Стан та динаміка релігійності в Україні

Демократичний розвиток і будівництво незалежної української держави зустріло ці­лу низку труднощів, що були породжені як давніми нерозв’язаними проблемами, так і новими умовами посттоталітарного існування.

Україна розташована на перехресті Сходу із Заходом, на межі зіткнення різних релі­гій — християнства й мусульманства, різних конфесій — православ’я й католицизму. Ця геополітична реальність робила ці території об’єктом агресії з боку сусідніх держав. Історично склалося, що подібне межування відбилося на світобаченні та релігійних уподобаннях українців. Тому, не дивно, що сьогодні Україна — багатоконфесійна дер­жава. Специфіка релігії на теренах України виявляється в тому (після проведення тео­ретичного аналізу релігій на теренах України, станом на 2006-2008 р.р., згідно з даними Державного комітету України у справах національностей та релігій), що вона представ­лена 58 віросповідними напрямками, у межах яких діють 35 061 релігійні організації, у тому числі 33 747 релігійних громад, 79 центрів та 238 управлінь, 406 монастирів, 326 місій, 80 братств, 185 духовних навчальних закладів, 12 775 недільних шкіл. Релігійна армія духовенства релігійних організацій налічує 31 453 служителів релігійного культу. Релігійні організації через періодичні видання (388 поліграфічних установ) у порядку, визначеному законодавством України, здійснюють видавничу і поліграфічну діяль­ність. Важливим елементом релігійного культу, релігійної організації є культові моли­товні споруди (близько 21520 пристосованих під молитовні потреби будівлі) для бого­служінь релігійних організацій. Найпомітнішими серед них є: Українська православна церква (УПЦ), Українська православна церква — Київський патріархат (УПЦ-КП), Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), Українська греко-католицька церква (УГКЦ), Римсько-католицька церква (РКЦ), євангельські християни-баптисти (ЄХБ), християни віри євангельської (ХВЄ), адвентисти сьомого дня (АСД), свідки Єгови, а також мусульманська, реформатська та іудаїстська церкви, що становлять 97,1 % всієї релігійної мережі України.

Свідченням конкретного забезпечення права на свободу совісті в державі є постійне збільщення кількості релігійних організацій. З 1999 року, розширення релігійної мережі набуло усталеного характеру і становить 4,1 — 4,7 % на рік. Якісних змін набула кіль­кість релігійних організацій, яка зросла, станом на 2006-2008 р.р., на 2,7 %, а кількість релігійних громад — на 2,6 %.

Теоретичний аналіз динаміки поширення релігійних організацій, кількісних показ­ників релігійних громад показує зменшення різниці їх чисельності в різних регіонах країни. Так, якщо на початок 1992 року в західних областях діяло 7742 (59,7 % від зага­льної кількості громад) первинних осередки віруючих, то в 2000 році — 41,3 %, 2006 року — 35,4 % (або 11 236 громад). На заході України фактично вже створена інститу- ційна мережа релігійних організацій, достатня для задоволення релігійних потреб ві­руючих. Центральний регіон України є другим за чисельністю релігійних організацій, де кількість первинних осередків віруючих зросла на 4971 і становить 7190 громад, що у відсотковому процентному співвідношенні дорівнює 22,6 % від загальної кількості релігійних громад. Найбільшим приростом релігійних громад, зокрема національними меншинами, характеризується південний регіон України. Якщо у 1991 році загальна кі­лькість релігійних осередків складала тут 956 одиниць, то сьогодні — 5526, збільшення відбулося на 82,7 %. Найменшими показниками кількісного приросту громад та їх чи­сельністю відрізняється східний регіон України. Тут діють 2876 парафій, що складає лише 9,1 % від їх загальної кількості в країні.

Найвпливовішою складовою релігійного життя залишається православ’я. Демокра­тизація церковного життя і розпад СРСР, на жаль, призвели до зростання напруженості у православному релігійному середовищі. В Україні склався своєрідний «православний вузол», в якому зв’язані Українська православна церква (УПЦ), Українська Православ­на Церква — Київського патріархату (УПЦ КП) і Українська Автокефальна Православна церква (УАПЦ) та які складають 16327 організацій — (51,4% від загальної кількості).

Найбільш численна (11 085 релігійних організацій ) — Українська Православна Це­рква Московського Патріархату (УПЦ МП), мережа якої становить 67,9 % православних громад країни. Головною метою цієї релігійної організації вважають формування у лю­дей відповідних християнських цінностей і гуманістичних ідеалів. Майже третина — 3394 громади (30,6 %) УПЦ МП розміщено в центральному регіоні, де найбільша їх кі­лькість діє у Хмельницькій (878), Вінницькій (891), Київській (601) та Житомирській (564) областях. Ця релігійна організація (Українська Православна Церква МП) має 167 монастирів, 37 братств, 17 духовних навчальних закладів, 8 місій та 4139 недільних шкіл. Кількість релігійних громад УПЦ МП збільшилася на 210 одиниць впродовж 2006 року. Служителями релігійного культу УПЦ МП забезпечена на 85,0 %.

Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП) за кількістю ре­лігійних організацій, що становлять її мережу (3882), посідає друге місце в Україні піс­ля УПЦ МП. У структурі УПЦ КП діють патріархія, 31 єпархіальне управління, 43 мо­настирі, 26 місій, 8 братств, 16 духовних навчальних закладів та 1274 недільні школи. Релігійне життя УПЦ КП висвітлюють 35 періодичних релігійних видань. На початку свого становлення 1993 році УПЦ КП нараховувала в Західному регіоні 873 парафій, то у січні 2007 року їх кількість склала тут 1712, або 44,1 %. Так, 21,8 % парафій УПЦ КП має в центральному регіоні та 20,2 % у північному. У східному та південному регіонах діють лише 13,9 % від загальної кількості громад. Офіційне релігійне видання — жур­нал «Православний вісник». Ця церковна організація виникла у червні 1992 р. в резуль­таті об’єднання частини релігійних громад та духовенства УПЦ і УАПЦ, очолив її Фі- ларет. Управління церквою здійснює Вища церковна Рада на чолі з патріархом.

Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), за період свого легального існування в Україні, значно поповнила складові своєї структури і нині має патріархію, 12 єпархіальних управлінь, 6 монастирів, 7 місій, 2 братства, 7 духовних навчальних закладів (275 слухачів).

Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) почала своє відновлення у 1989 році, коли були легалізовані 132 громади, у т.ч. у Львівській області — 125 та Закарпатській — 7. Структура УГКЦ: митрополія, 3 екзархати (Києво-Вишгородський, Одесько- Кримський та Донецько-Харківський), 18 єпархіальних та чернечих управлінь, 3480 громад, монастирів, 15 духовних навчальних закладів (1587 слухачів), 15 місій та 2 братства. Діяльність церкви висвітлюють 27 періодичних видань. До цієї церкви нале­жать також 19 греко-католицьких єпархій, що діють серед української діаспори в Авст­ралії, Аргентині, Бразилії, Великобританії, Канаді, Німеччині, Польщі, Франції, Хорва­тії та США. Більшість парафій знаходиться у Львівській, Тернопільській, Івано- Франківській та Закарпатській областях.

Релігійне життя Римсько-Католицької Церкви (РКЦ) було відновлено в Україні у 1991 році. Структура РКЦ: митрополія, 14 дієцезіальних та чернечих управлінь, 890 громад, 88 монастирів (656 ченців), 39 місій, 3 братства, 8 духовних навчальних закла­дів (671 слухач), 551 недільну школу. 527 священнослужителів, з них 267 — іноземці, виконують релігійні культові дії РКЦ в Україні. Діяльність РКЦ висвітлюють 14 пері­одичних релігійних видань. В період з 1991 р. по 2008 р. кількість громад РКЦ збіль­шилась на 783 релігійні організації, або 87,2 %.

Майже 10 тис. релігійних осередків, що складає 30 % від усієї релігійної мережі, на­лічує протестантизм в Україні. Найбільш впливовим та чисельним протестантським згромадженням є Всеукраїнський Союз Об’єднань євангельських християн-баптистів. Структуру ВСОЄХБ складають 2705 релігійних організацій: 26 діючих регіональних та обласних управлінських структур, 1 центр, 92 місії, 3 братства, 42 духовних навчальних заклади, у яких готується майже 9000 майбутніх пресвітерів, дияконів, регентів та ін­ших служителів.

Новопротестантська течія Всеукраїнський Союз Церков християн віри євангельсь­кої — п’ятдесятників посідає друге місце зі 1588 релігійними організаціями. До його складу входять — 1 центр, 27 обласних управлінь, 51 місія, 2 братства, 1491 громада віруючих. Богослужбові відправи проводять 2246 священнослужителів, з них 12 інозе­мців. Понад 900 пресвітерів і дияконів проходять підготовку в 16 духовних навчальних закладах. При громадах п’ятдесятників діє 1011 недільних шкіл. Релігійне життя висві­тлюється у 27 періодичних виданнях.

Пізньопротестантська течія, Українська Уніонна Конференція Церкви Адвентистів сьомого дня, має у своєму складі 1045 релігійних організацій: у т.ч. 1 центр, 9 регіона­льних управлінь, 2 місії, 3 духовні навчальні заклади, 1 братство та 1029 громад, у яких релігійні потреби віруючих задовольняють 1178 священнослужителів, які продовжують благовісну діяльність місіонерів-адвентистів, що приїздили в Україну в XIX ст. Основи віровчення викладаються різним віковим групам у 749 недільних школах. Внутрішнє та міжнародне церковне життя висвітлюють 9 періодичних видань.

Відмова України від примусової регламентації духовного життя та прийняття Зако­ну України «Про свободу совісті та релігійні організації» надало можливість розгорну­ти свою діяльність новим релігійним течіям та напрямам. Значну кількість громад має Новоапостольська церква — 58 осередків з центром у м. Києві та Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) — 49. Кількість організацій Товариства Свідомості Крішни становить 43 релігійні організації, в тому числі 35 громад, 1 центр, 5 управлінь, 2 духовних навчальних заклади (210 слухачів), діяльність релігійної організації висвіт­люють 2 періодичні видання. Як правило, громади новітніх релігійних організацій зо­середжено в південному та східному регіонах України.

Етноконфесійна різноманітність у сучасній Україні є закономірним наслідком того, що українське суспільство інтегроване до міжнародної спільноти з її демократичними принципами соціального співіснування. Найбільшу частину з них створено послідов­никами ісламу — 499 організацій. Іудаїзм представлений 285 організаціями, Закарпат­ська (угорська) реформатська церква — 118, Німецька євангелічно-лютеранська церква — 40, Вірменська апостольська церква — 23. Функціонують також поодинокі етнокон- фесійні громади чехів, готів, корейців, шведів, а в АР Крим — караїмів та кримчаків, у Херсонській та Запорізькій областях — менонітів. Найбільша частка релігійних органі­зацій національних меншин зосереджена в Автономній Республіці Крим.

Перебудова державно-церковних відносин в Україні мала першим своїм проявом дозвіл релігійним громадам на користування храмами та культовими будівлями. Релі­гійні організації використовують 21 587 культових будівель. За допомогою органів міс­цевої виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та залучення позабюджет­них коштів впродовж 1993 — 2008 рр. збудовано 4950 культових споруд. В стадії будівництва знаходиться 2406 культових споруд і об’єктів. Водночас релігійні органі­зації користуються 6506 орендованими та 1573 колишніми некультовими церковними будівлями, з яких 971 передано віруючим. Допомога держави у забезпеченні релігійних організацій культовими спорудами не повною мірою знімає цю найгострішу проблему релігійного життя. Рівень забезпеченості релігійних організацій культовими будівлями становить лише 70 %. Рівень забезпеченості культовими будівлями за конфесіями хара­ктеризується такими показниками: Закарпатська (угорська) реформатська церква — 89 %, УПЦ МП — 86%, РКЦУ — на 78%, УГКЦ — 78%, ВСЦ ХВЄ — 67%, УПЦ КП — 69%, УАПЦ — 64%, ВСО ЄХБ — 66%, іудейські організації — 51%, мусульмани — на 49 %.

Отже, теоретичний аналіз динаміки зростання релігійно-інституційної мережі дає підстави стверджувати, що випереджувальними темпами, порівняно з традиційними релігійними організаціями (церквами), зростає кількість пізньопротестантських та не- орелігійних організацій, водночас зберігається історично притаманне домінування пра­вослав’я. Таким чином, українська держава після здобуття незалежності заявила про свою прихильність принципам демократії та правової держави. Доказом тому виступає активний розвиток релігійного життя, розмаїття конфесій на теренах нашої держави.

15.3.