2.1 Особливості розвитку пізнавальної сфери обдарованих дітей

Цікавість – допитливість – пізнавальна потреба. Цими поняттями позначається відома педагогові „сходинці”, ведучи до вершини пізнання. На першій її сходинці неминучим виявляються всі діти - і обдаровані і не обдаровані.

Механізм її виникнення і прояву відкрив в своїх працях І.П.Павлов. Він підкреслював, що поряд з такими безумовними рефлексами ( вітальними потребами) , як їжа, обороняючий існує і орієнтовно – дослідницький рефлекс. Він досягає особливої сили у вищих мавп і у людини. І.П.Павлов. також писав про те, що ця „безкорисна цікавість” самостійне спонукальне значення: вона не виводиться із інших переконань і не свідома до них.

Ця потреба в розумових враженнях поступово може трансформуватися в допитливість, яку можна розглядати, як другий рівень розвитку пізнавальної потреби. Допитливість, або розумова (інтелектуальна) активність, в найбільш загальнім виді може бути подана, як важкий котломерат розумових здібностей і мотиваційних факторів. Ставлення допитливості можливе лише завдяки ще одній особливості, відзначеній в ряді досліджень. Мова йде про емоції.

Емоції, як відомо, індикатор наявності потреб і степені їх задоволення. Прояви допитливості тісно пов'язані з діяльністю центру позитивних емоцій. Вивчаючи цей процес дослідники говорять про те, що розумова напруженість, подібно обдарованим спортсменам (психомоторно, моторно обдаровані), отримуючи задоволення від підвищених фізичних нагрузок.

Та крім емоцій є ще така форма психічного відображення як воля. Немає необхідності говорити про її важливість і значущість з точки зору розглядання проблеми. Воля найбільш чітко виражає ту потребу, яка стійко домінує в структурі мотиваційно - потребнісній сфері особистості.

І так, при виховані обдарованої дитина дуже важливо, щоб цікавість вчасно переросла в любов до знань – допитливість, а остання - в стійке психічне навчання – пізнавальну потребу. При всій важливості педагогічного аспекту вказаної проблеми не має необхідності зупинятися на цьому детальніше.

Однак у значної частини дітей допитливість, прагнення досліджувати оточуючий світ так і не переросте в певній мірі в допитливість. Навпаки, обдаровані діти в більшій степені, чим їх „нормальні” ровесники, властиве прагнення до пізнання, дослідження оточуючого світу. Обдарована дитина не терпить обмежень своїм дослідженням, і ця його властивість, виявившись досить рано, на всіх вікових етапах продовжує залишати його важливу вирізняючи властивість. Відомий спеціаліст в області вивчення дитячої обдарованості Н.С.Лейтес стверджує, що особлива потреба в розумовому пошуці, в розумовій нагрузці найбільш характерна для обдарованих дітей, навіть тих, чиї незвичайні здібності не зразу помітні. І в значній степені завдяки цьому забезпечується більш високий рівень розвитку пізнавальних здібностей. Як відзначає Н.С.Лейтес, дитяча допитливість, якщо її вдасться зберегти, дає постійний стимул до розвитку здібностей.