<<
>>

§ і. Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі

Справедливість кримінального процесу, забезпечення прав людини неможливі без додержання встановлених законом строків проведення відповідної процесуальної дії. Вони дисциплінують суб'єктів кримінального судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим.

Без наявності строків тієї чи іншої кримінально-процесуальної дії або без їх додержання в кримінальному судочинстві виникнуть свавілля і хаос, масові порушення прав людини. Передбачені кримінально-процесуальним законом строки процесуальних дій мають надзвичайне значення в плані захисту особи від обвинувачення. Саме через це міжнародно-правові акти з прав людини приділяють цій обставині особливу увагу. У п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (1950 р.) зазначено: «кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону». Ця стаття встановлює, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, має право «мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту»1. Згідно з п. З ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1996 р.) кожний має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому обвинувачення бути судимим без невиправданої затримки, що насамперед стосується осіб, позбавлених волі на досудових стадіях кримінального судочинства2.

Правове поняття строків у кримінальному процесі визначається тією роллю, яку вони виконують у регулюванні процесуальної діяльності учасників процесу. Кожна норма процесуального закону є певною процесуальною гарантією3. В кримінально-процесуальній науці під процесуальними гарантіями розуміють передбачені кримінально-процесуальним законодавством засоби забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства і охорони прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у ньому.

Встановлені правила про строки є нормами закону, переконатись у цьому ми можемо, проаналізувавши зміст, мету та структуру тих кримінально-процесуальних норм, в яких є вказівка про додержання відповідного строку.

Процесуальний строк обов'язково пов'язаний з якою-небудь процесуальною дією або сукупністю дій.

Це пояснюється тим, що строки в кримінальному процесі застосовуються не інакше як засіб регулювання процесуальних відносин, що складаються з окремих дій осіб, які беруть участь у процесі. Тому в більшості випадків вимога про Додержання строків визначається одночасно з вимогою про здійснення самої дії.

Зміст будь-якої правової норми визначається метою, для досягнення якої її встановлено. У тих випадках, коли закон передбачає вимогу про додержання відповідного строку, метою відповідної правової норми є забезпечення своєчасного здійснення тієї чи іншої дії1. Наприклад, передбачаючи обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду приймати заяви та повідомлення про здійснений злочин або про злочин, який підготовлюють, та прийняти рішення, закон має на меті забезпечити розгляд відповідним органом кожного повідомлення і заяви про злочин. Встановлюючи у даному випадку строк, закон має на меті забезпечити своєчасний розгляд заяви чи повідомлення.

Забезпечуючи підозрюваному право давати показання, закон встановлює обов'язок слідчого або особи, яка провадить дізнання, негайно допитати підозрюваного після його затримання або обрання до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Якщо неможливо провести допит негайно, то підозрюваний повинен бути допитаний — не пізніше двадцяти чотирьох годин після його затримання (ч. 2 ст. 107 КПК). У даному разі строк повинен забезпечити своєчасний допит підозрюваного, а також своєчасну перевірку обставин, що були підставою для затримання особи. В цьому розумінні строк допиту затриманого є однією з гарантій його прав та законних інтересів.

Отже, процесуальні строки в кримінальному процесі є різновидом правових засобів, спрямованих на забезпечення правильного здійснення по кожній кримінальній справі завдань судочинства, тобто різновидом процесуальних гарантій. Цей висновок має принципове значення для правильного розуміння і застосування кожної норми закону, яка містить вимогу про додержання визначеного строку.

У кримінальному процесі не всі процесуальні дії регламентовані за допомогою строків.

Надмірне регулювання процесу строками перешкоджатиме здійсненню органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та судом своїх функцій. Ці міркування обумовили раціональне використання в кримінальному процесі такого правового засобу, яким є процесуальний строк. Закон не обмежує тривалість часу провадження більшості слідчих дій (допиту, обшуку, виїмки тощо), в деяких випадках передбачаються альтернативні строки (три- і десятидобовий для вирішення питання про порушення кримінальної справи) та строки

1 Під своєчасним тут розуміється здійснення дії у найбільш сприятливі, з погляду завдань кримінального судочинства, періоди часу.

188

мовні, тобто ті, які не є категоричними та можуть бути продовжені при визначених умовах у встановленому законом порядку (строки провадження розслідування і строки тримання під вартою при розслідуванні справи).

В інших випадках в інтересах найбільш вдалого здійснення завдань кримінального судочинства, а також з метою охорони прав та законних інтересів учасників процесу в законі встановлено жорсткі та категоричні строки для здійснення визначених процесуальних дій.

у кримінально-процесуальному праві є багато норм, які за своєю спрямованістю і юридичною природою близькі до норм, що встановлюють строки. Йдеться про норми закону, що містять вимогу негайного здійснення тієї чи іншої дії, передбаченої законом. Вимога «негайності» є більш жорсткою, порівняно зі строком, умовою здійснення визначеної процесуальної дії. В стадії досудового слідства закон вимагає негайного повідомлення прокурора органом дізнання про виявлений злочин і розпочате дізнання (ст. 103 КПК); допиту об-винуваченого (ст. 143 КПК); початку розслідування по порушеній кримінальній справі (ст. 113 КПК).

Зазначені вимоги закону зі строками об'єднує те, що вони, як і строки, обмежують часом здійснення ті чи інші процесуальні дії.

Відмінність їх від строків полягає в тому, що вони встановлюють визначений період часу і потребують мінімальної перерви в часі між різними процесуальними діями. Ця відмінність не перешкоджає розглядати вимоги негайного здійснення тих чи інших дій як однорідні процесуальні строки.

Аналіз процесуальних строків щодо їх безпосередньої спрямованості дає підстави для такого поділу:

строки як гарантії швидкості судочинства;

строки як гарантії прав та законних інтересів учасників процесу;

строки як гарантії здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при провадженні розслідування.

Цей поділ деякою мірою є умовним. Встановлені в законі строки, як і інші процесуальні гарантії, мають багатосторонній характер і залежно від того, в якому аспекті к Розглядати, можуть бути віднесені до того чи іншого ВиДУ гарантії. Наприклад, строки, спрямовані на забезпечення швидкості вирішення кримінальної справи, можна розглядати як гарантії прав та законних інтересів обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу. Встановлені законом строки розгляду суддею скарги на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи (не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження закритої справи до суду) також спрямовані на забезпечення не тільки законних прав та інтересів заінтересованої особи, а й додержання при провадження по справі основних принципів кримінального процесу: законності, справедливості, здійснення правосуддя виключно судом, всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи тощо.

До першого виду процесуальних строків, тобто гарантій швидкості здійснення завдань

кримінального судочинства, слід віднести:

строки вирішення питання про порушення кримінальної справи,

здійснення окремого доручення,

вибору обвинуваченим захисника,

про-вадження дізнання та досудового слідства,

розгляд прокурором справи, яка надійшла йому з обвинувальним висновком,

вирішення питання про віддання обвинуваченого до суду при попередньому розгляді справи суддею,

оскарження вироків.

Гарантіями прав та законних інтересів учасників процесу служать строки

затримання і допиту підозрюваного,

застосування до підозрюваного примусових засобів до пред'явлення обвинувачення і допиту обвинуваченого,

тримання обвинуваченого під вартою,

розгляд скарг, заяв про відводи, вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку (другий вид процесуальних строків).

До третього виду процесуальних строків — гарантій здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при провадженні розслідування — можна віднести строки

повідомлення прокурора по виявленому злочину і початку дізнання і досудового слідства,

направлення йому копій постанов про порушення кримінальної справи,

прийняття слідчим справи до свого провадження,

повідомлення прокурора про затримання особи.

Такий розподіл встановлених кримінально-процесуальним законом строків найбільш точно відображає їх юридичну природу.

Важливо не тільки правильно, а й швидко розглянути кримінальну справу і своєчасно виконати прийняте рішення.

Одним із засобів забезпечення достатньо швидкого су-чинства є встановлення процесуальних строків його провадження.

Процесуальний строк у широкому розумінні — це становлений час для здійснення відповідних процесуальних дій.

Розслідування починається тільки після порушення кримінальної справи, проте як виняток до порушення кримінальної справи дозволяється провадження однієї слідчої дії — огляду місця події.

В юридичній літературі неодноразово обговорювалося питання щодо доцільності законодавчого дозволу виконувати до порушення кримінальної справи не тільки огляд місця події, а й інші слідчі дії: накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, освідування, призначення експертизи тощо. Однак цю проблему в законодавчому порядку в повному обсязі ще не вирішено, хоч практика наполягає на цьому1.

У червні—липні 2001 р. Верховна Рада України відповідно до Програми правової реформи прийняла пакети законів, якими внесено істотні зміни та доповнення до КПК України. Наприклад, ст. 187 КПК, яка регулює питання накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, було змінено відповідно до потреб практики.

Крім того, КПК доповнено новою нормою (ст. 187і), що визначає процесуальний порядок огляду і виїмки кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку. Згідно з цими новелами, тепер зазначену слідчу дію з метою запобігти злочину може бути засто-совано до порушення кримінальної справи.

Велике значення на початку розслідування має акт прийняття справи до свого провадження. Якщо в акті порушення кримінальної справи є рішення компетентного Державного органу щодо початку розслідування, то саме акт прийняття справи до свого провадження є тим доку-

1 Дубинский А. Я. Провадження попереднього розслідування органами внутрішніх справ. — К., 1987. — С 24; Коваленко Е. Г. Использование экспертных знаний в деятельности органов внутренних дел по предупре-ждению хищений социалистического имущества. — К., 1990. — с> 22; Коваленко Е. Г., Лукьянчиков Е. Д. Судебные экспертизы в практике расследования органами внутренних дел хищений соцалистичес-кой соб-ственности. — К., 1988. — С. 10—13.

191

ментом, що визначає, який саме орган здійснюватиме судове провадження1. У більшості випадків тільки після прийняття справи відповідним органом до свого провадження і по-чинається розслідування.

<< | >>
Источник: Коваленко Є. Г.. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер,2004. — 576 с. 2004

Еще по теме § і. Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі:

  1. § і. Поняття, суть і завдання кримінально-процесуального закону
  2. § 3. Кримінально-процесуальна норма
  3. § і. Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі
  4. § 4. Поняття і склад судових витрат
  5. § 1. Поняття і значення відмови в порушенні кримінальної справи
  6. § 3. Поняття і характеристика основних положень досудового слідства
  7. Складання процесуальних документів при провадженні досудового слідства
  8. § 1. Поняття і підстави притягнення особи як обвинуваче-ного
  9. § 3. Процесуальний порядок провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів
  10. § 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
  11. Загальна характеристика основних концепцій причинового зв’язку у науці кримінального права
  12. Міжнародні стандарти захисту прав осіб, які є потерпілими від кримінальних правопорушень
  13. Потерпілий-фізична особа як учасник кримінального провадження
  14. Потерпілий-юридична особа як учасник кримінального провадження