ВСТУП
Серед джерел щодо історії України й серед пам'яток українського письменства українські літописи посідають дуже поважне місце.
3 самого початку наукової розробки нашої історії українські літописи звернули на себе увагу вчених дослідників, що в своїх працях розробляли й різнобічно використовували ці літописи.
Завдяки цьому ми маємо досить значну літературу про українські літописи.Коли'ми розглянемо наукову розробку наших українських літописів, зразу помітимо, що літописи різних часів не однаково розроблені дослідниками. Коли літописи стародавніх часів української історії розроблені майже з усіх боків — літописи української історії часів торговельного капіталу, т. зв. „козацькі" літописи, розроблені дуже мало.
Наукова розробка цих т. зв. „козацьких" літописів перейшла в минулому в своєму розвиткові дві фази.
Спочатку, в середині XIX в., коли завдяки заходам таких наукових установ, як Київська „Коммиссія для разбора древнихъ актовъ", і таких окремих осіб, як, наприклад, О. M. Бодянський, видано друком низку літописів, — ці літописи стали не тільки використовуватися дослідниками, як джерела для історії, але й стали об'єктом наукових дослідів окремих дослідників (наприклад, M. Максимовича, Г. Карпова, О. Левицького). Появляються так окремі статті, присвячені тому чш іншому літописові (напр. статті M. Максимовича), як і окремі монографії, присвячені цим літописам (праці Г. Карпова, О. Левицького).
Але вже з 80 p.p. XIX віку наукове студіюваннякозацькихлітопиеів перейшло в нову фазу — фазу занепаду. B цей час ми вже не бачимо, щоб вивчення козацьких літописів притягувало особливу увагу дослідників. Монографій, присвячених козацьким літописам, ми вже не маємо. Праця 0. Левицького „Опытъ изслѣдованія о лѣтописи Самовидца", що видрукувана 1878 p., була по суті останньою монографією про козацькі літописи.
Після цієї праці про козацькі літописи ми знаходимо тільки окремі розділи в курсах історіографії й історії письменства та окремі зауваження, часто побічні, в різних працях.З'ясувати цю занедбаність вивчення козацьких літописів треба тим, що з 80 p.p. минулого століття козацькі літописи втрачають своє значіння, як історичне джерело. Коли для часів староруських, за малою кількістю джерел, літописи відогравали дуже видатну ролю, що було стимулом до їх вивчення, — при вивченні часів XYII - XVIII в. в. літописи, як джерела, одійпріи на задній плян, бо заходами Археографічної Комісії, заходами Київської „Коммиссіи для разбора древнихъ актовъ", Археографічної Комісії Наукового Товариства ім T. Шевченка у Львові, Краківської Академії Наук і низки інших видавництв і окремих осіб — видано низку архівних матеріялів до історії України; крім того, архівосховища документів XVII й початку XYIII в. стали приступнішими для наукових робітників. Також оголошено й значну кількість інших пам'яток українського письменства, що притягли до себе увагу дослідників. Bce це
з
відсувало літописи, як історичні джерела й як пам'ятки письменства, йа друге місце, і, звичайно, відбивалось і на науковому студіюванні їх.
Дарма, що, як зазначив у свій час 1878 p. О. Левицький, українські літописи вимагають дослідів (автор мав на увазі козацькі літописи 1J, але аж до.останнього часу стан наукової розробки українських літописів мало посувався вперед. Особливо мало посунулася вперед критична, наукова розробка літописів, як історичних джерел. Аж до останнього часу до стану критичної наукової розробки козацьких літописів можна було застосувати давню оцінку 6. Замисловського, який ще 1871 p. зазначив, що критична розробка цих літописів „по настоящее время остается еще на той степени первоначальной критики источниковъ, которая ограничивается отдѣльными, разбросанными въ разныхъ изданіяхъ, не сведенными вмѣстѣ болѣе или менѣе вѣрными замѣтками, пользованіе которыми .крайне затруднено при отсутствіи обстоятельно составленныхъ библіографическихъ пособій"2).
При тому ж вивчення цих козацьких літописів в обидві ці фази їх студіювання провадилося методами далекими від матеріялізму, що, звичайно, позбавляло ці досліди цілковитої наукової вартости.
Тепер же, останнім часом, після революції 1917 року, після Жовтневої революції, у зв'язку з поширенням вивчення української культури взагалі й історії зокрема, наукове вивчення козацьких літописів вступило в нову, третю фазу свого розвитку — фазу синтези. Появилася низка студій, присвячених козацьким літописам. Низка дослідників, як напр. Д. Багалій, П. Клепацький, M. Горбань, А. бршов, В. Романовський, 0. Оглоблін, почасти автор цих рядків, почали вивчати козацькі літописи з різних поглядів.
Це дае нам тверду надію думати, що вивчення козацьких літописів буде невпинно продовжуватись і далі і дасть позитивні наслідки.
Зараз, у зв'язку з розвитком студіювання української культури взагалі й історії зокрема — вивчення козацьких літописів повинно мати, як остаточну мету, сцнтетичну працю, що охоплювала б всебічно всі козацькі літописи. Але ж така праця може, на мій погляд, бути розпочата й закінчена тільки тоді, коли буде всебічно й вичерпуюче розроблено кожен літопис. Тут, висловлюючись фігурально, треба спочатку зробити окремі цеглини, а потім уже приступити до будівлі.
Дальші досліди над козацькими літописами повинні йти в трьох напрямках: 1) встановлення загальних даних про літопис: економічно- соціяльні умови, що’викликали появлення літопису, зміст літопису, текст літопису, час, місце складання й автор літопису, погляди, симпатії й антипатії автора літопису, джерела звісток літопису3), 2) критична перевірка звісток літопису, зазначення хибних звісток й причини, чому маємо в літопису ці звістки й 3) місце кожного літопису в„ряду інших літописів — залежність від нього інших літописів,, чи залежність цього літопису від інш. праць подібного роду. Звичайно, останнє (встановлення залеж- ности літописв одного від другого) може цілком бути здійснено тільки тоді, коли ми будемо мати такі видання всіх козацьких літописів, що відповідатимуть останньому слову науки.
Це наукове студіювання козацьких літописів щодо методи його повинно провадитися лише методою матеріялістичною, методою діялектичного матеріялізму, що являється єдиною науковою методою й лише одна може довести до всебічного вивчення козацьких літописів.
!) 0. Леви цкій, Опытъ изслѣдованія о лѣтописи Самовидца, с. 6.
2) E. Замысловскііі, Царствованіе Ѳедора Алексѣевича, ч. I, с 193.
3) Звичайно, для кожного літопису ці моменти розглядаються в порядку, що викликається потребою.
4
Відповідно цього, я подаю результати моїх дослідів над літописом Самовидця, даю для майбутньої української історіографії цеглину, певніш частину цеглини.
B цій праці я подаю так загальні відомості про літопис Самовидця, як і критичний розгляд звісток цього літопису.
B цій монографії я спочатку бажав дати окремий додаток, присвячений боротьбі клясів і партій на Україні від 1648 p. й до кінця XYII в., щ,об з цього була ясніша клясова фізіономія автора літопису Самовидця. Але ж для цього додатку я зібрав стільки матеріялу, що він збільшив би майже удвое розмір цієї монографії. Тому я в цій праці даю відомості про цю боротьбу клясів і партій на Україні більш-менш стисло, подаючи це повніш в іншій праці—„Українські діячі XVII в.“, окремі розділи якої вже друкуються в „Записках" Історично-Філологічного Відділу Всеукра- їнської Академії Наук.
B розділах, присвячених критичному розгляду звісток літопису Самовидця, дається повний розгляд, по змозі за першоджерелами, непевних звісток в тих оповіданнях літопису, що стосуються безпосередньо до України. Непевні звістки в оповіданнях, що не стосуються безпосередньо до України, теж подано в цій праці, але я викладаю їх стисліше. 1
Певні ж звістки літоппсу, перевірені переважно за першоджерелами, вказано на протязі всієї праці, з покликом на ті джерела й праці, на підставі яких встановлено певність цих звісток.
Ho виділяв я цих певних звісток в окремі розділщз наведенням цитат з документів, на підставі яких встановлено певність цих звісток, щоб не збільшувати не менш, як в два рази, розміру праці; крім того, кожен дослідник в разі потреби може перевірити, користуючись моїми покликами на джерела й праці, вірогідність потрібної йому звістки літопису Самовидця.
Для полегшення користування моїми вказівками на звістки літопису, що їх розкидано по всій праці, в кінці праці 'додано покажчика звісток літопису за роками.
Щоб не збільшувати дуже розмір цієї монографії, я зазначив вплив лише найважливіших помилок Самовидця на інші літописи й літописні компіляції, а також і на праці дослідників.
Зазначив я також у праці головніші звістки літопису Самовидця, про які я не знайшов даних, що стверджували б або нищили їх, а також звістки, що ними треба користуватися з певними застереженням. Через те, що й літопис Самовидця й більшість джерел, що їх використано в цій праці, подають події' за старим стилем, я скрізь додержуюсь того стилю, що e в літопису Самовидця і в джерелах.
B кінці праці подано спйс друкованих джерел і літератури, що я використав в цій монографії (спочатку дані джерела й праці українською, російською й білоруською мовами, а потім іншими мовами), декілька архівних документів.
Розпочинаючи й закінчуючи цю працю; я добре розумів усю складність і трудність її. Добре розумію й ту стару істину, що від хиб Г помилок, особливо при великій праці, майже неможливо вберегтися, і маю надію, що крцтики зазначать і виправлять всі численні недоліки, що їх, безумовно, має ця праця. Але ж, беручи на увагу іетпну, що не помиляється лише той, хто нічого не робить, я й пускаю в світ цю монографію,- наслідок моєї багатолітньої роботи.
M. Петровський
1930 року січня 15 дня м. Ніжен