Україна у 2008 — на початку 2010 р.

Економічна криза в Україні

Передумови та причини кризи в Україні у 2008 р.

• Надмірне споживання та недостатні заощадження призвели до випереджаючого зростання імпорту.

• Використання населенням споживчих кредитів банків для придбання товарів імпортного асорти­менту та житла.

• Перевага інвестицій у торгівлю над інвестиціями у виробництво.

• Висока залежність економіки від зовнішніх ринків, частка експорту становить близько 50 % ВВП. Світове падіння попиту на металургійну про­дукцію мало наслідком значне падіння ціни та ско­рочення експорту і валютних надходжень.

• Використання економічної політики для здобуття прихильності виборців:

— високий рівень оподаткування;

— відсутність ефективного контролю за зовніш­німи позиками вітчизняних підприємців;

— весна 2008 р. — офіційне подорожчання гривні.

• Накладання світової фінансової кризи в Україні на посилення внутрішньої політичної кризи вивело на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки. Поштовх до кризи — інформація про зниження

надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло різкий відтік вкладів з банків (6 — 7 млрд дол. США за тиждень), після чого Нацбанк обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів.

Основні економічні показники України в період поширення кризи

• Сумарний дефіцит держбюджету (включаючи борги «Нафтогазу») становить трохи більше 10 % від ВВП.

• ВВП України за 2009 рік скоротився на 35,6 % (179,6 млрд дол. У 2008 р. проти 115,7 млрд дол. у 2009р.).

• Станом на початок 2004 р. зовнішній борг Ук­раїни становив 23 811 млн дол. У 2008-2009 рр. загальний зовнішній борг України збільшувався щорічно на 45 % і досяг 100 млрд дол.

• За підсумками 2008 р. тіньова економіка зросла до 31 % від ВВП, 2009 р. — 36 % ВВП, що стало мак­симальним показником із 2001 р.

• «Рейдерські» атаки з використанням негативних інформаційних повідомлень та недобросовісної по­ведінки на окремі банки (насамперед Промінвест-банк, банк «Надра»).

Рейдерство—недружнє захоплення та поглинення підприємств; його суть — створення умов, за яких власники підприємств змушені відмовитися від своєї власності. Поширені методи — публікація наклепів у засобах масової інформації, подання судо­вих позовів, проведення зборів акціонерів, де обирається нове керівництво, без участі основних власників тощо. Девальвація — зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць, її основою є завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю національної грошової одиниці.

• Дефіцит долару спричинив панічне підвищення курсу.

• Банки згорнули довгострокові програми креди­тування, зробили жорсткішими умови надання споживчих позик, підвищили відсоткові ставки з 14,4 % до 21,6 % річних.

• У порівнянні з серединою 2008 р. середня заробітна плата влітку 2009 р. в доларовому еквівалентні зменшилась від 343 до менш ніж 240 доларів, хоча в гривнях вона зросла від 1735 грн. до 1845 грн. на місяць.

• Наростання затримок з виплатою заробітної пла­ти, застосування адміністрацією підприємств ви­мушених відпусток та скорочення робочого дня, зростання безробіття.

• Обсяг робіт у будівництві скоротився на 16 % .

• Падіння цін на житло в усіх областях України на 40-60 %.

• Обсяги промислового виробництва скоротилися на 3,1 %, що є найгіршим показником після 1996 р., коли спад становив 5,1 %.

• Збільшення кількості збиткових підприємств від 33,4% до 41,3%.

• Масове виведення ресурсів з банківської системи — з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. вилучено по­над 60 млрд. грн.

• Зменшення обсягів експорту посилилося через протекціоністські заходи країн-партнерів у рам­ках антикризової політики.

• Відновлення високої інфляції: у 2008 р. ціни зрос­ли на 22,3 %, у 2009 р. — на 18,8 %.

• «Тінізація» економіки: біля 460 млрд.грн. ВВП створюється в тіньовому секторі.

Висновок

• Експортоорієнтована модель економічного зро­стання з переважанням низькотехнологічного екс­порту виявилась вразливою до кризи і зменшення попиту на світових ринках.

• Сектори промисловості, орієнтовані на внутрішній ринок, є більш стійкими до фінансово-економічної кризи.