Гетьманування Івана Брюховецького (1663-1668 рр.)

Гетьман Лівобережної України, обраний на Чорній раді», випередивши своїх конкурентів Я. Сомка і В. Золотаренка.

На Чорній раді Сомко і Золотаренко були заарештовані царським уповноваженим, а згодом за поданням нового гетьмана їх булострачено; ще близько 50 осіб відправлено до Сибіру.

Будучи майстром впливу на натовп, за роки пере­бування на Запоріжжі завоював авторитет серед ко­зацької бідноти, протиставляючи себе старшині, яку голота не любила. Саме Чорна рада остаточно розділи­ла Українську державу «на два береги».

1. Був першим українським гетьманом, що відвідав Москву і навіть одружився з московською княж­ною. Уклав із Москвою Батуринські статті (1663 р.):

— підтверджено умови Березневих статей (1654 р.) і Переяславських статей (1659 р.);

— Гетьманщина забезпечує харчами московське військо в Україні;

— Україна повертає московським поміщикам се-лян-утікачів;

— українським купцям заборонено ввозити і про­давати тютюн і горілку в Московській державі, а хліб — на Правобережжі й у Кримському ханстві.

3. Протягом 1664-1665 рр. намагався встановити контроль над Правобережжям.

4. У 1665р. підписав ізМосковськістатті,якісуттєво обмежували політичні права України. Причини укладення: невпевненість І. Брюхо­вецького у своєму становищі, пошук підтримки.

Основний зміст

— Українські землі переходили під безпосередню владу московського царя.

— Вибори гетьмана можуть проходити тільки з дозволу царя і в присутності його представ­ників.

— Збільшено кількість московських військ в Україні; вони утримувалися за рахунок ук­раїнського населення.

— Збирання податків покладалося на царських урядників, причому податки надходили до царської казни.

— Українським містам повернуто грамо­ти на магдебурзьке право. Гетьман не мав права надавати містам самоврядування.

— Гетьманові було заборонено вступати в дипло­матичні відносини з іншими державами.

— Київський митрополит підпорядковувався Московському патріархату.

Результат: Україна фактично була підпорядко­вана царським воєводам, що викликало незадо­волення гетьманом навіть на Запорозькій Січі.

5. Підписав Андрусівське перемир'я (1667р.)між Московською державою та Річчю Посполитою:

— Правобережна Україна відходила до Польщі;

— Лівобережна Україна залишалася за Московсь­кою державою;

— Київ тимчасово контролював лівобережний геть­ман, згодом це місто мало відійти до Польщі;

— Запорозька Січ перебувала під спільним кон­тролем обох держав.

6. У 1668р., побоюючись втратити гетьманство через загальне незадоволення, заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під турецький протекторат, очолив антимосковське повстання розпочав переговори з П. Дорошенком, правобережним гетьманом.

Коли на Лівобережну Україну перейшли пол­ки П. Дорошенка, лівобережні козаки виступи­ли проти І. Брюховецького і вбили його. П. Доро­шенко наказав поховати гетьмана з почестями.