Гетьманування Павла Полуботка (1722-1723 рр.)

22 липня 1722 р. Петро І доручив управління Геть­манщиною наказному гетьманові Павлу Полуботку. Виборів гетьмана не проводили.

1. Полуботок активно підтримує вимоги старшини ліквідувати Малоросійську колегію та відновити повноцінне гетьманство.

2. Започатковані реформи:

— запроваджено колегіальні суди;

— установлено порядок судової апеляції;

— призначені інспектори, які наглядали за вико­нанням гетьманських рішень тощо.

3. У військовому таборі на річці Коломак у 1723 р. були написані Коломацькі петиції, — звернення до Петра І з вимогою відновлення державних прав України. Це звернення лишилося без відповіді.

4. Друге звернення Полуботка до царя закінчилося викликом гетьмана та старшини до Петербурга, де їх заарештували і кинули до Петропавлівської фортеці. Там вони перебували до смерті Пет­ра І у 1725 р. Полуботок помер у в'язниці.

Оцінка діяльності П. Полуботка: намагаючись

зідновити повноцінну українську автономію, проявив себе як мужній і послідовний політик. Його смерть в ув'язненні продемонструвала наміри імперії щодо цілковитого скасування автономії Гетьманщини.

Після смерті Петра І престол дістала його друга дружина, Катерина І. Але фактично країною правив О. Меншиков, соратник і друг Петра І. Політична си­туація змінилася:

— наближалася війна з Туреччиною, і царському урядові потрібні були союзники.

— малоросійська колегія, піднявши податки для зем­левласників, утратила прихильність Меншикова, який мав чимало маєтків в Україні.

За цих умов царський уряд нарешті пішов на по­ступки і дозволив козакам обрати гетьмана.