильович Голіцин Борис Петрович Шереметьєв Іван Васильович Бутурлін Петр Дмитрович Скуратов Іван Іванович Чаадаєв Ємельян Ігнатович Українцов

Дяк Василей Бобинін Дяк Василей Постников Дяк Прокофей Возницин Дяк Іван Волков.

Того-таки року новий уніат Йосиф Шум’янський, львівський владика, бачачи утиск і образи від польських панів у добрах усього греко-руського духовенства, що лишалися в Польській державі, посилав нарошним до короля, його милості Яна Собеського, в обоз свого дворянина Станіслава Лошковського, просячи його королівського заступництва в тих образах і утисках. Король тоді, либонь, перебував з польськими військами у воєнному поході ^1П6, однак зважив на те прохання отця Шум’янського і видав 19 липня свій королівський латино-польський універсал, висловлюючи в ньому, щоб усе духовенство грецького сповідання, що живе в Короні Польській при всіляких, згідно своїх прав, вольностях, було в такому становищі, як духовенство римського сповідання, і щоб при свободі їхній було звільнено їх від усіляких двірських і державських тяжарів, які на них накладаються, також від публічних і приватних подарунків та від жовнірських постоїв. Цей універсал прийнято в замкові книги Галицького воєводства таким чином:

¹¹¹⁶ Сам король ішов на Ясси, де сподівався перестріти турків.

Руїни замку в Галичі (41).

«Діялося в Галицькому замку, у вівторок, другого дня після свята святої Марії Магдалини, року господнього 1686.

¹¹¹⁷ Звірено за вид.: Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России.— СПБ, 1853.— T. V.— С. 195—196. Перекладено 3 польської мови.

Ha персональну пропозицію шляхетного його милості Станіслава Лошковського, дворянина ясно в бозі преосвященного пана Йосифа Шум’янського, грецького сповідання єпископа галицького, львівського і Кам’янця-Подільського, адміністратора Київської митрополії, теперішній замковий уряд Галицького воєводства прийняв за його ж уданням і розшуком про образи універсальні листи світлого королівського трону, подані до обивателів Польського королівства, підписані власною його королівської величності рукою, і ті вищезгадані універсали, чиї привілеї закріплено печаткою його ж величності. Уряд прийняв це за належність до кола свого діяння і наказав уписати до своїх актів таким, слово в слово, ладом ¹¹¹⁷:

ЯН ТРЕТІЙ,

божою милістю король польський, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, підляський, інфлянтський, смоленський, сіверський і чернігівський.

Оголошується всім узагалі й кожному зосібна, кому про те належить знати, а саме: велебним, вельможним, уродженим сенаторам, володарям, урядникам наших королівських добр, духовним і світським, наслідникам, дідичам, адміністраторам і людям усякого чину, що перебувають на будь-якій посаді і стані в наших державах. Либонь, здавна всякому духовному чинові грецького сповідання в державах наших, як від найясніших попередників наших, так і від нас самих, даними за милістю нашою правами й привілеями стверджено конституцію, щоб вони були увільнені від накладених на них усілякими двірськими панами державцями тяжарів, податків, публічних і приватних, жовнірських постоїв, як це звільнено й духовних римського сповідання. Тим більше, що, з милості божої сили і через наше старатливе дбання щодо цілості загального добра у вітчизні між нами й братами нашими, їхніми милостямй московськими царями, відбулося здавна пожадане після такої довголітньої душевної, з піднятою зброєю війни супроти ворога хреста святого та цілого християнства вічне перемир’я, а також учинено неодмінне єднання. Через те належить, щоб той духовний чин грецького сповідання, згідно наданих їм прав та вольностей, був од усього вищеописаного звільнений при тих правах та вольностях, що є в нас самих, у добрах наших королівських і дідичних, заохочуючи вищезгадане духовенство грецького сповідання заради помноження у святих церквах божої хвали. B цьому кладемо ми найбільший, найтвердіший і не- рушний фундамент наших держав і утримуємо в цілості розквіт вітчизни, щиро й пильно жадаючи при ваших вірностях, щоб згадане

Лист Яна III Собеського. Автограф (17).

греко-руське духовенство лишалося при всіляких вольностях, згідно їхніх прав, i не допускали їм чинити жодної кривди, утисків та гвалтів, знаючи, що через таку нашу схильність до того духовенства буде день від дня ширитися фундаментальніша й більша згода їхніх милостей царів у їхній зичливості до нашої вітчизни, також і у військових справах. A затим є надія в бозі, що, перемігши того ворога святого хреста, невзабарі зможемо дочекатися такого з’єднання у вірі, що буде одне стадо і один пастир, чого щиро й пильно від вір- ностей ваших жадаючи, ми наказали цей підписаний нашою власною рукою універсал ствердити печаткою. Даний у наших наметах за Тя- сминецею 19 липня 1686 року.

Ян Король (Μ. П.)

Виписано із замкових книг Галицького воєводства».

Того-таки року, після постановления й закріплення раніше описаного Вічного миру й союзу Польщі з Росією, польський король Ян Собеський, вийшовши війною з польськими військами на бусурман, писав 10 серпня з Волоської землі від річки Прута до низового Запорозького війська свого листа, ознаймовуючи йому про свій з військом марш і поводження, з побажанням, щоб Запорозьке військо не пропустило через Дніпро до Буджака й Білогородщини кримського хана з ордами або відправило частину свого Запорозького війська в допомогу на бусурман до його королівського боку. Цей ко- ¹¹¹⁸ Королівський лист подано в пере- ролівський лист має в собі від слова до слова таке ^ІІ18: кладі з польської мови.

¹¹¹⁹ Ясси пщдгиіщя полякам 16 серпня.

Польський король Ян Собеський (23).

ЯН ТРЕТІЙ,

з божої ласки король польський, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський та інших.

Подаємо до відомості при виявленні нашої королівської ласки мужнім, рицарським, діяльним і хоробрим отаманові й кошовому, старшині і всім молодцям Запорозького війська, що перебуває в Січі, вірно нам милим, що ми відібрали від любих братів наших, їхньої царської величності, свіжий лист, писаний до нас із Москви 21 червня з тією братерською й зичливою прихильністю, щоб ми доносили й давали знати про наші воєнні дії вірного нашого війська; навзаєм сподіваємося певних вивідчих, а також воєнних відомостей і з їхнього боку. Ми визначили за річ дуже потрібну донести й висловити геть усе, що з ласки найвищого господа і з його заступництва чинилося й чиниться під теперішню воєнну пору на втіху цілого християнства. Насамперед, оточивши потужними роз’їздами Кам’янець і попсувавши навколо нього багато збіжжя, надто щоб перепинити звідти випори, полишено певну частину війська поблизу, а ми самі, в ім’я боже, щасливо ввійшли в ту ворожу землю. Йдучи ж у такий далекий край, щоб гарантувати надійний і безпечний відступ, ми наказали висипати на дуже вигідних місцях над рікою Прутом три шанці і, осадивши їх великою потугою наших людей, самі зупинилися миль за дві від Ясс і Цецори, звідки бояри і вся земля Волоська (бо сам господар задля сина свого, що був у Порти в заставі, віді- зваршись до нас листом, навмисне десь сховався) самохітно віддали нам віру й підданство ^І119.Сподіваючись, що з господом Богом й інші християнські народи братимуться скинути бусурманське ярмо, ми спішно попростували далі до Цецори, де також нітрохи не бавилися; уфортикувавши тільки і давши сильну залогу Яссам, ми будемо в ім’я боже щоразу глибше входити далі, шукаючи ворожої сили і приймаючи під крила й нашу охорону християнський люд і тих, що хочуть

вибитися з поганської неволі. Щодень доходять до нас непомильні відомості і від «язиків», і з пересторог приязних до нас людей, що солтан Калга підійшов у значному числі татарських військ до Вен- грів, де хоче злучитися з турецьким вейзиром — там ідеться про решту володінь, оскільки християнські війська так стиснули Буду, що неймовірно, аби вона втрималася ^ІІ20. Нурадин же солтан з кількома молодими солтаниками спинився тут, на Буджаках, а кримський хан лишився в Криму сам. Виписати того не можна, яка боязнь та пострах опанували ворогів хреста святого! Бо від татарських «язиків», яких до нас припроваджено, їх немало набрав наш роз’їзд, який зніс за Цецорою один таргак ¹¹²¹ і ворожий кіш, ми взнали, що з Буджака й Білгорода орда знамірюється до Дніпра і там хоче з’єднатися з Кримом, оскільки їх турки за Дунай не пускають. Перестерігаємо отож вірне наше військо й не маємо сумніву, що ви, які й раніше так добре й пожадано сягали на ворога войовничою рукою в Криму, заживете способу, щоб була вікопомною слава братів наших любих, їхньої царської величності, також на вивищення християнської віри і втіхи всіх правовірних та на вічну ганьбу бусурманам. A коли б хан мав переправитися через Дніпро і ви, вірне наше військо, не змогли б утримати його на переправі, у що не віримо, то спробуйте хоч якоюсь частиною війська пробитися крізь ворожі війська і прибути до нас сюди. Про що чекаємо якнайшвидших взаємних звідомлень доброго нашого війська і зичимо від господа Бога здоров’я при щасливому воєнному поводженні, а зараз усе військо з подякою й любов’ю вітаємо.

¹¹²² Під тиском татар король відступив 17 вересня до Серета. 1 жовтня польське військо спинилось у Сучаві, звідки пішло, виснажене, у Снятин на зимівлю.

¹¹²¹ T a p г а к — татарський військовий підрозділ.

¹¹²⁰ Буду було взято у 1687 p., чим нанесено туркам вирішальний удар.

Дано в нашому королівському обозі, у Волоській землі над Прутом, милі за дві від Ясс, дня 10-го, місяця серпня, року божого 1686, панування нашого 13-го року.

ЯН КОРОЛЬ (M. П.)

Щиро жадаємо, щоб цей лист наш був донесений на Дін і до інших, кому належить, для заохочення всіх християн супроти поган.

Станіслав Шука, королівський реєнт»

Той королівський лист запорожці, вичитавши в себе і скопіювавши, самий оригінал послали до гетьмана Самойловича і писали до нього, ознаймовуючи, що на ту королівську вимогу виправили до його боку 2 700 доброго кінного товариства, тим більше, що з російського боку не бачать воєнної служби.

Король тодішнього літа закінчив військовий похід щасливо й повернувся до Польщі ^I122. Ha Пилипівський уже піст він одпустив тих запорожців до Січі, давши їм на кожного товариша по 10 битих талярів за їхню добру, вигідну собі військову службу, і писав через них до всього низового війська, дякуючи за прислання того товариства і бажаючи, щоб мало воно й надалі неодмінне бажання до його воєнних кампаній.

Того-таки року преосвященний Гедеон Святополк князь Чет- вертинський, наново потверджений на Київську митрополію в царському місті Москві через святійшого московського патріарха Ioa- кима, повернувши з Москви до Батурина, зголосив гетьману Самой- ловичу постановну й поствердну грамоту на Київську митрополію, яку йому дано [...] ^[41] грудня від святійшого патріарха Іоакима. Її для кращого знаття подаю тут список від слова до слова ^[42].

¹¹²⁶ X и p о т о н і я — постановления церковних чинів на одну із сходинок через висвячення.

¹¹²⁵ Тобто від часу смерті Й. Тукаль- ського — 26 липня (за ст. ст.) 1676 p.