Реформи Марії-Терезії та ИосифаІІ

— покращення матеріального становища населення;

— стабілізація соціально-економічної ситуації та укріплення імперії;

— модернізація управлінської системи: заміна місце­вої шляхти на імперських чиновників.

— Поділ Королівства Галичини і Лодомерії на ок­руги, очолювані старостами. Старости підпорядковувалися губернаторові краю, якого при­значав імператор.

— Містами управляли магістрати, призна­чені імперською адміністрацією. Орга­нами самоврядування стали міські ради.

— Вищим представницьким органом краю був сейм, провідні позиції в якому займала поль­ська шляхта.

— Замість польських законів були запроваджені загальноімперські.

— Львів був столицею королівства. 2. Аграрна реформа.

— Складено «Інвентарі», до яких вносили по­винності селян і розміри податків, які вони мали сплачувати; землевласникам забороне­но збільшувати повинності у порівнянні із зафіксованими.

— Заборона на тілесні покарання, суботню та недільну панщину. Панщина обмежувалася трьома днями на тиждень.

— Селяни були звільнені від особистої залежності й отримали певні громадянські права: брати шлюб, навчати дітей у школах, право на само­врядування. Скасовано поміщицький суд над селянами.

— Із 1789 р. було скасовано панщину (відновлено після смерті Йосифа II). 3. Релігійна реформа.

— Церква була підпорядкована державі.

— Римо-католицька і греко-католицька церкви визнані рівноправними.

— Греко-католики отримали рівні з католиками права на державну службу.

— Було визнано рівні права євреїв з представни­ками інших віросповідань. 4. Освітня реформа.

— У Відні було створено генеральну греко-католицьку семінарію («Барбареум»).

— Відновлено діяльність Львівського універси­тету (1784 р.), при якому відкрито Руський інститут з українською мовою навчання.

— Створено мережу державних початкових шкіл з рідною мовою навчання.

Реформи сприяли:

— політичній модернізації краю;

— посиленню німецького впливу та відстороненню українців від управління;

— поширенню серед селянства та греко-католицького духовенства позитивного ставлення до правлячої династії Габсбургів.

Проте після смерті Йосифа II протягом першої половини XIX ст. прогресивні перетворення були спочатку згорнуті, а потім скасовані його наступ­никами.

Контрреформістська політиканаступних імпе­раторів у 90-х роках XVIII та на початку XIX ст. при­звела до поновлення панщини і зростання селянських повинностей.