Види здібностей

Людські здібності поділяють на види за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Тому говорять про літерату­рні, музичні, художні, математичні, організаційні, наукові, конс­труктивні здібності, здібності до навчання, танцю, скульптури тощо.

Загальними називають здібності людини, які певною мірою виявляються у всіх сферах діяльності. До них належать здібності до навчання, праці, загальні розумові здібності тощо. Їх основою є загальні вміння, необхідні в кожній сфері діяльності, планувати, організовувати виконання завдань тощо. Завдяки їм людина може пе­реходити від однієї діяльності до іншої й успішно нею оволодівати.

Спеціальними вважають такі здібності, які виявляються лише в певних видах діяльності. Це вокальні, спортивні, музичні, художні, математичні тощо. Такий поділ є умовним, бо між зага­льними і спеціальними здібностями існує тісний зв’язок.

Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто у здіб­ностях до певного виду діяльності. З розвитком спеціальних здіб­ностей розвиваються і їх загальні аспекти. Високий рівень спеціа­льних здібностей ґрунтується на високорозвинених загальних зді­бностях. Однак за однакового рівня розвитку загальних здібностей люди часто різняться своїми спеціальними здібностями. Так, серед видатних людей минулого є немало діячів із високими загальними і спеціальними здібностями: італійський художник, скульптор, учений Леонардо да Вінчі (1452-1519), російський учений, поет, художник Михайло Ломоносов (1711-1765), український поет і художник Тарас Шевченко (1811-1861), російський хімік і компо­зитор Олександр Бородін, А. Ейнштейн та ін.

Теоретичні здібності - визначають успішність людини в абстрактно-теоретичних міркуваннях. Практичні здібності - у конкретних, практичних діях. Такі здібності, на відміну від загаль­них та спеціальних, рідко доповнюють одна одну. Навчальні здібності - визначають успішність людини в навчанні та вихо­ванні, засвоєнні нею знань, вмінь, навичок, формуванні якостей особистості. Творчі здібності - визначають можливість відкриттів і винаходів, створення нових предметів матеріальної і духовної культури.

Художньому типу властива яскравість образів сприймання, живих вражень, емоцій, а мисленнєвому - переважання абстрак­цій, логічних міркувань. Належність до художнього типу зовсім не означає слабкості розуму чи дефіциту мисленнєвих здібностей. Просто в таких людей образні компоненти мислення переважають і відіграють суттєву роль. Якості мисленнєвого типу створюють умови для найсприятливішого розвитку діяльності, пов’язаної з оперуванням абстрактним матеріалом: поняттями, схемами, мате­матичними формулами тощо.

17.3.