Список благословенної грамоти, даної преосвященному київському митрополитові князю Гедеону Четвертинському ТАКИМ, милістю божою патріарх московський, всієї Росії та Північних країн.
Предобрий всенародитель і премудрий Бог-Отець, Бог-Син, Бог- Святий Дух, у трьох іпостасях, в єдиній славі (державі його й світлості кланяються) творить безперервно благоволенням і безмірною своєю добротою для користі людського роду бажання й дійство, даруючи різні свої божественні благодаті.
Зволь, отож, через свою невимовну добрість вельми возсіяти своєю благодаттю у світі через утілення бога Слова, господа нашого Icyca Христа, хай упалий розумний поклонник, людина, гріхом потемнена, просвітиться знанням волі творця свого, поспішиться з угодними Богові справами до завжди сущого і завжди радісного життя. Бо всемогутній Господь Бог Христос, що жив із людьми, не тільки сам переходив міста й села, благовіщаючи й проказуючи писання потемненим розумом земле- родцям на спасіння, але й учнів своїх, і апостолів послав у всесвіт, сказавши їм: йшовши у всесвіт, проповідуйте всьому живому Євангеліє. Дарував він їм без віддатку сили благодаті своєї, що може умудрити, просвітити й освятити своїх людей у спадку вічного й небесного блаженства; і повелів він його готово й без віддатку роздати: без плати, сказав, прийміть, без плати й віддасте. Від них-таки через учення святих Христових апостолів дійшли і ми цієї служби й мірності у превеликій державі всього Російського царства. B ній же, за посадою й силою нашою, в усій Росії і північних країнах (щоб була вона безпорочна), творимо ми невсипуще дбання, і як приймає дар свячення благодаті наша мірність, приймає без плати, без плати намагається віддавати його тим, що бажають його: почнемо будувати ж бо роздаванням кожній християнській спілці і перевазі, архієреям та іншим людям, і принесеться скрізь владиці Христу здійснений прикуп талантів. Отож, бажаючи всюди спасіння й користі християнським душам, достойної сущих синів східної православної церкви, дбаємо, щоб зберегти єдність духу в союзі миру, в ученні і в заповіді, здавна затверджених від святих отців та вчителів і закріплених синодальними словами; ми хочемо всюди бачити доброчинство й церковну досконалість боголюбивих душ у повній красі, найбільше в усьому російському народі і в усіх північних країнах, як у доручених нам від Бога для спасіння. Тим-то бачимо ми церковну досконалість без належної краси, вона підпадає численним бідствам, коли немає відповідного пастиря і предбалого піклувальника про душі. Так сталося за незгодою єпархій з митрополичим престолом у місті Києві, де вдовує довгі літа 1125 без усякого нагляду Київська митрополія в Малій Росії, держави царської пресвітлої величності благочестивих великих государів царів та великих князів Іоанна Олексійовича та Петра Олексійовича, самодержців усієї Великої, Малої і Білої Росії. A священне правило Четвертого світового собору велить більше трьох місяців церкві не вдовувати, але хиротонисатися 1126 одному єпископові з-поміж інших, а той, хто не висвятиться в призначений час, не буде визнаний. Численні ж люди тієї російської єпархії, міцні у вірі православного сповідання, що живуть у володінні польського начальства, вельми розорюються від чужовірців і через численні й невиносні муки та образи відкидаються від синівства східної церкви, переходять в унію і, відторжені від батьківських боговід- даних законів, єднаються з римським костелом,— дуже про те нДша мірність уболіває. Вельми дбають як і в своїй державі про людей Малої Росії, так і про інших росіян тієї-таки мцтрополії, що живуть у іпшому, не їхньої государської держави володінні, і царська пресвітла величність, благочестиві великі государі царі і великі князі Іоанн Олексійович та Петро Олексійович, самодержціВеликої, Малої і Білої Росії, та їхня благородна сестра государиня царівна і велика княжна Софія Олексіївна дбають, щоб у тій Київській митрополії установився пастир, як і в минулі літа, і щоб митрополит був у богоспасенному місті Києві, повний закону божого і який міг би керувати божественними законами та отецькими заповідями божими людьми всієї тієї єпархії і духовно управляти мудрістю східної православної церкви. Відтак добра вістка і дбання завжди встигають: у славу надначальної святої тройці дається відрада потрібному ділові через зручність, догляд і виконання заміру.
Бо в минулий 7193 рік 1127 од створення світу в тій Київській єпархії у Малій Росії вибрано від усього народу духовного чину і світського сану, від гетьмана царської пресвітлої величності обох боків Дніпра Іоанна Самойловича і всіх підданих на той митрополичий, що вдовує, престол тієї-таки Київської митрополії православного, благочестивого преосвященного Гедеона Святополка, луцького й острозького єпископа, колишнього князя Четвертинського, що прикрашений усілякими добродійствами, повний страху божого й духовної бадьорості, старанного доброчинника церковної краси. Після молитвенного прохання до царської пресвітлої величності і до нашої мірності від усього, всякого чину, народу, що там живе, з царською пресвітлою величністю, благочестивими великими государями і великими князями Іоанном Олексійовичем, Петром Олексійовичем, самодержцями всієї Великої, Малої і Білої Росії, і з сестрою їхньою государською благородною государинею царівною і великою княжною Софією Олексіївною (що заради їхніх государських, зараз юнацьких, літ богомисленно дбає про всіляке управління самодержавним Російським царством), також і з усіма присутніми на той час архієреями Російського царства, з митрополитами новгородським та Великих Лук Корнилієм, ростовським та ярославським Іоною, сарським та подонським Варсонофієм, рязанським та муромським Павлом, суздальським та юр’євським Іларіоном, з архієпископами коломенським і коширським Никитою, вятським і великопермським Іоною, з єпископом томбовським Питиримом ми присудили, що вибраний преосвященний луцький єпископ Гедеон достойний ступеня Київської митрополії. A щодо відомого згаданого правила Четвертого світового собору: не хиротонствований у визначений час єпископ не буде визнаний також і тому, що будь-яка церква, що вдовує та бідує без пастиря, не може нічого починати, ми приписали від того правила звільнитися. До цього-бо маємо й апостолове навчительство, що явно каже: нікому нічим не бувайте, браття, винні; йому ж наслідуючи, дбаємо ми про віддання нашої посади. A нинішнього 7194 1128, місяця листопада у 8 день, у царському місті Москві, в першопрестольному храмі Російської церкви, всесвятого небесного кедро- Христового ківоту 1129, богоматері діви Марії безсмертного Успення, у якій зачином святої східної церкви при всенародному звіщенні змісту символу істинного правовір’я, наша мірність, прирікши триіпостасну божественну одиницю — Бога-отця, Бога-сина і святого духа,— вивели того боголюбного вибранця єпископа Гедеона на престол, що вдовував довгі літа, на ступінь Київської митрополії і оголосили його митрополитом богоспасенних міст Києва, й Галича, і всіх міст тієї єпархії. Благодаттю ж святого і всевладного духа ми повеліли йому мати владу в християнському народі всієї тої Київської митрополії як пастирю й будівнику божих таїн, у правлінні ж духовного начальства над усіма мати перевагу, богозаконно й правильно в’язати все, вирішувати і спасенно управляти. Хиротонисати у своїй єпархії єпископів, архімандритів, ігуменів, пресвитерів, дияконів та піддия- конів, співаків та читців і творити всеналежні церковні треби за бого- хвальним обрядом у єпископіях, архімандріях, братствах і училищах.1128 Тобто 1686 p.
1,29 Ківот — хоронильниця з вого дерева, обкладена золотом, давні іудеї ховали свої заповіді.
1127 Тобто 1685 p.
I він відтак, боголюбивий владика Гедеон, відтепер хай іменується Малої Росії митрополит київський та галицький. Посівши ж у святій церкві служіння і ступінь тієї достойності, про все має радитися і покірним бути до нашої мірності (як найлюбіший після господа син і товариш по службі) і зі всіма архієреями східної церкви та за
Козаки.
Фрагмент з ікони «Воздвиження Хреста» (9).
заповітом тим і чином, що здавна наданий, бути згодним, поєднаним і однодумним. Вказані богогласні слова найсвятішого Євангелія і вчення та канони святих апостолів та святих отців догмати, що утверджують святу віру, хоронити міцно в найправеднішім благочесті і навчати ними християнські народи.
Крім того, справляючись до Бога постами й молитвами, чисті руки денно й нощно простягати до господа і старанно молити премилосердного царя небесного і землі всетворителя за пресвітлу спасенну державу від Бога осяяних, благочестивих великих государів царів і великих князів Іоанна Олексійовича та Петра Олексійовича, самодержавців всієї Великої, Малої і Білої Росії, і за весь їхній, царської величності, бого- благословенний дім, благородних государинь цариць і благородних государинь царівен, і за те, щоб всі благочестиві християни наповнювалися христолюбством. Заповідає-бо це виразно боговибрана посудина — святий апостол — такими словами: молю тож про царів і всіх, хто при владі є, і житимем тихим та безмовним життям у всілякому доброчесті й чеснотах. Хай же вседержавний монарх господь Христос, увінчальник їхньої царської величності, допомагаючи переможними успіхами, завжди вінчає на довгі літа їхню богомудру голову і вивисить численними перемогами над ворогами, доглядаючи і зберігаючи їхній незмінний вінець для спасіння і доброї ходи в усьому світі, оскільки молитви священних укріплюють царську державу й упокорюють варваро-племенні народи, як якорі; народи ж від них заспокоюються, і від них легко та докорінно нищаться єретична темрява й обмови. Відійшовши ж до дорученої собі від Бога пастви, маючи від святих апостолів владу розв’язувати, вирішувати, хиро- тонисати ту паству духовно й правильно в усій Київській єпархії, в містах та селах, хай навчає мудрості, цноти, правди й мужності, як той, хто з малих літ знає священні мудросні письмена. Хай доглядає святі храми, єпископії, монастирі і всілякі приналежні речі — величність і красу церковну — невсипуще, як правдешній пастир того христойменного народу від ранньої сторожі до дня смерті своєї, уповаючи на господнє слово, що каже: не маю тебе лишити, хай здобуде дбайливість у всьому. Подобає тож його боголюбству, бувши прикликаний до цього від божої благодаті й прийнявши на шию євангельське ярмо, по-євангельському правити паствою, яка вручена йому від вседілателя духа, справедливим бути до всіх однаково, високим і смиренним, в учительстві покірливим, а до непокірних доброчесно й завжди викривальним та забороняючим. Має бути достойний перед господніми Христовими людьми, що хочуть спасіння образу добрих справ та пропису правди й істини; говорити перед царями про істину, благочестя й дотримання законів і не соромитися покладати за овець і власну душу. Хто в темряві гріха ходить — водити до світла, ображених відводити від біди, запечалених утішати, убогим приносити сильну втіху, заблудлих наставляти на шлях праведний, єретиків і тих, хто відкинувся від східної церкви, за спромогою навертати на православ’я та єдності святої церкви, а неправильне наслідування віри справляти правильним своїм діянням; щодо вручених, заносячись головуванням, не повставати даремне — хай не відпаде блаженство смиренномудрості і не піддасться він порокові пихатості. Також хай має догляд у господньому храмі, в клирі, у виказі священнослужіння і у школах, щоб від його великого дбання училися читанню божественних письмен. A коли буде в тій Київській митрополії з його приходом друкарня, хай друкують церковні книги за чином, заповітом і мудрістю східної церкви з його митрополичого благословення й догляду. Творячи тож ці добрі й корисні церкві діяння, возвеличиться в небесному божому царстві за голосом боголюдини найправеднішого Icyca: хто сотворить і навчить, такий великим наречеться в царстві небесному.1130 Є н к о л п і й (панагія) — кругла іконка богоматері, яка носилася як знак архієрейської достойності.
1131 Про залишення цих відзнак у київського митрополита настійно просив сам I. Самойлович.
1132 K а м і л а в — наголовник, схожий на підшивку шапки. Його носили під клобуком.
Козаки.
Фрагмент з ікони «Воздвиження Хреста» (9).
За визначенням і указом нашої мірності приїжджати йому в царське місто Москву на собор, як велять те святі правила, в належних потребах і для утвердження віри та згоди церковної; по черзі в річному служінні з іншими російськими архієреями через дальній шлях хай не буде присутній. Коли ж не буде дбалий щодо тих вручених йому божественних справ і коли нахилятиме божих людей до якихось дійсних пороків, не слідуватиме мудрості й доброчинним заповітам східної святої церкви, не буде згодний в усьому з нашою мірністю, православним патріархом, і з іншими архієреями, братами своїми, у справах, потрібних для добра, і противитиметься, то від цього не тільки зійде з архієрейства, позбувшись такої достойності і врученої пастви, але, вдягнувшись в отецьку клятьбу, терпітиме нестерпні м'уки, що їх матиме у вічності; словесних овець має господь Бог від рук його забрати, коли недбалістю його поохочуватимуться. Бувши під нашою мірністю, головувати йому над усіма російськими архієреями, тому що Київська митрополія нині ставиться першою. При священнодійному служінні і при нас постеляти килим, накладати два єнколпія 1130, попустити через звичай у тій країні, щоб і митру носити з хрестом, а при пішій ході щоб несли перед ним у тій його єпархії пречесного хреста 1131. Bci інші священнодійницькі служби й таїнства хай чинить за чином святої східної церкви і за вказівним до архієрейської служби розписом. Щоб уподібнитися до російських митрополитів, подарувати йому, преосвященному митрополиту Ге- деону, для постійного носіння біловидний камілав 1132, тому що в тій країні таке носіння в митрополитів було скасоване, а в Росії тут здавна таке носили всі архієреї, святі й чудотворці митрополити київські та всієї Росії Петро, Алексій та Іона, що бережуться багато сотень літ по архієрейських ризницях.
A православні сини, що живуть нині во Христі, освітлені промінням душеспасенного правовір’я, боголюбні єпископи, преподобні архімандрити й ігумени, весь освячений чин та всі благочестиві
1133 До митрополита Гедеона Київська митрополія була підвладна константинопольському патріарху. Російський уряд послав у Цареград піддячого Алексєєва і гетьманського посланця Лисицю, сповіщаючи, що Київська митрополія перейшла під владу московського патріарха. Туреччина тоді була зацікавлена у мирі з Росією, і візир наказав константинопольському патріарху вволити волю царського уряду.
1134 I н д и к т і о н — п’ятнадцятилітній протяг часу, який числять з 3 p. до н. e. Щоб одержати позначку індиктіону, треба до числа року додати три, суму поділити на 15, остача вказуватиме ін- диктіон.
1135 Число не проставлено. Треба 15 грудня (за ст. ст.).
християни всієї Київської митрополії хай покоряються йому, преосвященному митрополиту Гедеону, і пошановують та слухають, як даного їм архіпастиря й учителя, як слухали і митрополитів, що були раніше. Йому-бо про них воздати треба в день правосудства господа Icyca Христа за вченням богопроповідника святого апостола Павла таке слово: повинуйтеся наставникам вашим і покоряйтеся, вони-бо дбають про душі ваші, тому що можуть воздати слово. Коли ж підлеглі в духовності міста й підлеглі люди Київського митрополичого престолу всієї єпархії, всякого чину, ті,що начальствують, і над яки- . ми начальствують, не коритимуться йому, боголюбному митрополиту Гедеону, і не захочуть віддавати послуху як власному праведному пастирю, і будуть блазенно і завжди брехливо чинити наклепи на нього, то за це противенці й непокірні будуть суджені господом Богом і приймуть від нього помсту. Адже каже пророк: мені помста, я воздам, і це апостолові належать промовисті слова: противитися владі — божій волі противитися. Тож підіймуть через те вони висловлений святими отцями клятвоносний тяжар, священиків буде відкинено від сану, а світські, що відлучаться, чужі будуть християнству, і заборонено буде їм усім входити до церкви, прокляті вони будуть і всеконечно непрощені Богом у непокаянні як горді й непокірні, гонителі й вороги Христової церкви, зневажальники і нашої мірності, всіх патріархів східної церкви архіпастирського благосло- віння, і кривоприсяжці. Від чого хай убереже і благословить господь свої люди, а церкві святій хай дає мир, однодумство в православній вірі, нерозторжний союз любові і цілковите спасіння, а після цього в небесах прерадісну, невимовну, навічну благість.
I тому, що боголюбний, преосвященний митрополит Гедеон, званий і вибраний на таке служіннягосподом Богом, зведений через нашу мірність на вищий ступінь архієрейства, дається йому ця грамота на вічне його утвердження, як і тим, хто надалі хоче від нашої мірності хиротонисуватися після нього на той Київський престол у митрополити 1133.
У царському великому і знаменитому місті Москві, в домі Пресвятої володарки нашої Богородиці і завжди діви Марії, чесного її успенія і великих чудотворців Петра, Алексія, Іони та Филипа московських і всієї Росії, я підписався письменом правиці нашої мірності, і ця грамота печатана печаткою нашою. Писано 7194 року від світобуття, а від утілення спасительного передвічного єдинородного божого слова Icyca Христа господа 1686-го, індиктіону1*34 9-го, місяця грудня [...] 1135 дня.