Гетьманування Петра Дорошенка (1665-1676 рр.)

П. Дорошенко був гетьманом Правобережної Ук­раїни після зречення П. Тетері. Політика П. Дорошенка

1. Часто скликав козацькі ради, де вислуховував ря­дових козаків.

2. Спирався на підтримку Київського митрополита.

3. Щоб не залежати від старшини, створив 20-тисяч-ний корпус найманців-серднжів.

4. Установив нову митну лінію на українському кор­доні, почав карбувати власну монету.

5. Проводив колонізацію незаселених земель на кор­доні зі степом.

6. Прагнув об'єднання України.

7. Домагався поновлення Гадяцького договору, ук­ладеного І. Виговським.

8. У1668р. об'єднав Ліво- і Правобережжя, був про­голошений гетьманом усієї України.

9. У 1669р. змушений повернутися на Правобереж­жя, щоб протистояти претендентові на гетьман­ську булаву П. Суховію, підтриманому кримсь­кими татарами. На Лівобережжі залишився на­казний гетьман Д. Многогрішний.За відсутності П. Дорошенка Д. Многогрішний був проголоше­ний гетьманом Лівобережжя. 10. У1669р. уклав з Туреччиною союзний договір — так звані Корсунські статті.

Причини укладення. Прагнення отримати допо­могу в боротьбі з Річчю Посполитою і Москвою, які поділили Україну (Андрусівський договір1667р.),припинити втручання Кримського хан­ства в українські справи. Основний зміст

— Турецький султан допомагає П. Дорошенкові відвоювати у Речі Посполитої Галичину, Во­линь і Київщину та розпочати з Московською державою війну за Лівобережну Україну.

— Територія Гетьманщини — від Перемишля до Путивля.

— Гетьман обирається довічно.

— Українська православна церква зберігає авто­номію в складі Константинопольського патрі­архату.

— Українське населення не сплачує податки і да­нину на користь султана.

— На допомогу гетьману прибуває військо крим­ських татар, які не мають права брати ясир.

— Козацьке військо має брати участь у війнах Ту­реччини.

— Без згоди гетьмана турецький султан і крим­ський хан не можуть укладати договори з Річ­чю Посполитою та Московською державою.

Туреччина оголосила війну Речі Посполитій, а П. Дорошенкові довелося бо­ротися з уманьським полковником М. Ханенком, якого запорожці обрали гетьманом і який визнав зверхність Польщі.

11. Українсько-турецько-татарська армія протягом 1672р. вела широкомасштабну війну проти Речі Посполитої, результатом якої став Бучацький договір (1672 р.)Польща відмовилася від пре­тензій на Правобережну Україну. Проте польський сейм не ратифікував угоду, тому війна тривала. Наслідки війни. Татари і турки грабували Пра­вобережжя, населення краю масово тікало на «мос­ковську Україну», проклинаючи гетьмана, що «за­продав Україну в турецьке ярмо».

У 1674 р. на Правобережжя вступили війська лівобережного гетьмана І. Самойловича, який ско­ристався відмовою Польщі від Правобережної Ук­раїни. Водночас наступала і польська армія. Правий берег Дніпра знелюднів, розпочався голод.

У 1675р. П. Дорошенко, розчарований союзниц­твом із Туреччиною, передав булаву кошовому отама­ну Запорозької Січі І. Сіркові та присягнув на вірність московському цареві.