Поняття інтелекту

Мисленнєва діяльність завжди індивідуально своєрідна і виявляється в індивідуально-психологічних характеристиках, що впливають на перебіг мисленнєвої діяльності. Індивідуальні особливості виявляються в умінні бачити проблемну ситуацію, формулювати й аналізувати її, у цілеутворенні та висуненні гіпо­тез.

Генетичними ступенями інтелектуального розвитку є нао­чно-дієве, наочно-образне й словесно-логічне мислення. Наприкі­нці першого року життя дитини з’являються перші прояви мис­лення у формі наочно-дієвого мислення, основними ознаками якого є елементарний аналіз, знаходження ситуативно важливих зв’язків між предметами. З удосконаленням сприймань та оволо­дінням активного мовлення у дітей збагачуються уявлення: діти починають застосовувати наочно-образне мислення, пік розвитку якого припадає на старший дошкільний вік. У молодшому шкіль­ному віці діти починають учитися мислити поняттями, символами, що свідчить про появу словесно-логічного мислення. Поява цих інтелектуальних щаблів індивідуальна і не має чітко окреслених меж. З’являються ці види мислення послідовно, але з появою наступного, попередні види мислення не припиняють свого розви­тку: розвиваються впродовж онтогенезу.

В аналізі мислення важко обійтися без поняття “інтелект”. Інтелект - це система пізнавальних здібностей, яка виявляється у здатності швидко і легко набувати нові знання і вміння, долати несподівані перешкоди, знаходити вихід із нестандартних ситуа­цій, глибоко розуміти те, що відбувається навколо.

Структура інтелекту складна. Деякі вчені вважають, що її можна оцінити за трьома показниками: 1) як систему операцій з даними; 2) як суму конкретних даних; 3) за результатами інтелек­туальної діяльності.

Жан Піаже трактував інтелект як психічну адаптацію до но­вих умов. Дослідник здійснив структурно-генетичний підхід до вивчення інтелекту, розглядаючи його як вищий універсальний спосіб відповідності людини та середовища, виділивши 4 основні різновиди взаємодії: 1) нижчі фори, що утворюються інстинктами й обумовлені біологічною структурою організму; 2) цілісні форми, утворені сприйманням; 3) цілісні незворотні форми оперування, утворені образним доопераційним мисленням (від 2 до 7 років); 4) вищі, мобільні, зворотні форми, які можуть об’єднуватися у різні комплекси, що утворюються операційним інтелектом.

Оцінювання рівня інтелектуального розвитку здійснюють на основі співвіднесення реального хронологічного віку дитини з її “розумовим” віком. Показником розвитку інтелекту є коефіцієнт інтелектуальності (далі - IQ). Середнє значення IQ відповідає 100 балам, найнижчі можуть наближатися до 0, найвищі - до 200.

Досліджуючи генетичні передумови інтелекту, шотландські вчені виявили більше 500 генів, які відповідають за розвиток інтелекту (повідомляє The Herald). Під час дослідження вчені порів­няли ДНК 240 тисяч людей з усього світу і виявили 538 генів, пов’язаних з інтелектом. На думку Девіда Хілла, інтелект - це спад­кова риса з близькими і сімейними оцінками наслідування, приб­лизно 50-80 % відмінностей в інтелекті можна пояснити генетич­ними факторами.

7.4.