ВСТУП

Наукове знання завжди відзначається послідовним і системним характером. Наука, на якому б ступені розвитку вона не знаходила- ся, тим і відрізняється від буденного знання, що є не простою сукуп- ністю «відомостей» про навколишній світ, «набором» інформації, а складає певну систему знань.

Відомо, що задовго до виникнення науки люди набували до- статньо надійних знань про властивості і якості предметів і явищ, з якими вони стикалися в своєму повсякденному практичному жит- ті. І зараз ми немало дізнаємося за допомогою буденного знання. Це свідчить про те, що наукове знання не відокремлене від буден- ного: і наукове і буденне пізнання зрештою прагнуть до досягнення об’єктивно-дійсного знання.

Нерідко, відзначаючи якісну відмінність наукового знання від буденного, забувають про зв’язок, що існує між ними, не враховують того, що наука виникла з буденного знання. Це не раз підкреслюва- ли самі вчені. Правда, іноді при цьому допускається інша крайність, коли наукове знання розглядається тільки як вдосконалене буденне знання. Проте наука не є простим продовженням знань, заснованих на здоровому глузді. Вона представляє пізнання особливого роду зі своїми специфічними засобами, методами і критеріями. Перш за все на відміну від буденного знання, наука не обмежується знаходжен- ням нових фактів і результатів, а прагне пояснити їх за допомогою існуючих гіпотез, законів і теорій або спеціально виробляє для цьо- го нові теоретичні уявлення. Ця особливість науки дає можливість краще зрозуміти систематичний, послідовний і контрольований ха- рактер наукового знання. Дійсно, щоб пояснити те чи інше явище, необхідно мати в своєму розпорядженні певну теоретичну систему, або гіпотезу, з яких думка про дані явища виходить як логічний ви- сновок.

чи іншої науки. Систематичний і послідовний характер наукового знання значною мірою обумовлений саме тим, що наука не просто реєструє емпірично знайдені факти і результати, а прагне пояснити їх. Точне оперування поняттями, думками і висновками дозволяє також краще контролювати результати наукового дослідження.

Проте ніяка систематизація і організація знання не складати- муть науки, якщо вони не супроводжуватимуться створенням но- вих понять, законів і теорій. Саме з їх допомогою якраз і вдається не тільки пояснити вже відомі факти і явища, але і передбачити факти і явища невідомі.

Довгий час у науковій літературі з теорії пізнання основна увага приділялася загальній характеристиці процесу пізнання, з’ясуванню його зв’язків з практикою, аналізу діалектики мислення, критиці ідеалістичних і метафізичних спекуляцій з цього питання. Особливостям наукового пізнання, засобам і методам дослідження в науці приділялося значно менше уваги. Проте, останніми роками положення в цій галузі помітно змінилося. Опубліковано чимало цікавих журнальних статей, брошур і окремих книг, присвячених проблемам логіки і методології наукового дослідження, а також тісно пов’язаних з ними проблемам психології і соціології наукової творчості. У працях розглядаються окремі аспекти теорії і методо- логії наукового пізнання, але не аналізуються методи, які викорис- товуються в реальному процесі дослідження в науці.

У запропонованому посібнику подається спроба розглянути ос- новні проблеми методології наукового пізнання в галузі психології. При цьому головна увага звертається на аналіз тих прийомів, засо- бів і методів пізнання, за допомогою яких досягається отримання об’єктивно дійсних знань у науці.

Процес пізнання в науці можна аналізувати з різних точок зору:

філософської, соціологічної, психологічної, феноменологічної,

історичної, логічної, гносеологічної і методологічної. Нас цікави- тиме, перш за все, методологічна сторона пізнання. Оскільки про- блеми методології найтіснішим чином пов’язані з філософією і ло- гікою, при обговоренні методів науки ми постійно звертатимемося до понять і принципів логіки і діалектики. Але це, зрозуміло, не виключає, а скоріше припускає спеціальне вивчення тих загально- наукових прийомів і засобів дослідження, за допомогою яких до- сягається нове знання в науці. Наукове пізнання представляє до- слідження, яке характеризується своїми, особливими цілями, а головне — методами отримання і перевірки нових знань.